Телемост ненависті
Анонсований на 12 липня «телеміст» за участю забороненого в Україні пропагандистського телеканалу Россия-24 та одного з українських каналів, який входить в медіа-групу Віктора Медведчука, – це серйозний виклик усій інформаційній безпеці України.
«Європейська солідарність» вважає, що даний проект – це безумовна легалізація пропагандистського російського контенту через українські мас-медіа, яку ми трактуємо як дії, які створюють реальні загрози національним інтересам, суверенітету і територіальній цілісності України.
«Європейська Солідарність» нагадує, що згідно указу Президента України Петра Порошенка №549/2015 від 2 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» телеканал Росія-24, який входить до структури Федерального державного підприємства «Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія» і який фінансується з бюджету країни-агресора, знаходиться під санкціями. Тобто, щодо каналу діє норма про «обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування».
Ми нагадуємо ініціаторам та прямим виконавцям цього «телевізійного шоу», що умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності підпадають під кримінальне розслідування.
Ми вважаємо, що проведення так званого «телемосту» – це виключна провокація з боку Кремля. Це ще один механізм впливу на українців під час виборчої кампанії. Мета Москви проста – через буцім-то розмови «про мир» завести до Верховної Ради України якомога більшу кількість проросійських депутатів, аби політично закріпити реванш у стінах Верховної Ради.
Ми закликаємо Службу безпеки України, Раду національної безпеки і оборони України, Національну Раду з питань телебачення і радіомовлення дати миттєву реакцію щодо так званого «телемосту», анонсованого пропагандистським каналом Володимира Путіна.
Ми попереджаємо, що у разі відсутності такої реакції, залишаємо за собою право на протест проти бездіяльності вказаних органів.
Телемости з Росією можливі тільки тоді, коли останній чобіт російського військового покине територію України!
1. Йдете нахрін з Донбасу за свій кордон.
2. Повертаєте Крим під українську юрисдикцію.
3. Без жодних попередніх умов видаєте всіх українців, насильно утримуваних на території РФ.
4. Поговорім.
«Росія 24» – заборонений в Україні пропагандистський рупор. Це не телебачення. А інструмент інформаційної зброї проти України в кремлівській гібридній війні.
Спроби провести телемост з цим рупором ненависті до України – виклик, на який негайно має відреагувати Нацрада (вона ще існує? там точно ще працюють люди, які колись були авторитетами професії?), СБУ, Міністерство інформації, Уряд і офіс президента.
Свати-мєнти були першою ластівкою, тепер нам будуть втюхувати «Росію 24».
Промовчимо?
Де зникли всі ура-«патріоти»? Всі ці редутники?
Все, ребята. Мы приехали. Они начинают “говорить”. И это не монтаж, не фейк, не шутка.
Эти мрази начали процесс.
Им уже надо поговорить. Мне кажется, что нам тут уже можно не миндальничать и не изображать политкорректность. Мне кажется, что тем скотам, которые хотят “поговорить”, надо напомнить ценой скольких жизней они миленько и беззаботно ведут свои эфиры из уютных студий в Киеве.
Моя политкорректность поломалась, сорри.
В пятницу мы СХОДИМ ПОГОВОРИТЬ с этим телеканалом.
Вони хочуть переговорів, “разгавораф” і бесід про сніданки на кордоні та “домовимося посередині”?
Оскільки зелене чучєло президента історію вчило так само, як географію, то воно не чуло слів Василя Кука.
Але те, що не вчили в Кварталах, вчили в Україні. Багато хто вчив…
Якщо ви хочете поговорити, то поговоріть з нашими загиблими.
І я знаю лише один спосіб, як ви зможете це зробити.
Вони наводять мости. Вони готуються.
Все красиво та узгоджено.
ПрезЕдент, відвідавши район Станиці Луганській, з якого він тільки-но відвів наші війська, оголосив, що Україна відновить міст через Сіверський Донець, для повноцінної транспортної комунікації з ОРДЛО. За свій рахунок. Швидко, як першочергове завдання.
