Портнов, нас пугать – что небо красить!
Ну вот, этот странный день типа подошел к концу. И я до сих не могу до конца сложить до кучи несколько кусочков этой мозаики. Вот реально – чего они добивались?
Смотрите, тут же все очень просто.
Вот любят наши следователи сотрясать воздух сотнями миллионов. Помните “дело Павловского”, когда генерала обвинили в закупках по завышенным ценам топлива для армии? Тогда звучала цифра в 150 миллионов. И что? Ау? Где? Куда? Кто? Так никто и не ответил о причинах закупки топлива самой НАБУ значительно дороже армии, а дело благополучно рассыпалось, не дойдя до суда.
Теперь глава ДБР сказал о том, что обыски все эти проводились по факту нанесения ущерба на закупках в армию в размере 100 миллионов гривен. И что дальше? На основании чего выведена такая красивая и круглая цифра? Что делать с тем фактом, что МО из года в год покупает все вещевое обеспечение дешевле, чем “коллеги” из смежных силовых ведомств? Почему обыски проводятся в структурных подразделениях, которые не имеют ни-ка-ко-го отношения к закупкам вообще?
И самое парадоксальное – а вот зачем были все эти обыски? В МО абсолютно спокойно получают запросы всевозможных “органов” достаточно регулярно, высылают в пакетах всю необходимую документацию да и работают себе спокойно.
Обыски эти – они зачем?
Типа испугать? Типа “уууу”? Типа “а вдруг там золото Полуботка найдем”?
Портнов, нас пугать – что небо красить! Мы прошли точку невозврата в 14-м. Пугалка еще не выросла.
Так все просто, що навіть нудно.
Пройшов обшук у Бірюкова. Статус його не оголошено. Невиразне рішення чомусь Бориспільського суду говорить просто про проведення обшуку.
Шукають дивне, по типу ТУ обмундирування, які можна знайти на будь-якому профільному сайті. Шукають проекти договорів, які за визначенням не можуть підписуватися Бірюковим. Шукають “що-небудь”.
Дві старих армійських куртки мало не потрапили під конфіскацію, але слідчих щось зупинило. Може бути, вік і зовнішній вигляд.
Одночасно по країні ведуться десятки обшуків. Наприклад, у розробників ТУ і моделей, що не мають відношення до закупівель від слова “зовсім”.
Шукають, звичайно, і у постачальників.
Слідство нагадує рибальскі тенета-волок, що працює за принципом “а раптом щось зачепиться”.
Завдання просте. Знайти хоч щось, на що спертися, і спробувати скомпроментувати те позитивне, що було зроблено в реформуванні забезпечення армії.
А якщо не знайти, то підняти сморід, який повиннен в’їстися в інформаційний простір, і залишитися після того, як привід перетвориться в “пшик”.
Але це не головне навіть.
Саме так – демонстративно, на другий день після отримання свідоцтв про реєстрацію кандидатами в народні депутати від ЄС. Під знущальні привіти Портнова “особисто Порошенко”.
Під загальну істерику.
Ой, а ще в 95-й бригаді обшуки. Бо не заляпати ще й армію – себе не поважати.
Ані днем раніше, ані днем пізніше. Раптово так.
Ні, що ви. Звичайно, це не тиск. Звичайно, це не політичні мотиви.
Це просто атака охрінівших від безкарності “старих”. За якими давно плачуть і в’язниця, і сумне дерево осика. Як по прямих і відвертих ворогах держави Україна.
Які на плечах “нової влади” в’їхали в ще вчора заборонений для них простір. А тепер будуть трощити та демонтувати все, до чого дотягнуться.
Під дахом “нових облич”.
Це лише початок. Просто прикритий самим “смаженим” словом “корупція”.
Але це півбіди.
Тому що тут необхідні слідство і докази. Які треба надати. Або грубо сфабрикувати – але це ризик. І швидше за все – “конструкція” розсиплеться швидко й сама.
Але будуть ініційовані і інші “справи”. Абсурдні, але багато. Щоб все це було фоном у найближчі передвиборчі дні.
А ще є тема надійніше. Стопудово.
Позови з приводу вбивства “мирних” озброєних громадян сусідньої держави. І жителів вільних ЛДНР, які гуляли з автоматом і в танках по лінії зіткнення.
Це вірняк. Тому що ми їх дійсно вбивали.
І все це, відчуваю, не за горами.
Ой, говорите неможливо? Багато з того, що сталося за останній місяць, раніше було неможливим.
Ось я читаю про залишення позицій на Станиці, в ім’я Мінська, без гарантії відходу з того боку, за сигналом, бл*дь, ракети… І мені здається, що я сплю.
А ви говорите …
P.S. Дуже прошу, всіх любителів версій “крав, бо міг” – знайдіть спочатку посаду Бірюкова (підказую – радник), і список його обов’язків, відповідальності та права впливати на результати. А потім змоделюймо що-небудь, що не розсиплеться в руках. А потім просто почекаємо результатів “слідства”.
А то про “презумпцію” на тлі того, що відбувається, навіть якось говорити незручно.
А про те, що минула влада так ніколи себе не поводила, особливо у таки моменти, тим більш.
Обшук у помешканні Юрія Бірюкова, нині кандидата в депутати від Європейської Солідарності, а в минулому активіста “Волонтерського десанту” в Міноборони, привів до серйозного збурення в суспільстві. Навіть керівник ДБР мусив терміново брифінг скликати – сам підтвердив, що через суспільний ажіотаж після обшуків. Загалом, оцінку події доволі адекватно дали в партії Європейська Солідарність, оцінили як тиск і політичні переслідування. Також акцентували, що в період, якого стосується розслідування, Бірюков не мав статусу в міністерстві, доступу до тендерних операцій, матеріальної відповідальності тощо. Десь можу солідаризуватися з цією оцінкою.
