Когда-нибудь о нем напишут книги…


Роман Доник
Роман Доник

Прочитал про Указ об увольнение Муженко из ВСУ. Все не так просто, однозначно и плохо, как кажется. Во-первых, Муженко – генерал армии и НГШ, который пробыл НГШ 5 лет. Во время войны. То есть переводить куда-то генерала армии… просто некуда. Нет должности, которая была бы релевантной. Как правило, бывших НГШ и министров обороны, которые могут быть полезны, запихивают в РНБО. Они там, типа, при деле и под ногами не путаются. Есть еще как бы вариант – отправить куда-то в штаб квартиру НАТО. Но там свои сложности. Одна из которых – язык.

Муженко – ястреб, он все время с начала войны рассматривал Россию как противника. Рассматривал варианты прямого вторжения войск РФ. Два армейских корпуса и авиационные части на границе с Украиной – очень дорогая игрушка даже для бюджета РФ. Они просто так никогда ничего не делают. И эти армейские корпуса не рассосутся. Все телодвижения так называемых республик Муженко всерьез не рассматривал, от слова совсем. Это как бы совсем не то, что нужно новой власти примиренцев. Как минимум пока. До тех пор пока они не поймут, что у РФ совсем другие цели, и “просто прекратить стрелять” не получится.



Кроме всего, Виктор Николаевич Муженко – это центр влияния в ВСУ, по авторитетности не имеющий аналогов. Можно многое говорить и думать в его сторону, можно многие вещи оценивать как не очень позитивные, можно хаять “ручное управление”, но есть факт – Муженко в войсках пользуется огромным авторитетом. И этот авторитет не станет меньше. Наоборот, как всегда, со временем будет происходить идеализация. Особенно в свете новых попыток примиренчества.

Почему происходящее не так плохо? Потому что у Муженко теперь развязаны руки. Потому что, даже будучи в распоряжении, он оставался военнослужащим. Потому что он просто не мог себе позволить выносить оценочные суждения по тем или иным вопросам. Сейчас статус изменился. Сейчас можно многое из того, что еще вчера было нельзя. В том числе политика. В том числе консультации. В том числе экспертная оценка (где-то заплакал маленький Бутусов).

У Муженко уникальный опыт. Единственная страна в новейшей истории, которая дала в зубы российской империи, – это Украина. Хотя и захлёбывалась своей кровью во время этого. Единственный НГШ в новейшей истории, противостоявший армии РФ, – это Муженко. Мы ведь много чего не знаем, на самом деле. О неожиданных предательствах и ударах в спину, например. О ситуации на границах с Беларусью и Молдовой. А они там, в ГШ, знали и готовились к отражению ударов со всех сторон.

Муженко – фигура, которая останется фигурой независимо от места работы. Поэтому я даже немного рад, что ему развязали руки. На Муженко нет рычагов влияния и давления, кроме армейских. А просто запрессовать НГШ, чью деятельность очень высоко оценивают все НАТОвские старшие офицеры, не получится. Вся его деятельность и все его решения изучались военными экспертами НАТО. Он для них – реальный авторитет. Его будут защищать. Военные.

Попытаться давить через деньги или бизнес не получится. Муженко – нищеброд. Он живет на зарплату. У него жена ездит маршруткой, а “дача Муженко”, где прятали всю технику, – это реально дача, где на нескольких сотках выращивают картошку и помидорчики. За ним нет коррупционных следов. Поэтому я вижу в увольнении Муженко больше плюсов, чем минусов.

Ну никто же из вас не имел иллюзий на счет его дальнейшей службы? Кем? Где? Муженко как немое напоминание Хомчаку о событиях лета 14 года? Не смешно.

Виктор Николаевич Муженко – недооцененная фигура в современной истории. К сожалению, у Порошенко, в свое время, не хватило смелости наградить Муженко так, как он того достоин. Испугались общественного резонанса и электоральных потерь. В итоге все равно потеряли, а армии в душу плюнули. Руководителю службы присвоили звание Героя Украины, а НГШ, вывозившему на своих плечах войну, – нет. Ну то такое. Не первая и не последняя ошибка Порошенко.

Я не был советником НГШ, как это любил рассказывать “эксперт” Юрий и другие умники-приспособленцы. Я вообще не имел никаких официальных статусов. Я иногда просто восстанавливал нарушенную коммуникацию между фронтом и НГШ. Но у меня сложились очень теплые отношения с этим человеком. Отношения на почве защиты Украины от российской агрессии. И когда-нибудь я все-таки засяду писать книгу, в которой будет рассказано и об этом Офицере.

Виктор Муженко, для меня было, есть и будет большой честью делать с Вами одно дело. Отстаивать Независимость Украины.


Валерій Прозапас
Валерій Прозапас

Я мав честь спілкуватися з генералом Муженко в грудні 2018, тоді він у взаємодії з МО працював над плановим початком переходу управління бригадами на комплексні модернізовані натівські стандарти у другому півріччі 2019, серед основних проблем називав брак кадрів і фінансування та небезпідставно розраховував на підтримку ВР, Кабміну та Президента.

Тепер його відправлено у запас, і навіть нова система харчування заморожена, не кажучи про сучасне управління.

“Зато економікою зайнялись”?
Армія це і є економіка.


Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Генерала Муженка звільнили з військової служби. По-хорошому – іншого і чекати було марно. Муженка підленько відправили у відставку, коли він перебував з робочою поїздкою у Брюсселі. Наступного дня після інавгурації Зеленського. На представлення нового керівника Генштабу Муженка не запросили також.

Те, що Муженка звільнять, було очевидно, аж надто високий авторитет він мав у ЗСУ. Про що казати, якщо офіцери, критично налаштовані до Муженка, після відвідин їхніх підрозділів Хомчаком висловилися про нового НГШ недвозмістовно: «Приїхав полковник з штабу – папери перевіряти». Муженко заважав. Генерал армії, колишній начальник Генштабу, людина яка керувала ЗСУ протягом всієї літньої кампанії 2014 р., під час епопеї Донецького аеропорту, Дебальцева, Широкіно, Світлодарки… Генерал, досвід керівництва якого зараз досліджують західні експерти. Воєначальник, який перший від часів Маннергейма зумів захистити свою країну від російської навали. Яково було з ТАКИМ генералом служити Хомчаку, в якого в минулому – лише Іловайськ?

Муженка почали вивалювати в лайні влітку 14-го і вивалювали протягом всього періоду президентства Петра Порошенка. «Вітя-катафалк», «НГШ рівня комбата» – багато гидоти придумали недруги. Чому? А от чи пригадає хтось, як той самий журналіст Бутусов колись співав Муженку дифірамби точно за те саме, за що потім його ж нещадно критикував – за «ручне керування»? Нині очевидно – без того «ручного керування», лінія розмежування зараз проходила б по Дніпру, у кращому разі. Чому ж вивалювали? Бо не йшов на контакти з «дніпровськими», чиїм фаворитом Хомчак був ще з літа 14-го (а можливо, набагато раніше). Бо не кланявся перед керівництвом МВС, яке натхненно перекидало на штаб АТО і на Генштаб свої провали в зоні АТО. Бо залишав армію поза політикою – не йшов у політику сам. Не давав перетворити зону АТО/ООС на «махновську вольницю», як того сильно хотіли окремі політики, комбати добровольців і не в міру емоційні волонтери.

Придивитися уважніше до Муженка мене примусила зустріч з ним знайомих блогерів із об’єднання «Міншрайк». Вони тоді сяяли. Зустріч вийшла найбільш інформативна з усіх, на яких їм довелося побувати. Генерал Муженко був глибоко в темі, знався на проблемах і ясно та просто розповідав про плани Генштабу. Воно й не дивно, Муженка не даремно у військах прозвали «Вітя-війна». Попри байки ніби НГШ не мав штабної культури і навичок, Муженко був начштабу полку, командиром полку, начштабу дивізії, начальником штабу української механізованої бригади в Іраку. Закінчив Академію збройних сил України, Національну академію оборони України. Був начальником штабу армійського корпусу, командиром 8-го армійського корпусу, заступником НГШ.

У травні 2014 р. Муженко з групою офіцерів прибув до Ізюму, де тоді знаходився Антитерористичний центр СБУ, аби координувати з ним дії військових. Але збагнувши, що «безпека» погано розуміє військову специфіку, він переніс свій штаб у Довгеньке і почав керувати військами звідти. За пару тижнів центр прийняття рішень повністю переїхав в Довгеньке і неофіційно став називатися «штаб АТО». Саме Муженко наступного дня після президентських виборів, дізнавшись від спецназівців з Донецького аеропорту про захоплення нового терміналу чеченами і горлорізами Ходаковського, організував перекидання туди вертольотами десанту, спецназу і прикриття їх з неба – так стався розгром терористів ДиРи в ДАП 26 травня 2014 р.

Під загальним керівництвом Муженка були звільнені Червоний Лиман, Слов’янськ, Краматорськ, Бахмут, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, здійснений рейд 95-ї бригади. Сталися героїчні епопеї кіборгів у ДАП та битва під Дебальцевим. Муженко не виграв війну? Маннергейм теж. У Маннергейма теж не бракувало проблем. Маннергейма теж люто критикували під час війни. Нині він у Фінляндії – національний герой.

Муженку дорікають Іловайськом. Особливо журналісти, що мають спільні ГО з радниками керівників МВС, та гаснуть зразу, коли їм ставлять просте питання. Під Іловайськом не було ані НГШ, ані його заступників, ані керівників штабу АТО. А перший заступник міністра МВС генерал Яровий там був (до 26 серпня) і ставив задачі підрозділам МВС – добробатам. Чому ж звинувачують Муженка, а не керівників міністерства Арсена Авакова?

Проте саме Муженко після Іловайська, коли між Донецьком і Маріуполем у фронті була діра, а на окупованих територіях уже групували російські сили для удару на Маріуполь, організував Рейд Помсти 95-ї та 79-ї бригад по тилах терористів, що дало змогу укласти Мінські угоди і здобути для ЗСУ критично важливу передишку.

Історія оцінить, хто був хто, і вже починає. А себе в історію генерал Муженко вписав міцно. Наведу цитату розстріляного попереднім «слугою народу» Петлюрою, визволителя від червоних Криму, полковника УНР Петра Болбочана: «Ми перед Батьківщиною свій обов’язок виконали чесно, а як хто нас буде в чім-небудь обвинувачувати, хай робить це той, хто більше нас зробив для Батьківщини».

 

Фото © Facebook Роман Доник

Поділитися:
Share

Share