Дайте йому ще 100 днів!

Пишуть, що відповідно до соціологічного дослідження Фонду “Демократичні ініціативи” й Київського міжнародного інституту соціології, 63% українців задоволені першими кроками преЗЕдента на своїй посаді.
Якими, до біса, кроками? Назвіть мені хоч перший їх десяток!
У цьому контексті натрапив ось на такі “підсумки” роботи преЗЕдента у перші 100 днів. Хто знає, підкажіть автора цього досить об`єктивного, як на мене, аналізу.

100 ДНІВ ЗЕ, ЯКІ ПОТРЯСЛИ СВІТ

Свобода слова, права людини і демократія:

1. Жодної прес-конференції чи серйозного інтерв’ю – це напевно рекорд, достойний книги Гіннеса.
2. Рейдерські атаки на медіа – зокрема, телеканал Прямий.
3. Арешти і справи за листівки, плакати, відеролики.
4. Хамське спілкування з тупими вівцями і громадянами Гідранта, його прес-алкаше та чиновників.
5. Адмінресурс у вигляді примусової участі у провладних акціях з використанням бюджетних коштів.
6. Невиконання вимог закону про доступ до публічної інформації та звернення громадян.
7. Надзвичайні параноїдальні заходи безпеки, які створюють проблеми простим громадянам.
8. Неодноразове публічне порушення закону про мову.

Армія, безпека, війна з ерефією:

1. Вперто уникає називати ерефію ворогом, агресором.
2. Значні втрати українського війська в десятки загиблих внаслідок заборони відкривати вогонь та наступного “перемир’я”.
3. Зрив виконання держоборонзамовлення.
4. Призупинення виробництва БТР-3/4, переходу на нову систему харчування, постачання форми і спорядження у війська, знищення конструкторських бюро.
5. Відмова від закупівлі тренажерів для БУК-М, С-300П, ПЗРК.
6. Скорочення військових кафедр і військових медиків.
7. Одностороння здача позицій в районі Станиці-Луганської.
8. Не проведено жодного засідання РНБО з проблемних питань армії та ООС.

Зовнішня політика:

1. Повернення агресора в ПАРЄ.
2. Відсутність власної та міжнародної реакції на дії ерефії щодо роздачі паспортів на Донбасі, невиконання рішення морського арбітражу.
3. Втрата суб’єктності в міжнародних політичних процесах.
4. Ослаблення антипутінської коаліції.
5. Здача позицій України в справі про моряків та Керченську протоку.
6. Провал саміту Україна-ЄС.
7. Односторонні серйозні дипломатичні та економічні поступки Ізраїлю, нерезультативні візити у Канаду, Туреччину, Францію, ФРН.
8. Звільнення посла в США без адекватної заміни.
9. Спрощення отримання громадянства представниками країни-агресора з порушенням Конституції.

Внутрішня політика:

1. Відновлення впливу олігархів, особливо Коломойського, який вже завдав збитків державі на більш ніж 10 млрд. грн.
2. Реванш колишніх ригів, їх повернення в Україну та відновлення політичного впливу, активізація проросійських сил.
3. Непрозорі кадрові призначення, у тому числі бізнес-партнерів, друзів. Часто з порушенням вимог закону, зокрема, люстрації.
4. Вплив на суддів через Богдана-Портнова, нереагування на судівське свавілля і узурпацію влади.
5. Переслідування політичних опонентів за сфабрикованими справами.
6. Збільшення витрат на своє утримання та апарат.
7. Неодноразові порушення Конституції та законів в указах.
8. Економічні рішення в інтересах олігархії.

Дайте йому ще 1725 днів!

Соточка для пацанчика

1. Перші п’ять місяців Порошенко працював із парламентом обраним в часи Януковича.
2. Наступні чотири з половиною роки його блок мав фракцію лише у 127 депутатів, частина з яких була… (згадуємо відомого французького фантаста).
3. Урядом протягом більше 2 років керував представник не його партії. Той, що прийшов після, також виявився… (знову згадуємо відомого французького фантаста).
4. Протягом року Президент не мав “свого” Генпрокурора.
5. Піддавався оббріхуванню на 94% медіаресурсу.
6. Не отримав мовчазної згоди від провідних олігархів за схемою “ненапад в обмін на дозвіл дерибану”.
7. Був під прямою загрозою нападу зі сторони Московії через розвалену попередниками армію та невіру міжнародних партнерів у можливості України опору агресії.

Так ось, пацанчик, без монобільшості, без сильної армії, без “свого” прем’єра, без масової медіапідтримки, без золотовалютних резервів та коштів на рахунку уряду, під оббріхуванням і опльовуванням з усіх боків, без стартової міжнародної підтримки, ми бачили результат, і в перші сто днів, і усі роки каденції.

