Аналітика для дорослих. Найбільші досягнення України за останні 5 років

Пункт 0. Як відбувається розвиток держави?

Розвиток держави – це розвиток бізнесу. Саме бізнес створює робочі місця, виплачує зарплати, наповнює державний і місцеві бюджети та безпосередньо виробляє товари і послуги, наявність в достатній кількості яких вважається заможністю країни. А розвиток бізнесу – це інвестиції. Інвестиції в матеріальні і нематеріальні активи. Інвестиції в машини і інші засоби виробництва товарів та послуг, які дозволяють зменшити кошти виробництва даних товарів та послуг. Наприклад, чим краще обладнання має підприємство, тим часто воно є більш продуктивним. Чим більш продуктивним є обладнання, тим більше продукції підприємство може виготовити за одиницю часу. Чим більше товарів підприємство виготовляє, тим менші кошти виробництва одиниці даного товару, бо діє ефект масового виробництва. Чим менші кошти виробництва одиниці товару, тим меншу ціну підприємство в стані запропонувати своїм покупцям, і тим більш конкурентним є підприємство.

Отже шлях розвитку і завдання власників підприємств складається з двох частин: пошуку нових ринків збуту своєї продукції і праці над тим, щоб заробити достатню кількість коштів на обладнання свого підприємства новітніми виробничими потужностями. Праця над запровадженням технологій. І цей процес, власне, є довготривалим. Чим більшим є підприємство, тим краще обладнання воно може собі дозволити. Тим більше воно буде виробляти, тим більше буде заробляти, тим більші зарплати отримуватимуть працівники, тим багатшими будуть мешканці даної території, які споживають продукцію цих підприємств, якої стає щоразу більше вслід за розвитком даного підприємства. Тому що чим більшу кількість роботи техніка виконує замість людини, тим більша кількість ефектів тієї роботи припадає на одиницю людської праці. Тим більше людська праця коштує в реальному вимірі. Тим багатшими є мешканці. До речі, чим краще обладнання, тим воно виготовляє теж більш якісну продукцію. А отже питання новітнього обладнання – це не тільки питання кількості і ціни, а і питання теж якості.

Це короткий і дуже спрощений опис процесу конкуренції підприємств. Цей опис легко можна застосувати до опису конкуренції між державами, бо економіка держави є нічим іншим, як економікою підприємств, які діють в її межах. Німеччина, США, Франція, Британія та інші високорозвинені країни є багатшими не тому, що там чиновники менше крадуть, а тому, що вони багато років працювали над тим, аби мати змогу обладнати свої підприємства новітніми виробничими потужностями, які виготовляють в рази більше продукції ніж підприємства в бідних країнах, які користаються більш застарілими технологіями, і яким ще треба працювати над тим, аби заробити достатню кількість коштів на переобладнання. Саме тому цей процес є таким довготривалим. Саме тому казочки про те, що хтось прийде і ми одразу доженемо в розвитку Польщу чи Німеччину є лише казочками. Польща почала свою реформацію 30 років назад, а ми почали її лише 5 років назад. Не можна прожити 30 років за 5 років, не можна зробити 30-річну роботу за 5 років (це б означало, що поляки лінтяї, а так не є), а тому варто розуміти, як відбувається процес розвитку держави, аби знати, чого саме варто очікувати і вимагати від центральних і місцевих органів влади, аби не купуватися на популізм і продовжувати йти шляхом розвитку максимально швидко як це можливо.

Завданням органів влади є реформація, створення комфортних умов праці для мешканців і, особливо, для бізнесу. Лише і тільки. А безпосереднє виготовлення товарів і послуг, які вважаються багатством, – це завдання бізнесу, а не органів влади.

Саме тому кожне рішення чи дію влади (що стосується економіки) потрібно розцінювати з точки зору того, як це вплине на інвестиції.

Багато вже було зроблено, про що було згадано у частині 1. У частині 2 розглянемо більш економічні реформи і подивимось на наслідки цих всіх, вже проведених, реформ.

Переходимо до ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ.

Ремарка: опис статистичних даних містить вирази типу: “реальна зарплатня/ВВП/видатки” та “фіксовані ціни 2010 року”. Це означає, що дані були скореговані на інфляцію. Тобто інфляцію було враховано і вона не має впливу на такі дані.

ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІКА УКРАЇНСЬКИХ ДОМОГОСПОДАРСТВ

1. Ріст реального ВВП у порівнянні до попереднього року
(у фіксованих цінах 2010 року, дані міжнародної організації World Bank, Державної Служби Статистики України (Держстат) та Національного Банку України (НБУ):

2012 рік: +0,2%;
2013 рік: +0%;
2014 рік: (- 6,6%) Дані є частково викривленими у від’ємний бік у зв’язку з виключенням зі статистичних обрахунків ОРДЛО (Окуповані Регіони Донецької та Луганської Областей);
2015 рік: (- 9,8%);
2016 рік: +2,4% (на ріст ВВП найсильніше вплинули інвестиційні витрати) (детальніше див. пункт 12);
2017 рік: +2,5% (основним драйвером зростання був внутрішній споживчий попит на товари та послуги; вагомим рушієм були теж інвестиційні витрати) (детальніше див. пункт 5 і 12);
2018 рік: +3,3% (основним драйвером зростання був внутрішній споживчий попит на товари та послуги; вагомим рушієм були теж інвестиційні витрати) (детальніше див. пункт 5 і 12).

Тут описана стежка відновлення економічної стабільності та зростання після шкоди, нанесеної війною та політикою януковича і компанії. Варто звернути увагу, що в передвоєнних роках в країні був застій. Навіть не зважаючи на мир і відсутність перешкод, ми не розвивались. В 2014-2015 роках економіка пережила значну кризу в результаті початку війни, втрати частини територій та російського ринку збуту. Завдяки реанімаційним діям Уряду, успіхам Президента на міжнародному рівні та проведеним реформам (що спричинило приток інвестицій), у 2016 році вдалося вивести країну з кризи та відновити економічне зростання, яке поступово набирає пристойних обертів. Великим досягненням є зростання реального ВВП під час війни не за рахунок урядових витрат, а за рахунок внутрішнього споживчого попиту на товари та послуги та інвестиційних витрат.

ВВП складається з трьох видів доходу: від землі, від праці та від капіталу. Прошу звернути увагу, що перший вид доходу в Україні заблоковано мораторієм на продаж землі (Україна є однією з лише 6 країн у світі, де заборонено продаж землі). І це, дійсно, сором. Згідно з оцінками Світового Банку, скасування мораторію на продаж землі додало б нам до теперішнього зростання реального ВВП ще близько 2% щорічно. У 2016-2017 роках мораторій зняти було неможливо через велику кількість незареєстрованих земель у Держгеокадастрі, а у 2018 році вина лежить на Верховній Раді.

2. Збільшення номінальної мінімальної заробітної платні у два з половиною рази у 2017-2018 роках.

Масових скорочень в зв’язку з цим не відбулося (див. пункт 14). Внаслідок цього відбулася значна детінізація. Міжнародний Валютний Фонд оцінював тіньову економіку України у передвоєнні часи на, близько, 45%. Станом на зараз оцінюється на 32%.

3. Ріст реальної середньої заробітної платні у порівнянні до попереднього року
(індекс “чистої” заробітної плати, дані наведено по юридичним особам і відділам юридичних осіб з кількістю найманих працівників 10 і більше осіб, базисний рік – попередній рік, дані Держстату):

2012 рік: +14,4%;
2013 рік: +8,2%;
2014 рік: (- 6,5%);
2015 рік: (- 20,2%) Дані є частково викривленими у від’ємний бік у зв’язку з виключенням зі статистичних обрахунків ОРДЛО;
2016 рік: +9,0%;
2017 рік: +19,1%;
2018 рік: +12,5%.
Ріст показника реальної середньої заробітної плати у 2017 році аж на 19,1% є частково ефектом детінізації, внаслідок якої українці просто показали рівень своїх доходів. Але лише частково. Чому лише частково покаже пункт 5.

4. В цьому розділі проаналізуємо структуру видатків українських домогосподарств за цілями в 2012-2018 роках (див. таблицю 1).

