На лінії інформаційного фронту
Це наші співгромадяни.
Абсолютно реальна людина, як і сотні тисяч, які думають так само.
Напевне, в житті непогані та добродушні люди.
Державні мужі та великі стратеги навіть й приблизно не усвідомлюють рівень 3,14єца, в якому знаходиться зараз країна.
Продовжуючи та розкриваючи причини такого становища:
Лінія фронту проходить там, де сторони знаходяться в паритетних позиціях на той чи інший момент часу.
Завдяки дипломатичним талантам Пороха і пізніше Мінським угодам, які дали можливість відновити армію, лінія воєнного фронту проходить на 50 км західніше східного кордону України.
“Завдяки” профуканій інформаційній складовій війни, лінія інформаційного фронту (який не менш важливий ніж воєнний) проходить по західному кордону України за виключенням невеличкого плацдарму у вигляді Львова та околиць.
І якщо хтось думає, що ці люди за Зеленського, що це 1+1 досягнуло такий результат, що це команда Зеленського така ефективна і розумна, то той хтось дуже помиляється. Бо судячи з дуже багатьох факторів, російська пропаганда, яка поставила Зеленського на трон, за 2 місяці зможе його обнулити, якщо захоче, і якщо він не піде на їхні умови, як це зробив Порох в січні 2015.
То дуже можливо, що якщо державні мужі не задумаються про інформаційну війну і будуть її й далі ігнорувати, то через півроку-рік “порохоботам” прийдеться рятувати вже Зеленського, щоб врятувати країну від тих, хто сьогодні співає йому оди. Звісно, якщо він обере Україну, а не путіна.
Пожалуй, последняя социология, показывающая едва не половину населения готовых «договариваться» с марионеточными образованиями на востоке (читай: идти на сдачу суверенитета Путину), – факт даже более удручающий, чем массовое голосование за телевизионного персонажа. Ибо 73 процента ещё можно было отнести за счет искусственно раздутой антикоррупционной истерии (для которой все же были некоторые основания), но тут речь о фактическом добровольном возвращении в полуколониальный статус!
Читаю сейчас ошарашенные посты некоторых патриотических журналистов и политиков по этому поводу и понимаю, что они так и не уловили связи этого явления с их собственной деятельностью, когда у них вполне серьёзно обсуждали, не являются ли Минские соглашения преступным соглашательством, проход кораблей через Керченский пролив – провокацией и принесением моряков на заклание, низкая результативность обмена пленными – результатом равнодушия власти к судьбе своих солдат etc, etc.
И едва не половина населения, поддерживающая «переговоры» с ЛДНР и возвращение их в Украину на путинских условиях, – результат деятельности далеко не только Гужв, Шариёв и Дубинских, но и вполне патриотичных, но зашоренных (а потому безответственных) представителей четвёртой власти и политиков.
Ну, а мы вам нескоро забудем молчание в ответ на порошенковское «Слава Україні», даже если суверенитет страны, вопреки вашим усилиям, удастся отстоять.