Не один із сотень мостів, що потребує відновлення на підконтрольній території.
Саме цей.
Телеканал медведчука запускає телеміст з росією. Їм «треба поговорити».
Ну, як – їм? Говорити будемо типу ми. Тому що бажаючих поговорити з населенням країни-агресора знайдеться достатньо. І говорити вони будуть від імені всіх. І від імені нас.
Нас вбивали – вони будуть розмовляти.
Це теж таке «відновлення комунікації».
Чи не правда – вони діють злагоджено і швидко?
Як він там сказав – «не будемо ділити українців»? Бінго. Ми, дивлюся, і з «братнім народом» себе ділити не будемо. Будемо з’єднувати. Мостами.
Мости – справа хороша. По ним добре йти в наступ. Особливо, якщо оборона знята.
І не важливо, куди йде міст – на територію чи в свідомість.
Хоча ті, які ведуть до свідомості, будують першими. Тому що вони – ключ до всього іншого.
Якщо вимостити дорогу ворогові – він обов’язково прийде. Власне, він уже йде. Власне, частково він вже тут.
Коли я говорив, що все буде швидко і погано, багато хто сміявся.
Вийшло навіть швидше, ніж я очікував.
Нас привчають.
Привчають до «відведення військ». Привчають до того, що ворог – не такий вже і ворог. А в деяких місцях – друг.
Привчають до повернення старих покидьків у компанії нових негідників.
Привчають кожен день ковтати це каламутне шоу під захоплення його постійних споживачів.
І головне – привчають до думки, що ми вже нічого не зможемо зробити. Привчають до відчуття безнадії.
Підкидають нам наші старі приводи для з’ясування стосунків і розбрату. Із задоволенням спостерігають, як ми захоплено продовжуємо вести «дружній вогонь».
Вони п’ють віскарік і хихикають, коли бачать танець передвиборних рейтингів і те, як можливий опір розтягують по частинах. Вони чекають, коли влада повністю впаде в їх руки.
І будують мости.
Власне, залишилося не так довго. Потреба в дотриманні умовностей скоро відпаде.
Вони вже говорять про те, що скоро у них буде все «своє». Парламент, прокуратура, поліція та силовий блок.
І тоді потреби в «дотриманні правил пристойності» більше не буде.
Тому що часи Януковича здадуться вам розгулом демократії.
Скуйовджену ляльку «глави» спокійно покладуть у коробку і будуть діставати тільки для зйомки «підтримуючих роликів». А за справу візьмуться справжні фахівці, яки чекали цього п’ять з гаком років.
Через різні «мости» в Україну прийде ворог.
Спочатку інформаційно розкочуючи в млинець душу. І дуже скоро безпосередньо.
Особливо якщо нас встигнуть розігнати по кутах.
Ви думаєте, найстрашніше, коли вони будуть паскудити нашу пам’ять і могили?
Ні. Найстрашніше – коли вони запропонують це зробити і вам.
Правда, вони забули, що мости – одні з найуразливіших будівель…
Тримаємося разом!
У России есть одно определение. Она – враг. Да, с врагом можно говорить. Взяв его в плен, обсуждая условия капитуляции, размер репараций, ну или просто крича в мегафон: “Русиван! Сдавайся, швайль!” Наверное, все. Хотя нет: еще можно на стене, перед рвом с крокодилами написать большими буквами: “НЕХ@Й ЩАСТ@ТЬ”.
Мне не о чем с ними разговаривать, но они предлагают поговорить. Провести в пятницу телемост с помощью канала NewsOne и запрещенного к трансляции в Украине “Россия 24”.
Они говорят, им надо поговорить. Они ведь очень давно предлагали то вместе спеть, то завтрак на границе и прочие каиновы объятья. Теперь вот снова хотят поболтать. Враги хотят прикинуться людьми. Враги хотят перешагнуть через кровь, боль, разрушения и улыбнуться нам.
Мне в ответ хочется выбить им зубы, лишить окаянной ухмылочки и сказать: “Ну поговорили, хорошо, да?”