Структура кінцевих споживчих витрат українських домогосподарств в порівнянні до попереднього року (у % до загальної суми видатків, дані Держстату).
Загалом видатки бюджету українського домогосподарства в 2012-2018 роках виглядали в такий спосіб:
Продукти харчування та безалкогольні напої (37,1 – 41,3% загальної суми видатків),
Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива (10,8 – 12,8%),
Транспорт (10,6 – 12,5%),
Алкогольні напої та тютюнові вироби (7,2 – 7,9%),
Одяг і взуття (4,9 – 5,7%),
Охорона здоров’я (4,6 – 5,6%),
Відпочинок і культура (3,8 – 4,3%),
Предмети домашнього вжитку, побутова техніка і поточне утримання житла (3,9 – 4,1%),
Ресторани та готелі (2,4 – 3,2%),
Зв’язок (2,5 – 3,0%),
Освіта (1,0 – 1,3%),
Інші товари та послуги (4,4 – 5,3%).

Найбільшими категоріями видатків прогнозовано є продукти харчування і безалкогольні напої (37,1 – 41,3%) та житло, вода, електроенергія, газ і інші види палива (10,8 – 12,8%). Загалом видатки на харчування і проживання в аналізованих роках становили від 49,8% до 52,5% видатків бюджету домогосподарства. Найменшу частку у видатках українських домогосподарств становили видатки на освіту (1,0 – 1,3%) та зв’язок (2,5 – 3,0%).

Ремарка: Відсутність детальних методологічних пояснень щодо складових частин таких категорій як “Освіта”, “Транспорт”та “Зв’язок”, а також відділення таких дорогих товарів, як побутова техніка, від предметів домашнього вжитку та утримання житла в категорії “Предмети домашнього вжитку, побутова техніка і поточне утримання житла”, ускладнює напрацювання висновків (як структури, так і динаміки, яка представлена в наступному пункті) на основі статистичної інформації щодо даних категорій. Наприклад, якщо до категорії “Освіта” було зараховано тільки видатки на оплату навчання в школі та вищому навчальному закладі, то змінність видатків в даній категорії буде залежати переважно від демографічних чинників (частки школярів і студентів у загальні кількості населення) і цим можна було б пояснити низьку динаміку змін видатків на освіту (динаміка видатків українських домогосподарств представлена в наступному пункті). Натомість якщо до категорії “Освіта” зараховуємо теж видатки на репетиторів, різного типу мовні курси і курси підвищення кваліфікації, то це означало б теж, що українці не зацікавлені в подальшому саморозвитку.
В категорії “Зв’язок” не вистачає уточнення щодо того, чи входить до неї купівля мобільних телефонів, чи лише оплата за послуги телекомунікації.
В категорії “Транспорт” теж не вистачає розбиття на видатки на метро і на купівлю Range Rover, бідному власнику якого потім можна буде спалити його в центрі Києва на знак протесту проти власної бідності і високих акциз, які не в стані сплатити зубожілий народ.

Видатки на відпочинок (алкогольні напої та тютюнові вироби, відпочинок і культура та ресторани і готелі) становили від 13,7% до 14,6% видатків бюджету українських домогосподарств. Цікаво, що, незалежно від того чи багатіли українські домогосподарства чи переживали кризу, частка видатків на продукти харчування і безалкогольні напої (за виключенням 2018 року) та ресторани і готелі в загальних видатках бюджету домогосподарств постійно збільшувалась.

Найбільшою динамікою змін своєї частки у загальних видатках бюджету характеризується номінально найвагоміша позиція, яка збільшувала свою частку у загальних видатках на протязі всього аналізованого періоду (крім 2018 року). А конкретно – категорія “Продукти харчування і безалкогольні напої” (стандартне відхилення – 1,40).

Що цікаво, частка видатків на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива (10,8 – 12,8%) у загальних видатках бюджету українських домогосподарств, незважаючи на підняття тарифів на комунальні послуги, після 2015 року почала спадати. І вже у 2016 році спала нижче рівня довоєнних років і тримається на низькому рівні (2012-2013 роки – 12,7% загальних видатків; 2015 рік – 12,8%; 2016 рік – 12,0%; 2017 рік – 10,8%; 2018 рік – 11,6%).
У 2015-2016 роках так відбувалось завдяки ефективній системі субсидіювання для тих, хто не в стані платити повну вартість тарифів (нагадаю: працююча особа, яка отримує субсидію, витрачає на комунальні послуги не більше 15% своїх доходів, за умови дотримання наданих норм споживання; пенсіонери платять не більше 10% доходів). Натомість у 2017-2018 роках частка видатків на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зменшувалась за рахунок зростання реальної середньої заробітної плати (див. пункт 3), бо багато теж тих, хто в стані платити повний тариф. Отже міфи про “тарифний геноцид” – лише міфи, юлія володимирівна.

5. В цьому розділі проаналізуємо динаміку змін у видатках українців за цілями в роках 2012-2018 (див. таблицю 2).

Нагадаю, що йдеться про фізичний обсяг реалізації товарів і послуг (всі дані подано в цінах 2010 року).

Динаміка реальних кінцевих споживчих витрат українських домогосподарств в порівнянні до попереднього року (фіксовані ціни 2010 року, дані Держстату):

2012 рік: +8,4%.
Найбільший ріст попиту спостерігався на алкогольні напої і тютюнові вироби (+18,0%), відпочинок і культуру (+16,8%) та продукти харчування і безалкогольні напої (+11,0%). Найслабша динаміка попиту помічена на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива (+0,1%) та освіту (+0,3%).

2013 рік: +6,9%.
Найбільший ріст попиту спостерігався на зв’язок (+24,8%) та ресторани й готелі (+12,8%). Зменшення попиту стосувалось алкоголю та тютюнових виробів (- 2,2%). Найменший приріст попиту був помічений на освіту (+0,1%).

2014 рік: (- 8,3%).
Перші наслідки війни
Найбільший ріст попиту спостерігався на зв’язок (+6,1%) та одяг і взуття (+4,1%). Найпомітніший спад попиту відбувся на транспорт (- 20,7%) та продукти харчування і безалкогольні напої (- 13,0%).
Попит на освіту зменшився на 7,3%, на охорону здоров’я на 7,2%, а на алкоголь та тютюнові вироби на 4,1%.
У 2014 році однією з причин зміни динаміки загального попиту (особливо видатків на освіту) є викривлення статистичних даних у від’ємний бік у зв’язку з окупацією близько 7% території України і виключенням даної території з статистичних обрахунків. Підозрюю, що викривлення було частково компенсоване завдяки внутрішньо переміщеним особам (ВПО). За оцінками ОБСЄ станом на серпень 2014 року було зареєстровано близько 117 000 ВПО. Тоді ще не існувало централізованої системи реєстрації, тому дані з різних джерел різняться (і важко назвати загальне число ВПО у 2014 році, бо з різних причин ВПО не поспішали реєструватись). За першими доступними даними Міністерства соціальної політики, які датуються груднем 2016 року, в Україні було зареєстровано 1 654 845 ВПО. Це дає підстави підозрювати, що основна маса переселенців покинула окуповані території наприкінці 2014 року і у 2015 році.
Цікаво, що, не зважаючи на падіння економіки, ріст цін, внаслідок початку війни, та викривлення статистичних даних у від’ємний бік, попит на ресторани та готелі у 2014 році ВИРІС на 0,2%, на відпочинок і культуру на 2,4%, а на одяг і взуття на 4,1%.

2015 рік: (- 19,8%).
Основний удар війни по економіці України.
Найбільший ріст попиту спостерігався на зв’язок (+8,3%) та освіту (+7,1%). Найбільший спад попиту стосувався відпочинку і культури (- 25,2%), алкогольних напоїв і тютюнових виробів (- 24,6%), продуктів харчування і безалкогольних напоїв (- 23,2%) та житла, води, електроенергії, газу та інших видів палива (- 21,3%).
Спад попиту на більшу частину товарів, як і у 2014 році, пов’язаний з економічними наслідками початку війни.
Збільшення видатків на освіту у 2015 році, після спадку у 2014, швидше за все, пов’язане з переселенням ВПО. У 2014 році окуповані території було виключено з статистичного обрахунку, а у 2015 році відбулося переселення значної кількості ВПО, а відповідно відбулося збільшення попиту на послуги навчальних закладів на підконтрольній Україні території з боку ВПО шкільного та студентського віку.
Спад обсягу використання житлово-комунальних послуг відбувся завдяки економії, яка пов’язана з підвищенням цін та наявністю лімітів використання при отриманні субсидій.
Цікаво, що попит на охорону здоров’я зменшився на 8,5%, а на ресторани та готелі тільки на 1%. Динаміка змін у 2015 році може бути частково викривлена в додатню сторону завдяки останнім хвилям переселення ВПО.

