Чому ми програли вибори?
Прочитавши купу думок Х-пердів всіх можливих калібрів і штибів, я також вирішив викласти свою версію причин, чому ми програли вибори. Почну з того, що НЕ було причиною програшу і що, на мою думку, наразі просто висмоктано з пальця.
Міфічна «мова ненависті порохоботів». Як блогер, лояльний до влади Порошенка від 2014 р., я авторитетно заявляю – в атмосфері ненависті я існував всі останні 5 років. Образи, погрози, закиди у співпраці з Москвою – мені, учасникові АТО. Мова ненависті, безумовно, була. Але породили її якраз-таки «зрадофіли» і журналісти. Мова ненависті з їхнього боку лунає й наразі. Це те, що було б незалежно від ситуації. І виправити тут щось було вже неможливо.
Чому ж ми програли?
По-перше, зіграв фактор аномалії. Хто знає мене давно – чули. Ще влітку 2014-го я казав, що Порошенка президентом обрали з переляку. У наскрізь патерналістському українському суспільстві кандидат з якостями Порошенка (мільйонер, власник виробничого бізнесу) шансів бути обраним у президенти до 2014 р. не мав як таке. Але. Весною 2014 р. почалася війна. І українці, перелякавшись, кинулися до того, хто в них асоціюється з ворогом роду людського (і тим, хто вирішує максимум їхніх проблем) – з директором виробництва, який платить їм з/п. Від Порошенка тоді хотіли всього спектру бажалок від контрнаступу проти росіян та штурму Москви до домовленостей з Путіним. Аби тільки зупинити війну.
Дива не сталося, але зробити так, аби українці війни не відчували, Порошенко зумів. І патерналістське суспільство на світ Божий полізло знову. І проголосувало. Сильна влада його лякає.
По-друге. Президенту Порошенку довелося здійснити низку украй непопулярних заходів, у першу чергу – підняти тарифи на ЖКГ. Розмови про це точилися ще з часів президента Кучми. Пообіцяла МВФ підняти тарифи прем’єр Тимошенко. Але – реалізовувати проект довелося Порошенку. За КМІС, 40% українців хочуть відміни тарифів. Далі – зрозуміло?
По-третє, реформи Порошенка чимало людей позбавили джерела прибутку. Впровадження проЗЗоРо зламало чимало цікавих схем. У Києві звільнили всіх паркувальників, які відверто клали все взяте з людей собі в кишеню. А ще – забудовники, яким кілька років на Дніпропетровщині не давала «освоювати бюджети» команда Резніченка. А ще – євробляхери, які не соромлячись писали мені, що раз я, купивши машину з салону, сплатив всі податки і збори – я ідіот. Тощо. Усім їм Порошенко був нафіг не потрібний. На жаль – інакше реформи не робляться. Як похідне, ще рік тому мені стали приходити новини про дії чиновників, які виглядали як звичайний саботаж. Після першого туру маски упали – ми побачили і позицію поліції, і дивовижні рішення судів, і «спробу зняти Зеленського з виборів» напередодні виборів.
Проти Порошенка з тих самих причин виступили всі значні олігархи – Коломойський, Фірташ тощо. Саме їм належать ЗМІ, які…
По-четверте, до рівня благого безумства були доведена брехня у ЗМІ. «Офшори Порошенка», «Порошенко і корупція», «Порошенко убив свого брата», мультики Бігуса про Гладковських і Укроборонпром. Жодне з цих «розслідувань» не оперувало фактами і не наводило доказів. Але масовість і традиційна недовіра людей до влади свою роботу зробили. Образ «Порошенко – крадій» було нав’язано суспільству. Треба зауважити. Зеленський з командою винний по ящику коньяку всім іншим кандидатам – від Тимошенко до Капліна. В лайні Порошенка вивалювали всі вони – але пінки з того зняв Зеленський.
По-п’яте, треба віддати належне команді Зеленського – їм крупно пощастило і вони зуміли адекватно спрацювати у потрібний момент. Саме на Зеленському «вистрелила» ідея «привести до влади нову людину не із системи», якою ЗМІ бомбардували мозки українців. Саме Зеленського не сприймав всерйоз ніхто з ветеранів українського політикуму. З натхненням б’ючись з Порошенком, представники парламентських партій навіть не припускали, що переможцем може виявитися шоумен. Третє везіння полягало в тому, що виборець Зеленського голосував не стільки за Зеленського, скільки проти Порошенка. За Зеленського проголосували і «противсіхи», і ті, для кого Порошенко недостатньо проукраїнський, і ті, для кого він занадто проукраїнський. Все це ідеально лягло в передвиборчу тактику кандидата Зеленського – «підібрати всіх»…
А чи міг Порошенко виграти вибори? Звісно, міг. Ні, для цього не треба було дослухатися до «риночників і лібетаріанців» з ФБ та різноманітних активістів, яких загально у населенні України – дай Бог аби 1% набрався. Для цього треба було не псувати стосунки з олігархами. Ще – якось замиритися з Москвою і розповісти нам про «взаємовигідні угоди». Ще – дати «правильним хлопцям» освоїти бюджети. Ніжно товаришувати з грантожерами – тими, які клепали «розслідування».
Єдине лихо. Всіх тих досягнень, які ми маємо зараз – від децентралізації до Томоса, ми б не мали. Такому «Порошенку» не прийшли б дякувати тисячі людей. І вже точно, за такого «Порошенка» не голосував би я.
