Стадіон так стадіон!

Который раз сталкиваюсь с такой атмосферой, что почти сухие баки эмоций мгновенно наполняются под завязку. Когда мне рассказывали про тот, ещё первый Майдан, я не верил. Ну люди и люди. Пусть много. Очень много, ну и что тут такого… Но вот стоит один раз почувствовать это лично, чтобы понять о чем тогда шла речь. Мне рассказывали, а я не верил. Радость, душевное тепло, улыбки можно было нарезать маленькими кусочками и дарить каждому киевлянину или гостю столицы.

Порох глыба политики. Мне кажется, если постоять рядом с ним пять минут, то можно дистанционно подзарядить телефон. Принял вызов про дебаты, назначил время и место. Пришёл сам. Собрал порядка двух сотен журналистов. Отвечал на все вопросы, порой очень даже неудобные. И казалось, что последний журналист своими то ли вопросами, то ли претензиями загнал его в угол. Но… Его соперники так и не поняли, что в этой стихии он как рыба в воде. Сотни сложнейших переговоров, где одно слово может перечеркнуть всё… Неужели ещё кто-то думает, что неудобный вопрос может загнать его в тупик?

А что Володя?… Та я даже не знаю, что и сказать?! Такое. Ниачём. Полный рот хлеба. На войну почему-то не пошёл. Хотя аж четыре раза звали. На дебаты (в его понимании стрелку), которые сам же предложил провести на стадионе, также не пришёл. Хотя тоже звали. Оно-то и понятно, тренируется быть мужиком, и поэтому истерит в эфире и бросает трубки…

Стадіон так стадіон.

Я знав, що Зеленський не прийде. Не тому, що злякався і с…н. В нього така позиція.
Ну не може він без сценарію прийти і щось говорити. Його і так 24/7 «натягують» як треба і з ким говорити, але тут інше. Він знає, що його чекає, яка розмова і що з ним потім «його ж інтернет» зробить.

«Вова, ти не міг і далі морозитись? Це ж давній барига, він вміє говорити, а ти тільки на роялі хріном грати. Нам треба далі треш і роліки про стару владу, ахаха»

«Вова, ну нафіга ти поліз з ним на дебати? Опозорив нас. Треба було говорити, що зі старою владою нема про що гутарити. Мені тебе вчити?»

«Вова. Ну ты даешь. На их поле ты не выиграешь. Надо не говорить, а наращивать контакт с Россией, они там нас нормально понимают. Это все Вальцман нас поссорил и на украинском заставляет общаться, когда мы столько столетий на нашем базарили. Нахрена те дебаты? Вали тихо себе на второй тур, а там поможем.»

Приблизно так би було в коментах інстаграму. Соцмережі, яку Бог дав усім, щоб просто викладати свої фото, а не селфі з копійованими по третьому кругу постами, які ніхто не читає, а лайкає саме фото.
І питали б Олександровича, нахіба ці всі роліки, пости, ігри зі старою владою, перепалки відеозвернень, а тут так тупо обісратись. Нахіба?

* * *

Я сьогодні приїхав в Київ, на Олімпійський стадіон, не задля того, щоб в черговий раз побачити Порошенка. Я його багато разів бачив. Проводив з ним «День блогера з Президентом». Я бачив його і знаю, як він працює. Саме він.
Так, в нього багато гівнюків в команді. Багато поганих кадрових рішень. Але він це дізнався. Пізно, але не робить помилок тільки той, хто нічого не робить ©

Я побачив Олексійовича саме Президентом моєї України, який змінився. І дяка тут саме Зеленському, що розв’язав йому руки. Що він став саме тим, ще більш відкритішим, ще більш «тролячим» політиком і лідером.
Сьогодні перед усіма журналістами, які за останній рік написали і зняли сюжетів аж на 70% негативних матеріалів, він був повністю відкритим і відповідав на усі запитання. При цьому головним смішним меседжем його і режисера трансляції була пуста трибуна Зеленського. Як в старі добрі часи лампового Твіттеру там має з’явитись акаунт ЗеТрибуна, і не я буду її вести, напевно  😉