2016 рік: +2,7%.
Перший рік економічного зростання після тяжких наслідків початку війни.
Найбільший ріст попиту спостерігався на ресторани і готелі (+14,0%) та транспорт (+12,9%), а також на відпочинок і культуру (+6,4%). Зменшення попиту було помічено на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива (- 11,3%) та освіту (- 2,5%).
Збільшення загального попиту та попиту на більшість окремих груп товарів та послуг пов’язане з відновленням економічного зростання внаслідок реанімаційних дій Уряду, що відображається також у зростанні реальної середньої заробітної платні на 9,0% у 2016 році (див. пункт 3).

2017 рік: +9,5%.
Вихід на пристойні показники росту.
Найбільший ріст попиту спостерігався на предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла (+23,1%), відпочинок і культуру (+20,8%), одяг і взуття (+20,8%), зв’язок (+19,8%). Попит також значно виріс на охорону здоров’я (+17,5%), ресторани і готелі (+15,2%) та продукти харчування і безалкогольні напої (+10,9%). Спав попит на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива (- 6,3%) та освіту (- 1,3%).
Значний ріст загального попиту та попиту на більшість окремих груп товарів та послуг пов’язаний зі значним зростом реальної середньої заробітної плати (див. пункт 3).

2018 рік: +8,9%.
Найбільший ріст попиту спостерігався на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива (+21,1%), одяг і взуття (+18,5%), відпочинок і культуру (+17,8%). Попит також значно виріс на ресторани та готелі (+14,1%), охорону здоров’я (+14,0%), предмети домашнього вжитку, побутову техніку і поточне утримання житла (+13,8%). Спав попит на зв’язок (- 2,6%).
Подальший ріст загального попиту та попиту на окремі види товарів та послуг відбувається вслід за економічним розвитком.
Цікаво, що у 2018 році українські домогосподарства споживали на 21,1% більше житлово-комунальних послуг ніж у 2017 році. Нагадаю, що в структурі загальних видатків бюджету видатки на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива виглядали в такий спосіб:
2012 рік – 12,7%;
2013 рік – 12,7%;
2014 рік – 12,3%;
2015 рік – 12,8%;
2016 рік – 12,0%;
2017 рік – 10,8%;
2018 рік – 11,6%.

Ще раз наголошую на тому, що тарифного геноциду не було і нема.

6. Індекс фізичного обсягу обороту роздрібної торгівлі у порівнянні до відповідного періоду попереднього року (у порівнянних цінах, без урахування тимчасово окупованих територій, дані держстату):
2012 рік: +14,7%;
2013 рік: +8,6%;
2014 рік: (- 9,9%);
2015 рік: (- 20,7%);
2016 рік: +4,3%;
2017 рік: +6,5%;
2018 рік: +6,1%.

Цей індекс показує на скільки більше фізично було продано товарів та послуг підприємствами та ФОП-ами, основною діяльністю яких є роздрібна торгівля.

До рівня довоєнних років ми ще не відбудувались, але твердження «з кожним роком гірше і гірше…» є брехнею.
Підсумовуючи цей розділ, звертаю увагу, що структура видатків українських домогосподарств була в міру стабільною і не зазнала значних змін. Це означає, що відсоток видатків на різні цілі в загальній сумі видатків значно не змінювався. Натомість, звісно, в довоєнні роки українці могли дозволити собі більше ніж у період після початку війни. І до рівня довоєнних років ми ще не відбудувались. Причиною цьому є те, що війна відкинула нас у розвитку на 10 років назад, а економічне зростання триває лише протягом останніх 3 років. За 3 роки неможливо догнати розвиток 10 років. Ще й надалі маючи війну в країні. Натомість оцінюючи дії Уряду і президента об’єктивно буде брати до уваги динаміку економічного зростання, а не порівнювати фактичний стан економіки зараз і у 2013 році. Бо у 2014-2015 роках мали місце події, істотно вплинути на які ані президент, ані Уряд не могли. Тож звинувачувати їх в тих подіях було б інфантилізмом. Ми можемо оцінити їхню дієздатність, дивлячись на динаміку змін. І ця динаміка справляє враження. Не лише на мене, а і на наших західних партнерів: МВФ, Світовий Банк, Європейський Союз, США, кредитні рейтингові агенції (S&P, Moody’s) і ін.

ЕКОНОМІКА БІЗНЕСУ ТА ІНВЕСТИЦІЇ

7. Валютна лібералізація. Мобільність капіталу є необхідною для притягнення іноземних інвестицій і ведення бізнесу з нерезидентами. Іншими словами це можна назвати валютною дерегуляцією. Натомість Національний Банк не скасовує накладені обмеження повністю. Поки що.

8. Україна у 2017 році очолила рейтинг найбільш привабливих країн для потенційних інвестицій серед країн Європи, Близького Сходу та Африки (EMEA).

9. Вартість українського фондового ринку виросла на 80% у 2017 році і на понад 80% у 2018 році. Другий рік поспіль акції українських підприємств є найбільш прибутковими У СВІТІ. Bloomberg пояснює це відновленням економічного зростання і гарними прогнозами МВФ. Такий результат був досягнутий насамперед завдяки стрімкому зростанню вартості акцій АТ «Райффайзен Банк Аваль» (+169%), ПАТ «Донбасенерго» (+145%) та ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (+96%).

10. Швидке покращення позицій України в рейтингу простоти та комфорту ведення бізнесу “Doing business” серед 190 країн світу:
2013 рік – 137 місце;
2014 рік – 112 місце;
2015 рік – 96 місце;
2016 рік – 83 місце;
2017 рік – 80 місце;
2018 рік – 76 місце;
2019 рік – 71 місце (з 2018 року рейтинги на наступний рік публікуються Світовим Банком станом на 1 жовтня поточного року).

Цей рейтинг знаходиться в центрі уваги інвесторів. Чим вище країна знаходиться в рейтингу, тим, відповідно, приязнішою вона є для бізнесу на фоні інших країн. А отже буде здатна притягнути більшу кількість нових інвестицій, що є рушієм економічного зростання і покращення добробуту громадян. Міністерство Економічного Розвитку розробило кілька законопроектів, які, згідно з їхніми прогнозами, допоможуть нам піднятись у топ-50, а пізніше поступово у топ-30 цього рейтингу. Законопроекти чекають на підтримку у Верховній Раді.

11. Структура валового нагромадження основного капіталу в розрізі видів нефінансових активів (%, дані Держстату) (див. таблицю 3).

В цьому розділі дізнаємось в що інвестують підприємства в Україні.

Валове нагромадження основного капіталу — це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. Величина валового нагромадження основного капіталу оцінюється виходячи із загальної вартості основних засобів, придбаних інституційними одиницями (за винятком реалізованих) у звітному періоді, а також збільшення невироблених активів, що відбулося в результаті продуктивної діяльності інституційних одиниць.

Валове нагромадження основного капіталу – це вкладення коштів в основний капітал з метою розширення обсягів виробництва та привласнення вищих прибутків. Валове нагромадження основного капіталу здійснюється через придбання (купівлю, бартерні операції, виробництво для власного користування, капітальний ремонт та ін.), за винятком вибуття; здійснення витрат на поліпшення невиробничих матеріальних активів (у сільському господарстві – витрати на поліпшення якості землі, підготовку до використання природних ресурсів – меліорацію, розширення садів та ін.); здійснення витрат, пов’язаних з передачею прав власності на невиробничі активи (витрати на оплату послуг адвокатів, агентів з купівлі-продажу, податків та ін.).

