Згода не означає єдності поглядів, позицій чи інтересів і не виключає дискусій
Як часто ми жартома, не задумуючись, проговорюємо звичні фрази, що сприймаються як аксіоми та закріплюють наш погляд на себе самих: моя хата скраю; не з’їм, так понадкушую; два українці – три гетьмани. Вчергове, як і у всі інші складні часи, я не впізнаю в цих “прислів’ях” нинішню Україну. То що в такому разі не так із прислів’ями? Погляньмо, що не так із “два українці – три гетьмани”. Не те, що такого в нашій історії не траплялося, врешті народові, де здоровий індивідуалізм – норма, буває непросто виробити механізми, які забезпечують єдність. Тому пропоную поглянути, як розумілася згода у той період, коли творився концепт ранньомодерної української нації під назвою “руський народ Речі Посполитої”, себто на той час, коли закладалося підґрунтя нашої сьогоднішньої культури.
Читати далі