А що ми зараз бачимо? Я не буду про загальні та суб’єктивні показники. Про конкретне.

Тридцять одне грубе порушення закону. На Порошенка відкрили 18 справ, а жодна не клеїться. Це за п’ять років непростої роботи нічого не можуть накопати. А тут за три місяці на 31 справу, частина з яких кримінальні.

Тотальна кумівщина. Пам’ятаєте, як колишній працівник Рошену отримав другорядну посаду в АП, скільки лайна кидалося на вентилятор. А зараз? Вже не лише співробітники “кварталу” прилаштовані на “теплі місця” (скоро кварталівських прибиральниць назначатимуть в адміністрації), вже й друзі дитинства та їхні родичі позаймали високі посади.

Я вже мовчу про неетичність поведінки, тотальне хамство та демонстративне перевищення службових повноважень.

В майбутньому для пацанчика альтернативи немає. Ні на сто днів, ні до кінця кінців. Тут як в кіно: “или я ее в загс, или она меня в прокуратуру”. Тобто або пацанчик стане пожиттєвим диктатором (типу Лукашенка чи х…ла), або сидіти йому не пересидіти. Ответочка прийде, порядок приведе 😆

В комменты к одному из постов друзей пришел светоч грантожорок-антикоррупционеров и написал следующее:

“В Порошенко вже спитали за результати. Ці облажаються – спитаємо і в них”.

А вот почему-то не верится.

Если все произошедшее за последние 100 дней не вызывает у этой тусовочки никакого желания УЖЕ спрашивать, то и дальше это желание не возникнет. А как дышал, как дышал. Трусы вывешивал, в рака наряжался. Врал с утра и до вечера.

Но так и остался грантожоркой.

---

Куда идем?

Посмотрел еще раз итоги работы Президента за первые 100 дней. Нет, не этого президента, у этого, к сожалению, без слез и мата первые итоги подвести нельзя. «Отгуглил» новости сентября 2014 года и посмотрел.

Я не буду говорить о тех достижениях, которые были у прошлого за первые 100 дней, а наоборот остановлюсь на том, за что его критиковали.

Уже через 100 дней началась критика за непроданный бизнес, за то, что военным подняли зарплату всего в ДВА РАЗА, но еще не достигли обещанных 1000 грн в день, критиковали за медленно продвигающуюся люстрацию, за то, что не прекратилась война. И хотя мы все прекрасно помним, что украинская Армия успешно освобождала захваченные территории, до тех пор пока рАссия не подключила регулярные войска, но критиковали Порошенко как раз за мирный план, который возник, когда стало понятно, что с регулярной российской армией тягаться на равных мы не сможем.

Я сейчас не буду делать оценку правильности этих действий, но суть в том, что критиковали как раз за то, что сегодня воспринимается на УРА, то есть тот же мирный план (стать на колени), возвращение в Украину люстрированных ранее чиновников, и даже их трудоустройство, непроданный бизнес, и еще многое другое.

Все эти изменения в головах у людей говорят только об одном – люди, которые в народе ласково называются электоратом, не имеют ни памяти, ни принципов, ни целей, ни убеждений, а поэтому выбирают себе подобных. А те, в свою очередь, ориентируются не на приоритеты страны, а на хотелки своих избирателей. И если завтра социологические исследования покажут, что у народа есть потребность гадить прямо в подъездах своих домов, то уже послезавтра будет принят закон (сейчас проблем с принятием законов не будет), который будет не просто разрешать, но и стимулировать электорат гадить в подъездах.

Кстати, а что нам сказал вчера новый премьер-министр? Возможно, он честный и умный человек, но кроме заезженных годами фраз о том, что в новом правительстве больше красть не будут, о борьбе с коррупцией, с бедностью, с контрабандой и прочим, я так ничего конкретного и не услышал. Стратегии нет. Куда мы идем? Когда там будем? И вроде уже и Президент свой, и Рада своя, и Кабмин свой, а все равно звучит «будем стараться». Я помню в детстве, когда мне бабушка (ныне покойная) давала какое-то задание, и я на него отвечал «я постараюсь сделать», она мне всегда говорила «старается кот на глине, а ты ДОЛЖЕН сделать».

А еще, как оказалось, у нас в стране настолько большая проблема с ЖКХ, что в новом правительстве решили вообще ликвидировать министерство ЖКХ. У меня такое впечатление, что первое заседание Кабмина начнется со слов: «Итак, что мы будем делать, какие есть предложения?».

Именно отсутствие стратегии у меня и вызывает главное разочарование, потому что даже самый честный и порядочный водитель, который не знает маршрута, вряд ли довезет Вас до необходимого пункта назначения, а хотелось бы…