Валове нагромадження основного капіталу – 100%:

Матеріальні активи (96,0 – 96,9% загального ПРИРОСТУ інвестицій в основний капітал):
– Житлові будівлі (12,4 – 20,5%)
– Інші будівлі та споруди (32,3 – 44%)
– Машини та обладнання (37,2 – 46,2%)
– Системи озброєння (0,3 – 3%)
– Культивовані біологічні ресурси (0,4 – 0,9%)

Продукти інтелектуальної власності (3,1 – 4%):
– наукові дослідження та розробки (1,2 – 2,6%)
– розвідка та оцінка запасів корисних копалин (0 – 0,1%)
– комп’ютерне програмне забезпечення та бази даних (1,3 – 1,9%)
– розважальні програми й оригінали літературних і художніх творів (0 – 0,1%)

Витрати, пов’язані з передачею прав власності на невироблені активи (0%)

Валове нагромадження основного капіталу поділене Держстатом на 3 розділи: на інвестиції в матеріальні активи, продукти інтелектуальної власності та на витрати, пов’язані з передачею прав власності на невироблені активи.

Матеріальні активи. Інвестиції в матеріальні активи є найбільшими інвестиціями (96,0 – 96,9%). Вони є фізичними інструментами здобуття доходів в майбутньому.

Найвагомішим підрозділом є інвестиції в машини і обладнання (37,2 – 46,2%). Як представник шумпетеріанства, вважаю, що саме новітні технології спричиняють економічний розвиток і появу нових економічних революцій. Тож вагому частку інвестицій в предмети цього підрозділу оцінюю позитивно (див. пункт 0).

Другим найвагомішим підрозділом з уваги на кількість інвестицій є інвестиції у «інші будівлі та споруди» нежитлового характеру (32,3 – 44%). До цього підрозділу найчастіше входять виробничі та інші комерційні споруди, що виникає з необхідності розміщення виробничих потужностей, а також з необхідності організації та ремонту місця надання різноманітних послуг (існують також некомерційні організації). Тож вагома частка даної категорії у валовому нагромадженні основного капіталу є логічною.

Третім найвагомішим підрозділом з уваги на кількість інвестицій є інвестиції у житлові будівлі. Їхня частка у валовому нагромадженні основного капіталу складала 12,4 – 20,5% в залежності від року.

Частка інвестицій в системи озброєння за попереднього Уряду була екстремально низькою, але вона помітно зросла після революції і початку війни (0,3 – 3%), що мало позитивний ефект на стан української армії, яка була фактично побудована з нуля (детальніше в частині 1, посилання на початку даної частини опрацювання).

Підрозділ «культивовані біологічні ресурси» відзначається надто малою часткою у валовому нагромадженні основного капіталу (0,4 – 0,9%). До цього підрозділу зараховуються різноманітні інвестиції пов’язані з рослинним і тваринним світом. Зокрема теж до цього розділу зараховуються інвестиції в землю сільськогосподарського призначення, які є тотально низькими. Це є практичним аргументом на користь мого твердження про необхідність відкриття ринку землі, яке було висловлене на початку даної частини опрацювання. У зв’язку з відсутністю ринку землі і можливості набуття права власності на землю, аграрії бояться інвестувати значні кошти у землю, бо немає впевненості у тому чи пайовик захоче продовжити дію договору і чи матимуть вони право використовувати цю землю завтра. В результаті родючість українських ґрунтів значно погіршилась і продовжує погіршуватись.
Родючість землі залежить від вмісту гумусу в ґрунтах. Сто-двісті років назад вміст гумусу в ґрунтах України був на рівні близько 15%. Зараз вміст гумусу спостерігається на рівні 5% (в середньому). Цікавинка: якщо вміст гумусу в ґрунті є меншим 3%, то такий ґрунт не вважається чорноземом. Ми є близькими до цієї позначки. Вітаю. Давайте і далі кидати ідіотські гасла про скупівлю землі олігархами і в Україні скоро не лишиться чорнозему. Або інша пропозиція: давайте продавати землю тим, хто хоче на ній працювати, щоб той підприємець, знаючи, що то вже його земля і ніхто її в нього не забере, не боявся інвестувати в ту землю, поновлюючи її родючість.
До того ж, ті пайовики, які не захочуть продавати землю, а хотітимуть і надалі її орендувати підприємцям, отримуватимуть за неї більші гроші, бо з відкриттям ринку землі, ринкова ціна оренди виросте.

Розділ «Продукти інтелектуальної власності» характеризується відносно малою часткою у валовому нагромадженні основного капіталу (3,1 – 4%). Найвагомішим його підрозділом є наукові дослідження та розробки (1,2 – 2,6%). У зв’язку з тим, що Україна не належить до «високорозвинених країн», а зараховується до групи «країн, що розвиваються», мала частка інвестицій у предмети підрозділу «дослідження та розробки» є нормальним явищем. Перевагою «країн, що розвиваються» над «високорозвиненими країнами» (у тому числі причиною більш швидкого економічного розвитку «країн, що розвиваються») є відсутність потреби у нових винаходах задля запевнення економічного розвитку. «Високорозвинені країни» витрачають велику кількість коштів на досліди, які далеко не завжди приносять бажаний результат, а тому вони ризикують, витрачаючи кошти на дану ціль, і часто втрачають на цьому. Натомість «країни, що розвиваються» витрачають гроші на вже готові і перевірені винаходи «високорозвинених країн», впроваджуючи таким чином нові технології до своєї діяльності без значного ризику інвестиції. Тому малу частку інвестицій у наукові дослідження і розробки в Україні вважаю логічною і раціональною.

Частка інвестицій у комп’ютерне програмне забезпечення та бази даних у валовому нагромадженні основного капіталу в залежності від періоду складала 1,3 – 1,9%. А підрозділи «розвідка та оцінка запасів корисних копалин» (0 – 0,1%) та «розважальні програми й оригінали літературних і художніх творів» (0 – 0,1%) мали найменшу частку у розділі «Продукти інтелектуальної власності».

Частка витрат, пов’язаних з передачею прав власності на невироблені активи, у валовому нагромадженні основного капіталу подана як «0%». Насправді номінальна вартість цих операцій у відповідних роках не дорівнює нулю, але їхня частка у валовому нагромадженні основного капіталу є настільки малою, що заокруглення призвело до появи вартості «0%».

Найбільшим стандартним відхиленням характеризувались підрозділи «Інші будівлі та споруди» (4,14), «Машини та обладнання» (3,57) та «Житлові будівлі» (2,58). Власне ці підрозділи є найбільш вразливими на кризу, викликану воєнними діями на сході України. І власне цих підрозділів стосувався відтік інвестицій, який найбільше позначився на спадку ВВП країни у 2014-2015 роках (поряд з відтоком фінансових інвестицій) (див. пункт 12). Тому що сумарна частка цих трьох підрозділів у валовому нагромадженні основного капіталу складала від 92,8 – 95,3% в залежності від року.

Найменше стандартне відхилення спостерігалось у розділі «Витрати, пов’язані з передачею прав власності на невироблені активи», у підрозділах розділу «Продукти інтелектуальної власності» та у підрозділі «культивовані біологічні ресурси» (0,18), що належить до розділу «Матеріальні активи».

12. Динаміка валового нагромадження основного капіталу в розрізі видів нефінансових активів
(у порівнянні до відповідного періоду попереднього року, у постійних цінах 2010 року, %, Дані Держстату) (див. таблицю 4).

У цьому розділі дізнаємось як саме інвестори і підприємці реагували на кризу. Що саме спричинило падіння ВВП і загального добробуту українців у 2014-2015 роках. Порівняємо динаміку валового нагромадження основного капіталу в довоєнних роках і за каденції реформаторської команди.

Зважаючи на те, що валове нагромадження основного капіталу в більшості складалося лише з інвестицій в «Інші будівлі та споруди», «Машини та обладнання» та «Житлові будівлі» (нагадую: сумарна частка цих трьох підрозділів у валовому нагромадженні основного капіталу складала від 92,8 – 95,3% в залежності від року), аналізуючи динаміку валового нагромадження основного капіталу, зосередимось власне на вище згаданих трьох підрозділах. Динаміка інших підрозділів в описі буде відсутня з причини надто малої їхньої значущості. Але зацікавлені особи мають змогу знайти динаміку цих підрозділів у таблиці 4.