Аж интересно стало, а придут ли нацжены, партия левых “Свобода”, Обожеслав со своим хороводом поддержать протест ЕС возле канала NewsOne? Оскорбляет ли этот телемост вышеозначеных патриотов, как он оскорбляет меня? Боюсь, что это риторические вопросы.
Красный совковый смех из мокшанских болот снова пытается вцепиться нам в горло. Намертво, вусмерть. Ответим ли мы равнодушием или так, как дОлжно?
Итак, приходи,
пятница, 12.07, 17.00 Киев NEWSONE TV, Полевая, 21.
Если ты не хочешь, чтобы Украина стала ареной для пролития крови, то она должна стать местом проведения протестных митингов.
Кстати, Киселев, когда анонсирует этот телемост, вспоминает телемост времен позднего совка, когда СССР проводил телемосты с США. Оно, конечно, прикольно будет услышать, что в рашке секса нет, и вспомнить, что в холодной войне американцы таки победили, но реальный разговор с врагом может быть не длиннее автоматной очереди, и это не обсуждается.
Аминь.
Действительно, а почему бы и не поговорить? Тем более нам есть что сказать российским оккупантам. И можно даже организовать телемост. В современном мире живём, как никак. Информационные технологии и такое разное.
Вот только предлагаю поставить телекамеру в… Зале Памяти на Воздухофлотском проспекте. Пару софитов для четкости кадра и один оператор. Этого будет достаточно. Объектив скользит по стенам, от таблички к табличке. Крупным планом. Не спеша. А уже на роиссии зрители в режиме реального времени смогут читать фамилии. Десятки, сотни, тысячи…
Этим будет сказано всё, даже больше, чем нужно!
* * *
Сначала они пришли с оружием в наш дом. Аннексировали Крым. После оккупировали часть Донецкой и Луганской областей. Ввели батальонно-тактические группы под Иловайском и хладнокровно расстреляли так называемый «зелёный коридор». Ахнули «Градами» по Мариуполю и чуть позже «Смерчами» по Краматорску. Они равнодушно забрали жизни тысяч украинцев, и только одному Богу известно, сколько заберут ещё… А потом они предлагают «пагаварить».
Действительно. Ведь ничего такого особо страшного за эти пять лет не произошло между нашими странами. Так, мелкие недоразумения в международных отношениях. И я вот сейчас не буду говорить о том, что такие заявления москвы – это следствие фатальной слабости нынешнего президента Украины. Слабости как политика. У меня, вообще, всё чаще и чаще складывается впечатление, что страной руководит совсем не он. Просто нужен был узнаваемый, многими любимый, смешной, в доску свой. Нужен? Получите… Вы довольны? Мечта осуществилась? Ну вот и радостно играйтесь. Именно для этого его и поставили. Если сомневаетесь в моих мыслях, то задайте себе вопрос «Почему рядом с действующим президентом постоянно мелькает персона главы его администрации?».
И россия это прочувствовала сразу. Да они и прекрасно это знали. Потому фразы «с этой властью говорить больше не о чем» очень быстро сменились «давайте поговорим». Проблема в том, что в нас вцепились мертвой хваткой. И так называемый телемост – это всего лишь разведка боем. Как отреагируем? Какими силами? Кто из политиков и, главное, как себя проявит? Что скажет действующий Президент? И главное, как! Насколько уверенной будет его речь? Примут ли сами украинцы его ответ?…
Боюсь себе представить, какие будут звучать «песни», когда в новом составе Верховной Рады окажется нехилая такая фракция симпатиков кремля. Причём они же быстро прикупят новых лиц по бросовым ценам на акции «всё по пятьдесят», чтобы чувствовать себя уверенней.
Весёлые времена наступают. Хотя… Ведь никто не обещал, что будет легко. Но вот всеобщее грозное рычание мне понравилось. Колесо истории снова прокручивает нам столетний цикл. Даст Бог, устоим…
Про піднаготну телемосту між російським пропагандистським каналом “Россия 24” і медведчуківським “NewsOne” мені зрозуміло все. Це – російська піар-акція на користь партії Медведчука-Бойка. Це сигнал Москви про те, що “гаспадін назначіл любімой женой” саме цих гавриків. Всі інші – несправжні.
