Чому так сталося?

Зараз з’являється багато різних “аналізів” – чому так сталося?
Але всі ці “експертні аналізи та оцінки” по суті не виходять за рамки такого відомого психологічного захисного механізму людської психіки як “Раціоналізація”.

Це коли людина пережила поразку чи невдачу та, замість об’єктивного аналізу причин і пошуку шляху для виправлення, займається самообманом і доводить собі та іншим, що:

1) по-іншому й не могло бути – тому все закономірно;
2) винні непереборні обставини, які виявилися сильнішими і які неможливо було перебороти;
3) винні інші, які діяли підступно, порушуючи правила, а ми типу вище цього (ми хороші – вони погані);
4) зроблено було все, що можна, і навіть більше, але цього виявилося замало;
і т.д. і т.п.

З одної сторони, це допомагає подавити біль поразки та жити далі.

Але з іншої такий тип “прийняття болісної ситуації” є одним з найбільш деструктивним – людина втікає від болі поразки за допомогою самообману та блокування своєї здатності об’єктивно сприймати навколишній світ.
Точніше, заміняє об’єктивне світосприйняття на сприйняття власних надуманих ментальних конструкцій. По суті, створює екран між собою і болісною ситуацію та перестає бачити і ситуацію, і справжні причини.

Другим негативним наслідком такої раціоналізації (ментального самообману) є те, що людина робить неправильні висновки і, відповідно, втрачає можливість приймати правильні рішення. І по-справжньому вирішити проблему.

Але нічого не буває на пустому місці, раз сталася негативна ситуація – значить, є і об’єктивні причини, і реальні помилки, які привели до такого фіналу.

Я б назвав всі ці помилки одним словом – тотальна нерішучість влади в реформуванні важливих сфер в Україні.

Які потрібно було вирішувати в першу чергу, але до яких влада так і не добралася, приводячи купу різних відписок. По суті, реально і рішуче вдалося зробити тільки три реформи – банкова сфера, тарифна на комунальні послуги, відпустили ціну на газ.

І як наслідок, навіть в умовах війни економіка почала зростати.
В усіх інших сферах, і після уряду Яценюка по суті, все встало колом на місці: реформи якщо і проводилися, то більше імітувалися (як в МВС) або просто замінялися розмовами та рішучим намірами – інколи навіть дуже рішучими з погрозами.
Завдяки частковим реформам в Україні, які були проведені в перші місяці, в країні появилися фінанси, завдяки яким вдалося імітувати реформи та закривати вузькі місця в інших сферах посиленим фінансуванням, нічого особливо не міняючи.

Про своє бачення причин тотальної поразки постмайданної влади я вже писав, і воно не помінялось. Особливо катастрофічною виявилася нерішучість і бездіяльність влади в інформаційній сфері.

* * *