2012 рік: +5% (динаміка валового нагромадження основного капіталу).
У найактивніший, з точки зору інвестицій, передвоєнний 2012 рік динаміка валового нагромадження основного капіталу показала приріст +5%. Приріст інвестицій у «Машини і обладнання» склав +6,5%, у «Інші будівлі і споруди» приріст був на рівні +2,9%, а у «житлові будівлі» на рівні +3,9%.

2013 рік: (- 8,4%).
2013 рік став першим роком відтоку інвестицій. Причиною, швидше за все було введення московією ембарго на деякі українські товари, що, в свою чергу, стало захисною реакцією московії на пропозицією Європейського Союзу підписати асоціацію про зону вільної торгівлі. Тоді ще експорт до московії складав левову частку загального українського експорту. Внаслідок проблем з експортом до московії постраждав агропромисловий комплекс. Зокрема виробники сирної, молочної продукції, виробники м’яса, кондитерської продукції.
Інвестиції у «Машини і обладнання» склали (-4,4%), у «інші будівлі і споруди» (-16,9%), а у житлові будівлі +11,6%.

2014 рік: (- 24%).
Перший рік війни. Інвестиції відпливли швидко і боляче. Автор має кількох особисто знайомих підприємців, які вивели свій бізнес у Польщу. А внаслідок цього люди втратили роботу, зменшилась кількість виготовленої продукції, а отже виросли ціни (бо продукції стало менше, а бажаючих її купити не поменшало) і, відповідно, зменшилась кількість спожитої продукції, що люди охрестили «зубожінням».
Дані є частково викривленими у від’ємний бік у зв’язку з виключенням зі статистичних обрахунків ОРДЛО.
Інвестиції у «Машини і обладнання» склали (- 37,3%), у «Інші будівлі і споруди» (- 22,7%), а у «Житлові будівлі» +3,7%.
Як бачимо, інвестиції у «Житлові будівлі» виявились більш стійкими до кризових ситуацій. Натомість інвестиції у виробничі потужності («Машини і обладнання» та «Інші будівлі і споруди») реагували на кризу дуже гостро. А власне вони є виробниками добробуту мешканців.

2015 рік: (- 9,2%).
У 2015 році економіка України відчула тяжкі наслідки відтоку інвестицій 2014 року. Також 2015 рік став останнім роком, коли валове нагромадження основного капіталу виступило зі знаком «мінус».
Інвестиції у «Машини і обладнання» склали (- 11,3%), у «Інші будівлі і споруди» (- 15,7%), а у «Житлові будівлі» +2,5%.

2016 рік: +20,4%.
2016 рік став роком стабілізації ситуації на сході України, стабілізації економіки після переддефолтного стану, роком, коли світ повірив у те, що ми вистоїмо, і в те, що ми впевнено йдемо шляхом реформ, роком продовження активної співпраці з МВФ, роком підписання асоціації з ЄС і відкриття європейського ринку. А отже роком початку процесу активного інвестування, яке, нагадаю, стало основним драйвером економічного зростання у 2016 році (дані НБУ, див пункт 1), що оживило внутрішній попит, збільшило кількість виготовленої продукції і підготувало фундамент для того, аби, починаючи з 2017 року, основним драйвером економічного зростання став внутрішній попит (у 2016 році споживчі витрати українських домогосподарств зросли на 2,7%, а у 2017 році на 9,5%, див. пункт 5). Саме таким чином економіка України почала зростати.
Саме це є результатом реформ, роботи дипломатичного корпусу, армії, Уряду, міністерств і президента.
Інвестиції у «Машини і обладнання» склали +33,8%, у «Інші будівлі і споруди» +21,3%, а у «Житлові будівлі» +0,5%.

2017 рік: +16,1%.
Інвестиції у «Машини і обладнання» склали +24,8%, у «Інші будівлі і споруди» +7,4%, а у «Житлові будівлі» +11,4%.
Внутрішній попит та інвестиції лишаються основним драйвером економічного зростання. Саме такий приріст інвестицій, зумовлений стабілізацією економіки, проведеними реформами та виходом на нові ринки, є відображенням того, що Україна у 2017 році очолила рейтинг найбільш привабливих країн для потенційних інвестицій серед країн Європи, Близького Сходу та Африки (EMEA).
Прошу звернути увагу на те, що динаміка валового нагромадження основного капіталу є у декілька разів вищою ніж в довоєнні роки!
Інвестиції будують добробут мешканців. Саме динаміка змін, а не фактичний стан речей, є об’єктивною оцінкою діяльності Уряду і президента. Бо фактично рівень життя є поки що нижчим ніж у 2013 році з тієї причини, що війна відкинула нас у розвитку на 10 років назад шляхом відтоку інвестицій, що ми розглянули у цьому пункті. І вини Петра Порошенка у початку війни нема. Натомість динаміка змін дозволяє позитивно оцінити дії Уряду і президента.

2018 рік: +14,3%.
Інвестиції у «Машини і обладнання» склали +19,3%, у «Інші будівлі і споруди» +11,8%, а у «Житлові будівлі» (- 8,6%).
Інвестиції і надалі лишаються вагомим рушієм економічного зростання на ряду з внутрішнім споживчим попитом громадян на товари та послуги. Український фондовий ринок 2 роки поспіль (2017 і 2018) очолює рейтинг прибутковості у СВІТІ (див. пункт 4). Притік інвестицій також є наслідком дерегуляції і інших реформ, що Світовий Банк позитивно оцінив, стрімко підвищуючи позиції України у рейтингу Doing Business (див. пункт 10).

13. Зайняте населення у віці 15-70 років (у середньому, тис.осіб, дані Держстату).

Дані за 2010-2014 роки наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з 2015 року – також без тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

У цьому розділі дізнаємось скільки осіб наповнюють бюджет України. Порівняємо до кількості людей відповідної вікової групи та до загальної кількості мешканців України. Порівняємо кількість працюючих осіб з кількістю пенсіонерів та дамо відповідь на питання можливості збільшення пенсій.

2012 рік: 19 261,4 тис. осіб (59,6% населення відповідної вікової групи)

2013 рік: 19 314,2 (60,2%)

2014 рік: 18 073,3 (56,6%)
Перший рік війни. В такий спосіб ринок праці відреагував на війну. Понад 1 мільйон осіб втратили роботу в Україні. Частково це було спричинено необхідністю організації кількох хвиль мобілізації, внаслідок чого працюючі особи полишили місця праці і поїхали на фронт, а частково відтоком інвестицій, внаслідок чого люди просто втратили роботу (див. пункт 12).

2015 рік: 16 443,2 (56,7%)
2015 рік теж характеризувався значним відтоком інвестицій, що знайшло своє негативне відображення на ринку праці. Але також частково дані по ринку праці у 2015 році є викривленими у негативний бік у зв’язку з виключенням з статистичних обрахунків тимчасово окупованих регіонів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), що підтверджується даними у дужках щодо відношення працюючих осіб до населення відповідної вікової групи. Це співвідношення не зменшилось. Отже є підстава вважати, що на негативні статистичні зміни на ринку праці у 2015 році здебільшого вплинуло виключення ОРДЛО з обрахунків.

2016 рік: 16 276,9 (56,3%)

2017 рік: 16 156,4 (56,1%)

2018 рік: 16 360,9 (57,1%)
Загальна кількість мешканців підконтрольних Україні територій у 2018 році складала близько 42 мільйона осіб. Трохи понад 16 мільйонів осіб наповнювали бюджет України у 2018 році. Кількість пенсіонерів дорівнює близько 11,5 мільйонів осіб. Тобто 3 працюючі особи утримують 2 пенсіонерів. Частка видатків на пенсії у загальних видатках бюджету України у 2018 році склала понад 15% (дані Міністерства Фінансів).
Ще раз: понад 15% ВСІХ видатків бюджету України у 2018 році склали видатки на пенсії. Я розумію, що пенсії малі. Це правда. Але держава не здатна зараз платити більше. І вини Уряду в цьому нема. Розвиваймося далі, розвиваймо бізнес, який приносить доходи до бюджету, і пенсії зростатимуть. Так само як і заробітні плати держслужбовців. Треба розуміти, що 4 тисячі доларів заробітної плати вчителям, про які говорить зеленський – це популізм (див. пункт 0).