Я приїхав на Олімпійський, бо там мали бути мої друзі, побратими, однодумці і багато людей, які знають мене, але я з ними знайомився. Я був дуже радий Вас усіх бачити! Ми круті, і це наш соціальний капітал (завдяки лекції Максим Дижечко). Ми його маємо. Не зважаючи, нас пов’язала війна, соціальні мережі, зустрічі чи зустріч на вулиці. Нас багато, і ми точно не дамо «просрати» Україну, незважаючи, хто буде Президентом нашої України.

Колись Гринджоли запустили хіт «Разом нас багато, Нас не подолати». І це не тільки хіт – це наш девіз. Точніше їх два. Другий – приспів нашого Гімну «Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду!»

* * *

Отож. Не буде дебатів. Навіть 19 квітня. Порошенко буде, згідно ЗАКОНУ УКРАЇНИ, в студії Суспільного телебачення. А Зеленський (не буду обзивати, хоча і по закону електорату, який його обирає, це реальне сцикунство, так бігати і морозитись від опонента) буде на стадіоні.

Програвшим. Бо порушив закон. І на цьому він дня мене закінчиться як людина, яка змогла за три роки «окучувати» електорат серіалом і їздою на велосипеді з розстрілом Верховної Ради, а потім за три місяці так блискавично всіх обіграти. Старих і тертих політиків. Він міг для мене ним стати. Я міг його поважати, бо він грав по правилам політики.
Але не стане. Бо порушив правило, закон. Закон УКРАЇНИ.

Тому. Пам’ятаємо. Україна у нас одна! І все у нас буде добре.

Все буде Україна!

Последебатское…

После сегодняшних «дебатов», я думаю, что у кандидата Зе остался только один вариант сохранить свое лицо – это 22 апреля, независимо от результатов голосования, обратиться к народу:

«Шановні українці! Дорогие мои хохлы! С самого начала я решил вести президентскую компанию так, как не должен вести нормальный политик. То есть я сразу замахнулся на высший пост в стране, не имея НИКАКОГО опыта, НИКАКОЙ программы, НИКАКОЙ команды, и при этом имея бизнес в России и компании, работающие через оффшоры, то есть все то, что имеет действующая власть, которую мы ненавидим. Однако, несмотря на это, рейтинг мой стремительно рос. Поэтому мы с командой решили усложнить задачу. Я начал нести всякую ересь типа «экономических вдуваний», «трясения груш», «6% налогов для ФОПов», а в своем популизме переплюнул даже Тимошенко и Каплина, предложив зарплаты учителям в $4000. Но это не смущало никого из моих избирателей и никак не отразилось на моем рейтинге.

Более того, первый тур выборов показал, что народ «хавает всякую хрень», поэтому мы решили немного изменить риторику для ухудшения моего имиджа. Моя команда запустила мульку, что я наркоман, и для того, чтобы усилить сомнения в том, что это не так, мы решили сдать анализы в клинике российского бизнес-партнера, а принимал анализы один из актеров нашего сериала «Сваты». Ну конечно же, мы понимали, что журналисты это «прохавают», на это и был сделан расчет, и для большей убедительности мы еще сделали вид, что анализы сфальсифицированы. Более того, чтобы вообще убить мой имидж окончательно, наша креативная команда приняла решение не принимать участие в сдаче анализов для VADA. Нам казалось, что это уже вообще нижнее дно. Более того, мы подговорили Владимира Кличко, чтобы он конкретно вам намекнул, что отказ от сдачи анализов приравнивается к дисквалификации. Но в нашем случае почему-то это не срабатывало!!!