Але. Москва подаватиме це як телемост з Україною, а не з окремими кремлезбудженими її громадянами. І як частка цієї самої України, я – проти. Я знаю, як Москва обстрілювала в липні-серпні 14-го КПП Новоазовськ біля Маріуполя – там були хлопці з нашого добровольчого загону. Я бачив людей, чиє життя Москва зруйнувала, в’їхавши в їхнє життя на танках, з галасливими гуками чеченців і самогонно-часничною відрижкою російських “відпускників”. Я бачив, у що перетворилися будинки на околиці Авдіївки, і як діти прильоти снарядів на звук знають краще за деяких контрактників ДШВ. Я бачив очі наших громадян, які проїжджають КПВВ від сепарів до нас, аби у нас отримати гроші соціалки та… від’їстися.
Розумієте, я не спілкуюся з людиною, яка поривалася мене побити – я роблю все можливе, аби така людина до мене не наближалася. Я можу спілкуватися з крадієм і убивцею, але тільки у залі суду, де він – підсудний. Інших форматів спілкування я не бачу.
Росія – країна-крадій, яка вкрала в України території. Крим, окремі райони Донбасу.
Росія – країна-агресор, яка убила тисячі наших громадян і ще більшій їх кількості зламала життя, і ще – дитинство.
Росія – країна-пірат, яка напала на українські кораблі у міжнародних водах і захопила наших моряків.
Росія – країна-терорист, на руках якої загиблі ні в чому не повинні пасажири нещасного малайзійського Боїнга.
Росія – країна божевільна, отруєна великодержавним шовінізмом і фантомними болями по давно здохлій імперії. Через що вона сама потерпає від власних проблем, але кидає нові й нові ресурси, аби роздушити нас. Бо ми для неї – “помилка історії”. Не нація. Не країна.
Я не знаю про що говорити з такою країною до її одужання, до виправлення всього, що вона наробила, та до її каяття. Я – проти. Тому я прийду. Я протестуватиму.
А я думал, Медведчук скупает каналы, чтобы Хрюшу и Степашу всем показывать, а вон оно как.
Тут как раз удачно под телемост депутат Госдумы и Герой России на полном серьёзе открыла рот, что с борта МКС Бога не видела, но зато видела, как каратели стреляют в мирных жителей на Донбассе.
С каждым годом все меньше пусков, с каждым все больше нарезок из игр как доказательств и крещения ракет – по Сеньке и шапка. Но зато видно, какого уровня люди в РФ причастны к принятию решений.
Что тут сказать – всерьёз договариваться с поехавшими мракобесами и долбое*ами могут только похожие персонажи.
Телемост 12 июля…
12 июля 2014 года я лежал без сознания в Днепропетровской больнице имени Мечникова после полученных травм от снарядов, выпущенных теми самими “русскими братьями”. Мои обе руки были переломаны и нашпигованы осколками. Мои ноги так же были в осколочных и огнестрельных ранениях. Мне ампутировали стопу в конце концов. А осколки до сих извлекают из тела (крайний осколок извлекли неделю назад).
12 июля 2014 года я был такой не один. Если кто-то забыл, то я хочу вам напомнить, что раненых тогда было не один не десяток, а больше сотни. Я понимаю, у всех свои заботы. Для кого-то нет войны… Кто-то кричит “мы вас туда не посылали”. Правильно, не посылали, я просто как нормальный и осознанный Украинец поднял свою жопу с дивана и пошел к себе в часть, в которой служил срочную службу. Я встал, взял оружие и пошел гнать оккупантов со своей земли!!! С земли моих детей!!! Для кого-то она есть, но лишь как способ заработка. А для кого-то это способ попиарится – а зафигачим-ка мы телемост . Вот просмотров будет, вот рейтинг поднимем, да?