14. Безробітне населення (за методологією Міжнародної Організації Праці) у віці 15-70 років (у середньому, тис.осіб, дані Держстату).

Дані за 2010-2014 роки наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з 2015 року – також без тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

У цьому розділі дізнаємось скільки людей лишилось без роботи внаслідок воєнних дій на сході України та відтоку інвестицій. Порівняємо динаміку змін кількості працюючих осіб та кількості безробітних осіб.

2012 рік: 1 589,8 тис. осіб (7,6% економічно активного населення відповідної вікової групи).
Економічно активне населення – це працюючі особи + безробітні особи.
Не варто дивуватися, якщо працюючі особи + безробітні особи не дорівнюють загальній кількості населення України. Безробітними особами є особи, які хочуть працювати і шукають працю. Натомість багато осіб є не безробітними, а є просто непрацюючими. Наприклад, домогосподині. Також безробітними не вважаються учні, студенти, пенсіонери та інші окремі категорії населення.

2013 рік: 1 510,4 (7,3%)

2014 рік: 1 847,6 (9,3%)
Спостерігаємо як війна вплинула на кількість безробітних осіб. Внаслідок відтоку інвестицій та воєнних дій на окупованих територіях, сотні тисяч людей опинилися без роботи. Частина з них виїхала на заробітки за кордон.

2015 рік: 1 654,7 (9,1%)
У 2015 році дані щодо ринку праці є частково викривленими у позитивний бік у зв’язку з виключенням з статистичних обрахунків тимчасово окупованих регіонів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), що підтверджується даними у дужках щодо відношення безробітних осіб до економічно активного населення відповідної вікової групи. Це співвідношення зменшилось незначно. Отже є підстава вважати, що на негативні статистичні зміни на ринку праці у 2015 році здебільшого вплинуло виключення ОРДЛО з обрахунків.

2016 рік: 1 678,2 (9,3%)

2017 рік: 1 698 (9,5%)

2018 рік: 1 578,6 (8,8%)
У 2018 році динаміка змінилась з негативної на позитивну. І тепер кількість працюючих осіб збільшується, а кількість безробітних зменшується. Є всі підстави вважати, що такий тренд зберігатиметься надалі.

15. Асоціація з ЄС та успішне прийняття реформ для цього необхідних. Асоціація з ЄС надає право вільного руху товарів і послуг, тим самим стираючи державні кордони для бізнесу, що послужило і ще послужить каталізатором до покращення якості продукції (так як з’явиться більша конкуренція), відкриття нових ринків, збільшення прибутків і рентабельності бізнесу, що матиме своє позитивне відображення на заробітних платах працівників і рівні життя українців. Остаточно мита на всі товари будуть скасовані до 2026 року. Йдеться передусім про мито на автівки. Євросоюз дав нам аж 10 років на його поступове скасування з огляду на те, що це вартісний продукт, скасування мита на який вимагає плавного підходу, аби не втратити стабільність економіки.

16. Підтримання виробництва українського. Пільги та грошові компенсації 20% вартості виробництва технічної продукції в Україні в сферах сільського господарства. Пільги для українського авіаційного виробництва.

17. Істотне зниження ставки ЄСВ. Зниження ставки ЄСВ було одним з чинників, які сприяли процесу детінізації.

18. Запуск в тестовому режимі електронного сервісу реєстрації касових чеків (немає необхідності вести касову книгу на місцях).

19. З 1 листопада 2017 року Україна – учасник нового шовкового шляху. Це китайський проект, який називають найбільш масштабним транспортно-логістичним проектом XXI століття. Проект має поєднати Китай з країнами Західної Європи. Нам це вигідно з кількох причин починаючи від залучення масштабних китайських інвестицій в будівництво логістичної інфраструктури в Україні (йдеться про будівництво магістралей, кількох авіаційних CARGO-терміналів та залізничної дороги) і закінчуючи можливістю використання даної інфраструктури для ведення власного бізнесу з країнами, яких охоплює проект (73 країни, які становлять 66% населення світу). Прем’єр міністр В. Гройсман заявив про початок роботи над гармонізацією законодавства з країнами-учасниками, що полегшить ведення бізнесу.

20. Капітальний ремонт доріг в Україні. Йдеться про дороги державного та міжнародного значення. Наприклад, відремонтована (а частково на ново побудована) дорога Одеса-Рені. Лише за 2018 рік відбудовано понад 1 000 км доріг державного значення.
Натомість за станом місцевих доріг має стежити місцева влада, а не Уряд.
В плані будівництва доріг, фінансованого Урядом, планується поєднати всі обласні центри якісними дорогами до 2023 року. Це має важливе значення для бізнесу, бо впливає на час доставки товарів клієнтам, переміщення товарів і, відповідно, зменшує витрати на логістику.

21. Прийняття закону про захист прав кредиторів. Законопроект зменшує ризики порушення прав кредитора при припиненні діяльності суб’єктом господарювання, який був позичальником. Ліквідує кілька лазівок, якими користались позичальники, що збільшувало ризики для банків (наприклад, щодо незаконного виведення з-під застави нерухомості).
Також банки нещодавно отримали доступ до державних реєстрів, що сприяє більшій довірі кредиторів до позичальника, зменшить вартість кредиту, збільшить кількість наданих кредитів, що сприяє інвестиційній привабливості України.

22. Дерегуляція (в тому скасування сотень застарілих обов’язкових актів для бізнесу).

23. Запровадження трирічного бюджетного планування
Відтепер Україна плануватиме свій бюджет на три роки вперед, що дозволить реалізовувати системні реформи, а також підвищить ступінь відповідальності розпорядників бюджету за ефективність своєї роботи.

Прийнятий закон також передбачає перехід до програмно-цільового методу, коли держава фінансує не просто сфери чи напрями, а досягнення конкретних результатів у кожній бюджетній програмі. Щоби посилити підзвітність та підвищити відповідальність головних розпорядників за результати діяльності, під час розгляду Бюджетної декларації у Верховній Раді міністри та керівники інших органів влади представлятимуть свої стратегічні цілі та звітуватимуть про їх досягнення. Основною категорією оцінки ефективності бюджетних програм та діяльності розпорядника бюджетних коштів будуть державні послуги.

Закон вводить в дію нові бюджетні правила. Зокрема, державний борг та гарантований державою борг не може перевищувати 60% ВВП, а дефіцит державного бюджету – 3% ВВП. Державні гарантії не перевищуватимуть 3% доходів загального фонду держбюджету. Граничний обсяг дефіциту державного бюджету в законі про держбюджет не може бути більшим за обсяг дефіциту в бюджетній декларації.

Середньострокове бюджетне планування передбачено Коаліційною угодою, Середньостроковим планом дій Уряду до 2020 року, Меморандумом з МВФ та Стратегією реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки. Це – загальноприйнята практика бюджетування у більшості країн світу.

24. Закон Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю:

24.1. Кількість учасників товариства не обмежується. На думку авторів законопроекту, це дозволить, з одного боку, збільшити при необхідності число членів суспільства. З іншого боку – активні члени суспільства зможуть викупити частки тих, хто практично не бере участі в діяльності товариства і, таким чином, оптимізувати кількість його членів.

24.2. Конкретизуються права учасників товариства. Наприклад, тепер вони зможуть без зволікання отримувати доступ до інформації про господарську діяльність товариства.

24.3. Учасники товариства укладатимуть корпоративні договори, що, за задумом авторів законопроекту, має виключити можливість захоплення управління товариства будь-якої однієї групою його членів.

24.4. Інформацію про розмір статутного капіталу, список учасників товариства і навіть його місцезнаходження тепер не обов’язково закріплювати в статуті товариства.

24.5. Посилюється відповідальність за несвоєчасне внесення вкладу з моменту реєстрації товариства, аж до позбавлення учасника товариства його частки в організації.