Мы были в отчаянии – любого другого политика за все, что я сделал за эти три месяца, уже бы списали на свалку истории, но только не меня, как оказалось. У нас действительно был риск выигрыша выборов. Тогда мы обратились к человеку-Бигусу, который может угробить имидж кому угодно, и попросили его сделать расследование, в котором конкретно сказать, что я – марионетка Коломойского, потому что ни охранник Коломойского, ни автомобиль Коломойского, ни даже то, что я буквально прописался на канале «1+1», не могло убедить людей думать как-то иначе. Вдобавок к расследованию Бигуса Коломойский заявил, что он собирается забрать у Украины сумму в 2 млрд долларов США! ВНИМАНИЕ, мы уже без всяких намеков сказали украинцам, что разденем их на сумму в 216 раз большую, чем украли Свинарчуки, но и это на избирателя практически никак не действовало!!!

Неужели Вы думаете, что я, человек, который 20 лет провел на сцене, действительно испугался дебатов? Да я просто делал всё, чтобы показать Вам, каким ни в коем случае не должен быть Президент страны, тем более воюющей страны!!! Я Вам еще в 2016 году говорил, что если я пойду баллотироваться в Президенты Украины, то не голосуйте за меня, потому что человек – это не йогурт!!! Но Вы послушали, посмеялись и все-равно проголосовали! Более того, вы «посрались» с другой, более разумной частью украинцев, которые Вас убеждали, что нельзя голосовать за картинку! Итак, поздравляю вас украинцы – NN% из вас просто бараны, и я вам это доказал!!!»

Зеленский заканчивает свою речь, охреневшие зелеботы недоуменно стоят возле экранов!

После этого случая Зеленский попадает в книгу рекордов Гиннеса за организацию самого массового психоза в истории и уезжает в мировое турне с программой «Как за 3 месяца убедить 45 миллионную страну поверить в то, чего нет». Эксклюзивные права на трансляцию его выступлений имеет канал «1+1».

Порошенко продолжает управлять страной следующие 5 лет, и по итогам 2019 года Украина показывает новый рекорд по росту ВВП и новый рекорд по снижению темпов коррупции, а к окончанию второго президентского срока Украина становится полноправным членом НАТО и ЕС!

Выгоды не будет.

Сегодня я видел тех, хто не страдает шапкозакидательством и излишне-ох*евшим оптимизмом, хто прекрасно понимает, как к ним, малиновым, хе*ово будет относиться прогрессивная, зеленая часть Украины. Хто сознательно пришел поддержать кандидата, шо набрал в два раза меньше голосов, чем соперник, хто понимает, шо не будет ни плюшек, ни выгоды, ни денег, ни славы, и, вообще, хорошо если не запакуют.

После первого тура, ровно через ночь, стало по-настоящему понятно, зачем часть людей была возле президента. Порох проиграл в два раза Зеленскому, это был шок, и количество переобувающихся зашкалило уже в понедельник. По3,14дували мухи з вікон.
Те самые “порохоботы”, доведшие страну до зубожіння, децентрализации, безвиза и не выпустившие АТО за пределы двух крайних областей, вдруг оказались в дичайшем меньшинстве.

Народ посметливей рванул от проигрывающего, как сепары от минометки. Политикум замер, внимательно поводя глазками-буркалами и пошевеливая ложноножками. Зазвучали фразочки про сбитого летчика.

Какие-то хе*ы начали составлять какие-то расстрельные списки, не понимая, шо по силе духа и военной подготовке совокупная мощь всех, записанных в тот их экселевский файлик, равна двум полнокровным бригадам плюс прикомандированные с РСЗО (а прикомандированных с РСЗО даже свои боятся, я вам доповідаю).

Не будет личной выгоды. Не будет бесплатных конфет, квартир, машин, дубленок, нала в пакетах, славы и власти. Сегодня я видел людей, шо сочли за честь выйти и поддержать того, от кого сбежали крысы на ложноножках.
А для меня честь быть с этими людьми.

То, шо выбрал раз, нужно держать до конца, даже если ты в меньшинстве, игра валится, и союзники 3,14дуют в другой лагерь, як батальон “Варшава” – на клубнику.

Алексеич, додай драйву.

Пох*й. Пляшем.