И речь не о дате проведения, а о самом факте. Много кого из моих братьев уже нет в живых. Война забрала их. Та самая война, которую в наш дом принесли те, с кем теперь они собираются устраивать совместные прямые ефиры. С теми, по чьей вине тысячи семей лишились дома, родных, лишись своей обычной жизни. Потому что пришел “руський мир”. А теперь что? Прошло время… и можно просто взять и поговорить?! В то время, когда продолжают от их пуль гибнуть наши с вами люди.
В моей семье трое мужчин. Я, отец и брат. Все трое были на фронте, брат и сейчас там. И поверьте, никому из нас никогда не приходило в голову поговорить. Сложно разговаривать с тем, у кого руки по локоть , нет, даже по плечи в крови. И сложно говорить что-то тому, кто потерял там многое и многих…
12 июля 2014 года меня уже могло не быть в живых.
12 июля 2014 года моя жизнь могла остановиться… Как она остановилась у многих в тот день…
Июль 1943, разгар битвы на Курской дуге.
Телемост Берлин-Москва. С немецкой стороны – Штрайхер и Геббельс, с советской – Левитан и Жданов. Все ведущие друг другу улыбаются, примирительно машут. В толпе видны гражданские и военные. Некоторые – инвалиды. У одного кудрявого худощавого гражданина в толпе с советской стороны вытатуирован на руке какой-то странный номер.
Конечно, поначалу звучат обвинения. Пожурят немцев за Бабий Яр и Хатынь. Тут они, конечно, перегнули. Неправы. Ну и мы хороши тоже – мы же атмосферу ненависти нагнетаем, негодяи такие. У нас тут, понимаешь, немцев не любят. Вон, Симонов этот, проклятый ура-патриот, из «партии войны», пишет – «Убей немца». Ещё и немецкий язык не хотят делать вторым государственным, рагули проклятые. А как так можно, мы же все люди? Надо же договариваться.
Ну, вы понимаете, всякое бывает. Один раз живем. Подумаешь, уничтожили половину страны. Война ж вечно длиться не будет. Надо где-то посередине сойтись. По Миус-фронту, например. Там и договоримся.
Рейхскомиссариат «Украина» даже можно вернуть в состав СССР, с правом вето на все вопросы. Кох, разумеется, уедет в Германию, токсичный персонаж. Заменим его на Зейс-Инкварта, он благовидный и в очках. Хотите, можем даже на Шкуро, Власова или Краснова.
* * *
Так эти ватные выродки представляют себе мир. Капитуляцией и ползучей оккупацией.
Хотите «поговорить»? Поговорим, когда сложите оружие, когда поймёте, что нехорошо убивать людей только за то, что хотят жить в свободной стране.
Желательно – поговорим на осколках раздавленной, окровавленной, но покаявшейся и ставшей на путь исправления России, которая своим существованием в нынешнем виде отравляет жизнь всем соседям.
Как в 1945-м.
Сьогодні, 8 липня, на своїй сторінці у Facebook доктор права, юрист-міжнародник і кандидат у народні депутати України Олександр Марусяк коротко окреслив, що ініціатива створення телемосту між каналом NewsOne та телеканалом країни агресора “Росія 24” чітко підпадає під частину 1 статті 111 Кримінального кодексу України.
“Яка моя позиція щодо телемосту між NEWSONE TV та Russia24? Думаю, ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України і так все скаже замість мене, при чому коротко і красномовно: “Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої“, – зазначив Олександр Марусяк.
У свою чергу ветеран визвольної війни на Донбасі, кандидат у народні депутати Гліб Бабич (читати вище – ред.) красномовно описав своє ставлення до наведення мостів з ворогом під час війни.
Обидва кандидата представляють різні політичні партії на виборах, проте їх бачення і з юридичної точки зору, і з моральної, і з військової співпадає.
На нашу думку, мости, які дають ворогу можливість до наступу треба спалювати, а не наводити. А усі розмови будуть доречні лише після капітуляції агресора, повернення Криму та Донбасу на умовах України, відновлення зруйнованих та розграблених територій та сплати репарацій на десятки років вперед усім родинам українців, які постраждали через агресію Росії.
