Історія вчить тому, що вона українців нічому не вчить (фото, відео 16+)
Давайте, сядемо десь на кордоні – пообідаємо, і комуняк не забудьте запросити.
Поблизу села Шумськ Житомирського району Житомирської області пошуковці виявили масове поховання цивільних осіб, яких убили близько ста років тому. Вочевидь, йдеться про страчених радянськими окупантами у 1919-1921 роках.
Вони заколоті багнетами, проколоті шаблями, сокирами. Там такі пошкодження – кістки перерубані навпіл, на голові від шабель удари, де за раз не вбили, добивали, скроні пробиті. Дуже багато дітей. Зі 170 осіб – близько 120 напевно дітей. Діти різного віку, починаючи від немовлят і закінчуючи 13-15-річними.
* * *
Вибачайте за важкі фото, але коли ти не маєш власної армії – тебе і твоїх дітей вбиває чужа армія, “братська”, між іншим.
Та й “свої” експропріатори, певно, допомагали.
* * *
Не вожди создают холуев и рабов,
а холопы на царство венчают тиранов. ©
Після оприлюднення страшних фото і новин з-під Житомира в мережі здійнявся крик:
– А Зе тут при чому? (Здається, вашого кумира навіть ніхто не згадував).
Але я вирішив відповісти заразом і всім.
Зе тут взагалі ні при чому. От ніяким боком він до тих подій ні при чому.
Але я хочу нагадати, що винуватцями тої трагедії, як і мільйонів інших смертей, став “прастий нарід”. Так, саме той нарід, який хотів шари, який хотів, щоби за нього все порішали, котрий ненавидів більш успішного сусіда чи навіть родича. Нарід-богоносець, котрий хотів царя і чуда.
Саме прастий нарід зараз кричить про “вбивати, вішати, гвалтувати”. Це саме отой самий прастий нарід вінчає на царство тиранів.
Тому, панове, Зе дійсно ні при чому, а от ваша роль дуже сумнівна.
Але:
Слава Богу, высокой души гражданин
не повывелся в наших просторах. ©
На моєму телеграмі публіка трапляється ніжна (ще не сформована), після публікації статті про Шумськ почали втікати – ну правильно: навкруги все так добре, так тепло у своєму манясвіті, а тут якась історія, якісь жертви, – ще думать примусять, не дай, Боже.
Громадське радіо: Заколоті багнетами та шаблями: історик про масове поховання на Житомирщині
… «Версія первісна, яку ми припустили, що це жертви більшовицького терору. Вона підтвердилися і документально. Були знайдені в архівах документи, доповідні записки, писало місцеве ЧК до Києва нагору з приводу безчинства продзагону на території села Великий Шумськ. Датуються ці записки груднем 1919 – січнем 1920 року. Більшовики відбирали все, що вони заробили, тому, природно, люди бралися за зброю, жінки цього робити не могли, жінки залишалися вдома, чоловіки йшли воювати. Але прийшли комуністи і забрали у заручники. Всі, хто не здав зброю, або не здав продовольства, вони всі були ось тут», — зазначає голова ГО «Історико-патріотичне об’єднання «ПОШУК» Олександр Ловинюк.
Пошуковець Андрій Савчук додає: загиблі люди, ймовірно, були заручниками — їх утримували, щоб зменшити спротив селян:
«Вони одночасно не могли загинути і в мирному житті. За ознаками, на кістках було виявлено, що вони загинули дуже жорстоко від різної рублячої або колючої зброї. Люди були заручниками, які бралися більшовиками для того, щоб чоловіки цих родин, які воювали проти більшовиків та встановлення радянської влади, припинили чинити опір. Або ж для того, щоб змусити селян здавати якомога більше продовольства»…