24.6. Збільшення статутного капіталу товариства можливо тільки після внесення усіма учасниками суспільства своїх вкладів в повному обсязі.

24.7. При збільшенні статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку складу учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток залишаються незмінними. Це, за задумом авторів, має захистити права міноритарних учасників.

24.8. У разі виходу учасника зі складу членів суспільства він, тим не менш, має право ознайомитися з будь-якими документами суспільства, щоб визначити вартість своєї частки на момент виходу з товариства.

24.9. Збори учасників товариства може бути скликано відповідно до статуту та з ініціативи виконавчого органу товариства, на вимогу наглядової ради або учасників, які володіють від 10% статутного капіталу.

24.10. Загальні збори не зможе прийняти рішення про розподіл прибутку, якщо суспільство має зобов’язання з виплати учасникам, які або вийшли з товариства або були виключені. Це, за задумом авторів, не дозволить вилучити активи товариства під приводом виплати прибутку.

24.11. У разі різкого (на 50%) зменшення вартості чистих активів товариства, що свідчить про спіткало суспільство кризі, виконавчий орган товариства зобов’язаний скликати загальні збори.

24.12. Члени виконавчого органу товариства за відмову або зволікання зі скликанням суспільства несуть субсидіарну відповідальність за свої дії.

25. За цим посиланням знаходиться мапа нових підприємств, заводів та об’єктів промисловості, які були відкриті не раніше початку 2015 року.

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ТА КРЕДИТНІ РЕЙТИНГИ

26. Показник відношення сукупного державного і гарантованого державою боргу до ВВП (дані порталу minfin.ua):

2012 рік: 36,6%;
2013 рік: 40,1%;
2014 рік: 70,2%;
2015 рік: 79,4%;
2016 рік: 81,0%;
2017 рік: 71,8%;
2018 рік: 60,5%.

Зазвичай аналітиків не цікавить вартість державного боргу. Натомість їх дуже цікавить відношення державного боргу до ВВП країни. Тобто цікавить не сума заборгованості, а здатність до сплати даної заборгованості.

На вартість цього показника впливає 2 чинники: ВВП і державний борг.

До 2014 вартість цього показника росла через активну боргову політику тимошенко-азарова (див. наступний пункт). Натомість з 2014 року причиною росту цього показника був спад ВВП внаслідок початку війни. Починаючи з 2014 року борги відіграли невелику роль в зростанні цього показника, бо ми взяли небагато боргів (див. наступний пункт).

Станом на сьогодні наша ліквідність покращилась. Безпечний рівень цього співвідношення у країнах ЄС вважається не більше 60%. Ми вже майже відповідаємо цьому рівню. І тренд зберігається спадаючим.

27. Вартість сукупного державного і гарантованого державою боргу у млрд. дол. США (дані Міністерства фінансів):

2007 рік: 17,57
2008 рік: 24,60
2009 рік: 39,68
2010 рік: 54,29
2011 рік: 59,22
2012 рік: 64,50
2013 рік: 73,11
2014 рік: 69,81
2015 рік: 65,51
2016 рік: 70,97
2017 рік: 76,31
2018 рік: 78,32

Цей пункт було створено і подано дані з 2007 року у відповідь на звинувачення не шановної ю.тимошенко у тому, що Уряд Яценюка-Гройсмана збільшив державний борг у 14,5 разів. Як видно з даних, поданих вище, це брехня. Основна маса боргів була взята Урядом тимошенко-азарова. А саме 55,54 млрд дол чистих боргів (або 70,9% загального боргу) протягом 6 років. Власне їхні борги Україна повертає зараз. Уряд Яценюка-Гройсмана взяв мізерну кількість боргів. А саме 5,21 млрд дол чистих боргів (або 6,7% загального боргу) протягом 5 років. І, як видно з попереднього пункту, ці борги були витрачені згідно з призначенням і повністю себе виправдали (показник відношення боргу до ВВП падає). Прошу взяти до уваги, що станом на 2014 рік ми мали 10 тис доларів в казні, мали зруйновану економіку російською економічною блокадою і війною і практично не мали армії, тому борги, які були взяті після 2013 року, були життєво необхідними.

28. Кредитний рейтинг України зріс і авторитетна міжнародна рейтингова організація “Moody’s” змінила довгостроковий прогноз України зі “стабільного” на “позитивний”. Це відбулося (цитата) “у зв’язку з успішним проведенням структурних реформ”.

29. Для контрасту ще кредитні рейтинги України за версією S&P (довгострокові кредити в іноземній валюті, дані подано станом на листопад-грудень відповідного року):
2012 рік: В
2013 рік: В-
2014 рік: CCC-
2015 рік: B-/D
2016 рік: B-
2017 рік: B-
2018 рік: B-

P.S.

До виборів: проблема українців у тому, що ми боїмося відповідальності. У першу чергу відповідальності за власне життя. Щоб хоч якось виправдати власні невдачі, ми постійно звинувачуємо у всьому інших. Улюблена ціль для цього – Президент. Але пора усвідомити, що якщо жінка не дає, то вини Порошенка в цьому нема. Кожен відповідальний за власне життя. А Президент відповідальний лише за свою частину роботи, яку Він робить на відмінно. Крім того Він більше нікому нічого не винен.

Прошу теж пам’ятати, що ці всі зміни, які були згадані вище, відбулися в стані війни з московією в умовах втрати Криму та частини Донбасу, в умовах безперервної інформаційної атаки московитів, в умовах дії в Україні безлічі московських агентів (в тому багатьох депутатів ВР, обраних народом), проросійських сил та зрадофілів. Результатом роботи цих вище перелічених ворожих сил є те, що той, хто зараз читає цей текст, з великою імовірністю був не в курсі більшої частини змін, які були наведені мною вище.

У 2014 році ми не мали армії, мали зруйновану економіку (завдяки економічній блокаді московії, дій януковича і ко та війни), мали війну з найбільшою країною у світі, наші правоохоронні органи були філіалом ворога на нашій території, а в бюджеті (після майдану і втечі януковича) ми мали лише 10 тисяч доларів на всю країну. Ми були в стані дефолту і під загрозою військового знищення.

Післяреволюційній владі вдалось стримати ворога, стабілізувати економіку, успішно провести структурні реформи, випхати більшість ворожих агентів з країни або по в’язницях, побудувати заново армію, отримати підтримку і повернути довіру міжнародної спільноти, надавити на московську агентуру у ВР задля прийняття багатьох реформ…їм ще вдалось при цьому всьому подарувати спокій більшості українцям, які того спокою не мали у 2014 році. Оце найважливіші досягнення.

Прошу теж звернути увагу тих, хто вже зібрався наводити мені кучу прикладів того, що в країні погано, почутих від братасватадядькасусідкибабигалі, на те, що проблеми є в кожній країні. І дії влади треба оцінювати не по наявності/відсутності проблем (завжди і всюди будуть присутні проблеми, а тим більше при наших обставинах), а по напрямку і обсягу змін, які відбулися за каденції тієї влади. Ні для кого не секрет, що Україна має (і мала ще до каденції теперішньої влади) стільки нагальних проблем, що навіть всього найбільш нагального за 5 років заладнати не вдасться. Натомість текст вище є прикладом великої швидкості цих змін. Космічна їх швидкість усвідомлюється після накладення на ці зміни ще й обставин і можливостей, при яких ці зміни було зроблено. І саме за таким принципом я оцінюю дії влади. Всіх вищезгаданих досягнень ми раніше не мали, а зараз маємо.

Тому варто підтримувати українське військо і українську владу.

P.P.S.

Чому українці не люблять Петра Порошенка і чому часто не в курсі змін, які відбулися в країні? Проблема в джерелах інформації. Їхні власники не зацікавлені у реформації України. Власники українського медіапростору:

Телеканали:
1+1: Ігор Коломойський, Ігор Суркіс.
Інтер: Дмитро Фірташ, Валерій Хорошковський, Сергій Льовочкін та Світлана Плужнікова.
«СТБ», «ICTV» та «Новий канал»: Віктор та Олена Пінчуки.
ТРК «Україна»: Рінат Ахметов.
«112 Україна»: Андрій Подщипков.
Телеканал «24»: Катерина Кіт-Садова (76,7%), Роман Андрейко (13,1%) та Оксана Андрейко (10,1%).