Але я від себе добавлю одну деталь, на яку не звернули уваги в партії ЄС. Річ у тому, що члени “Волонтерського десанту” раніше таки мали прямий стосунок до ухвалення рішень, зокрема, контролювали держзакупівлі для постачання армії озброєннями та забезпечення військовослужбовців. Діяльність структури дала надзвичайно позитивний ефект – різко скоротилися корупція, нечесні тендери тощо. Зросла і якість поставок, а це вже питання життя і здоров’я наших захисників. Але в той час справді були кілька скандалів та звинувачення у завищенні цін, зокрема на паливно-мастильні матеріали. Одне з таких звинувачень оприлюднив лідер групи “Інформаційний спротив”, нині трагічно загиблий нардеп Дмитро Тимчук. Я добре пригадую ті розслідування. Бірюкова в чомусь конкретному не підозрювали, та й він більше тоді займався питаннями правового захисту військовослужбовців. А закиди пролунали на адресу двох інших, значно впливовіших членів “десанту”: Юрія Гусєва, лідера “десантників”, який завдяки цьому обійняв посаду заступника міністра, та ініціатора “Волонтерського десанту” Давида Арахамії.
Давид Арахамія сьогодні №4 у списку “Слуги Народу”, а ще новопризначений Зеленським секретар Національної інвестиційної ради. Я не хочу безпідставно звинувачувати людину, тим більше, що Арахамія зі своїми плюсами й мінусами хоча б заслуговує на дискусію щодо своєї постаті. Майже всі інші там або поза межами добра і зла, або “люди без біографії”, тобто чиїсь маріонетки. Але він дійсно працював у Міноборони й відповідав за матеріально-технічне забезпечення. Попри всі давні підозри (можливо й безпідставні), у Арахамії обшуків ніхто не проводив і зайвих питань, як свідкові, йому не ставлять. Бо він член “правильного” списку.
Але є в історії “Волонтерського десанту” дійсно неприємна сторінка. Й пов’язана вона зі згаданим вище Юрієм Гусєвим. Це людина, яка найуспішніше конвертувала волонтерство у персональну кар’єру та реальний доступ до матеріальних цінностей. Його жорстко звинувачували і в 2015 році, і в наш час. Але попри це Гусєв спершу навіть появився на безумовно прохідному місці №41 в списку “Слуги народу”. Звинувачення були дуже жорсткими, а режим на той момент ще остаточно не зацементувався, тому Гусєву довелося зробити заяву, що через репутаційні ризики для партії він відмовляється від балотування. Зате вже зараз той же Арахамія повідомляє всіх, що Гусєв має стати головою Херсонської ОДА. В ці дні навіть мітинги протесту пройшли через це рішення.
До чого я все це тут пишу? Та для простого порівняння. Люди, які в Міноборони реально відповідали за матеріальне постачання армії та були в різний спосіб звинувачені, але зараз перебувають в еліті нової владної партії, нині поза контролем правоохоронців. Людина, яка доступу до матеріальних цінностей та коштів не мала, але належить до опозиційної партії та йде в Раду за її списками, попадає під здійснення жорстких юридичних дій. Нагадаю, що Бірюкова не запросили як свідка на допит, що було б абсолютно коректно, а через суд організували одержання санкції на обшук і провели ґрунтовний трус помешкання. Так поводяться з потенційними підозрюваними. Або з людьми, на яких коїться тиск та очорняється репутація. Саме так усе й виглядало під час брифінгу Труби та хвилі повідомлень у специфічних ЗМІ.
Так выглядели наши дома и квартиры в 2014 году, когда всей страной мы экстренно одевали армию, таскали каски и броники, аптечки и форму. Казалось, что это уже в прошлом, казалось, что это уже позади.
Так вот. Это – казалось.
Следователи ДБР закончили обыски в Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ сегодня утром. Нет, они не нашли деньги или злата-серебра. Нет, они не нашли никаких компроматов. А они и не искали. Следователи ДБР изъяли оригиналы всей рабочей документации, всех технических условий (ТУ), все образцы-эталоны, на основании которых производится контроль качества, все компьютеры с документацией на разработку.
С сегодняшнего дня Министерство обороны Украины не имеет права покупать или принимать на склады ни одного элемента вещевого обеспечения. С сегодняшнего дня Министерство обороны Украины не имеет права покупать каски и бронежилеты.
Совсем. Вообще. Точка.
Несколько недель выдача формы будет идти со складов, запасы есть. Да, за счет резерва, за счет того, что армия смогла воссоздать – ведь запасов на начало войны не было, все было распродано. А потом, господа-волонтеры, снова мы, снова мы. Начинаем готовиться.
Можно было сделать копии, благо МФУшки там были. Можно было запросить копии официально, и они были бы высланы. Можно было бы скачать документацию прямо с сайта МО, благо она там опубликована. Но нет, изъяли оригиналы, а это ключевое для объявления новых закупок или приемки уже закупленного раннее.
И еще один момент.
Некто Портнов написал вчера о том, что это его “привет Порошенко”. Интересный привет – изъятие компьютеров со всеми материалами научно-исследовательской работы. Дальше эти все компьютеры… где… а материалы… Россия?
За один месяц мы отброшены на 15 лет назад, и снова нашу армию готовят к капитуляции.
Вот тут я прошу репост.