Друковані ЗМІ:
Ринок найрентинговіших друкованих ЗМІ зосереджений у руках чотирьох власників – Ахметов (Сегодня), Курченко (Корреспондент, КП в Украине, Аргументи і факти; Деньги, Теленеделя); Мозговий/Александрова (Вести) та Швець (Факти).
Троє з власників (крім Швеця) мають проросійську позицію та друкують свої видання переважно російською мовою.
Більше про власників ЗМІ (в тому інтернет-ЗМІ).

ЧАСТИНА 3/4

ІНФЛЯЦІЯ НЕ Є НАШОЮ ПРОБЛЕМОЮ. ІНФЛЯЦІЯ Є ІНСТРУМЕНТОМ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ.

Пост на тему витоку робочої сили за кордон, кредитної здатності України, високої інфляції в Україні і того, чому висока інфляція не лише не шкідлива, а і необхідна.

Є три причини високої інфляції в Україні.

Перша: знизити інфляцію до рівня 2-3% було проблематичним чисто фізично. Бо для зниження інфляції треба було проводити рестрикційну фіскальну чи монетарну політику. Наприклад, збільшувати податки чи зменшувати видатки бюджету (фіскальна політика). Тим самим витягуючи “зайві” гроші з ринку, що спинило б зростання цін. А в Уряду під час війни забагато речей, які треба фінансувати негайно, тому Уряд не міг зменшити видатки. На всі нагальні речі і так не вистачало грошей.
Так само як і не логічним було б підвищувати податки (і душити цим попит), коли у 2016 році лише вийшли з кризи.

Друга причина – боротьба з витоком робочої сили закордон (йдеться про сезонних працівників). Знижувати інфляцію зараз не варто, бо рівень росту цін ще не догнав депреціацію гривні (скачок курсу долара до 27 грн/дол). Це спричинило ситуацію, коли виїжджати на роботу закордон стало набагато вигідніше ніж раніше.

Розберемося детальніше і доступною мовою:

Скажімо раніше українець міг привезти з Польщі 10 тис злотих, обміняти злоті на гривні по курсу 2,5 і купити за них 1000 одиниць печива (уявімо, що печиво коштувало 25 грн). Курс я подаю реальний, а ціни вигадані. Це лише для опису механізму дії. Отже за 10 тис зл заробітчанин міг купити 1000 одиниць печива.

Після різкої депреціації гривні (яка сталася внаслідок зміни курсового режиму зі сталого на ринковий, втрати російського ринку збуту, початку війни, що спричинило відтік інвестицій, і дій звичайних українців, які хотіли заробити на знеціненні гривні і масово купували долар, що спричинило ще сильніше знецінення гривні) курс гривні до злотого став вже не 2,5 , а 8. Натомість ціни не виросли аж так сильно, як курс. Розглянемо ситуацію, яка була реалістичною, скажімо, у 2015 році.

Курс гривні до злотого вже 8. Ціна печива виросла, уявімо, з 25 гривень до 35 гривень. Заробітчанин привозить 10 тис злотих. Обмінює їх на гривні по курсу 8 і отримує 80 тис гривень. Тепер за 10 тис злотих (після росту курсу і невеликого росту цін) заробітчанин може купити не 1000 одиниць печива, а вже 2286 одиниць печива.

Таким чином заробляти закордоном стало вигідніше ніж раніше (бо за 10 тис злотих можемо купити не 1000 одиниць печива, а вже 2286 одиниць печива).
Уряд розуміє, що відтік робочої сили спричинить наступну кризу і вирішує боротися з цим. Уряд вирішує не чіпати високий рівень інфляції (при вже стабільному ринковому курсі гривні) і чекати аж поки ціни доростуть до того рівня, що виїжджати закордон стане не аж так вигідно. Паралельно з тим, заробітні плати в Україні ростуть швидше за ціни. За рівнем цін також йде рівень пенсій. Таким чином ми отримуємо зростання реального ВВП і боремося з відтоком робочої сили за кордон. Аби злагодити негативні наслідки такої політики і захистити бідніші верстви населення, Уряд впроваджує субсидії. Змоделюємо ситуацію, яка є реалістичною станом на зараз.

Курс гривні до злотого майже не змінився і становить 7,6 гривні за злотий (стабільний ринковий курс гривні). Ціна печива виросла з 35 гривень до 55 гривень (внаслідок інфляційної політики). Заробітчанин привозить з Польщі ті ж самі 10 тис злотих. Міняє їх на гривні і отримує 76 тис гривень. На ці гроші (по ціні печива, яка становить вже 55 грн) заробітчанин може купити вже 1382 одиниці печива проти 2286 одиниць печива у 2015 році.

Як результат такої політики, бачимо:
– Виїжджати закордон на заробітки стало менш вигідно ніж у 2015 році (бо тепер за 10 тис злотих можемо купити не 2286 одиниць печива, а вже лише 1382 одиниці печива).
– При тому рівень зарплат в Україні ріс швидше за ціни і заробляти в Україні стало більш вигідно ніж у 2015 році.

Тобто на вигідність заробітку закордоном давлять з двох сторін: за допомогою росту цін в Україні, і за допомогою ще швидшого росту зарплат в Україні.

В результаті, виїжджати на заробітки закордон все ще вигідно, але вже набагато менш вигідно ніж у 2015 році.
А заробляти в Україні навпаки стало більш вигідно ніж у 2015 році.

Третьою причиною інфляції є покращення за рахунок неї (не тільки, але в тому числі) кредитної здатності країни. Тобто здатності до обслуговування і сплати власних боргів (йдеться про зовнішні борги).

Детальніше. Я вже згадував вище, що ми маємо високу інфляцію при стабільному курсі валют. А це означає, що доходи нашого бюджету в доларовому еквіваленті зростають зі швидкістю інфляції + реальний ріст доходів. В результаті ми набагато швидше здатні сплачувати наші зовнішні борги.
Варто згадати, що ми беремо кредити у МВФ під 1,5% річних при інфляції за 2018 рік рівній 10,9%.

Я говорю про доларовий еквівалент, бо кредити беремо і віддаємо в доларах. Це єдиний випадок, коли доцільно говорити про доларовий еквівалент. В інших випадках рахувати щось в доларах буде маніпуляцією даними. Зарплату, ціни, комуналку і т.д. в доларах рахувати недоцільно, бо це стосується внутрішнього ринку, де функціонує гривня, а не долар. Так само недоцільно порівнювати зарплату в різних країнах, рахуючи її в іноземній валюті, бо в різних країнах різний рівень цін.

P.S. Знову кілька слів про міграцію. Про боротьбу з витоком сезонної робочої сили я говорив, пояснюючи другу причину інфляції. А як щодо мігрантів? На цій мапі (див. нижче) видно, що, за даними ООН, станом на 2015 рік (найскладніший для України рік) за кордоном проживало 13% українців. Для порівняння в той самий час 11,5% поляків мешкали за кордоном Польщі. Різниця між країною зі зруйнованою війною економікою, яка лише щойно стала на шлях реформації, і Польщею, яка є реформованою європейською країною, складає лише 1,5%.

P.P.S. За даними міжнародної організації World Bank, сумарна чиста міграція (кількість іммігрантів мінус кількість емігрантів) в роках 2008-2012 становила -200 000 осіб. Згідно зі статистичними даними того ж джерела за 2013-2017 роки, сумарна чиста міграція скоротилася вдвічі до -100 000 осіб.

P.P.P.S. У новому інфляційному звіті Національного Банку України за січень 2019 року зазначено, що у 2019 році буде проведена “…жорстка монетарна політика, яка необхідна для повернення інфляції до середньострокової цілі 5% +/- 1 п.п., та стримана фіскальна політика…”. Отже Уряд і Національний Банк налаштовані на поступове обмеження інфляції до, приблизно, 5% на рік. Нагадаю, що за даними Державної Служби Статистики України, інфляція у 2018 році оцінюється на рівні 10,9%.

ЧАСТИНА 4/4

Прогноз ibigdan на випадок перемоги зеленського на виборах та про те, чому не варто голосувати за зеленського.

Автор

Тверезо