Истерическое фото.
Один из кандидатов наблюдает за дебатами с самим собой на стадионе. Киев, 14 апреля 2019 года.

Мотивировка:
Не приду на дебаты, скажут: “Сцыкун!”, приду на дебаты, скажут: “О, сцыкун пришёл на дебаты!”. Вот хоть разорвись в экзистенциальной дилемме! Сорри за полуобсценную лексику, но слов из народного творчества не выбросишь.

А ещё огромное спасибо друзьям, единомышленникам и другим проплаченным бюджетникам, которых имел удовольствие лицезреть в стадионном реале. Этот тайм был за нами, но матч не закончен, поэтому не расслабляться. Off!

Ви думали я втечу!
Відморожусь!
Заховаюсь!

Правильно думали!

Можна набрати більше голосів, але при цьому програти опоненту інтелектуально і емоційно.
Президенство – це лідерство і мужність. Особливо це актуально для воюючої країни.

Боятися і принижувати опонентів і їх виборців, журналістів, суспільство, жити в віртуальному світі, з роликів закликати здати аналізи і прийти на стадіон, а потім всю кампанію ховатися і виставляти замість себе речників штабу, боятися сказати бодай щось на бодай якусь тему – слабкість. Принизлива слабкість, яка викликає розчарування і сором. Записати ролик з викликом на стадіон й потім дивитися за опонентом в інтернеті – слабкість, не гідна того, хто претендує бути лідером країни.

Я завжди за воїнів, а не тих, хто ухиляється від бою. Чи то від армії, чи то від політичного бою з опонентом.

На стадіоні сьогодні були світлі обличчя. Й це унікальне відчуття, коли тисячі приходять послухати не концерт, не рокерів-реперів-шоу-бізнес, а саме дебати про долю країни.
Й, до речі, там були не лише прихильники Петра Порошенка, до мене підходили десятки людей, які в першому турі підтримали іншого кандидата, але сьогодні визначаються і хочуть зробити усвідомлений вибір, там навіть були прихильники Зеленського, які сказали, що прийшли подивитися.

Україна – європейська країна. З європейською традицією, що влада має звітувати і виходити до людей. Й кандидати не можуть ховатися, бо це не викликає поваги.

Й я дуже рада, що один з ключових підсумків першої п‘ятирічки Порошенка – це безумовна демократія і свобода слова. Це європейські принципи і традиції, які закладаються і приживаються. Саме за це і стояв Майдан.

Дякую всім знайомим, кого сьогодні зустріла.
Й, несподівано, сотням тих незнайомих і світлих людей, які підходили, робили селфі, тиснули руку і дякували за позицію. Сміливих, принципових, небайдужих, патріотичних, європейських, розумних – БІЛЬШЕ.

Не бійся!

Й зараз – повна мобілізація. Переконай 5 сусідів, друзів, знайомих 21 квітня прийти на вибори і підтримати Порошенка. Заради незворотності курсу на ЄС і НАТО. Долю виборів можеш вирішити саме ти. Твій голос і твоє переконання. Вийдіть з фб, з інтернету в реальний світ і переконайте друзів підтримати Україну.

На одній зустрічі з Порошенком, коли мова йшла про антибізнесовий законопроект, внесений кимось з представників фракції БПП у ВР, Порошенко сказав приблизно таке: “Я не президент Блоку Петра Порошенка, я президент України”. Тим самим показавши, що буде відстоювати інтереси бізнесу та громадянина, і вони для нього вищі ніж інтереси представників його фракції.

Посада президента, на відміну від посади депутата чи навіть Прем’єра, якого обирає коаліція, – це складна посада, бо людина, яка її обіймає має бути президентом для всіх, арбітром для всіх (і своїх виборців, і тих, хто за нього не голосував).

І перше, що роблять президенти в будь-яких демократичних країнах після того, як приходять до влади, – показують, що з повагою ставляться і до виборців опонента, що готові їх чути і щось робити для них, але в межах своєї програми.

Сьогодні Зеленський наплював на думку 35 мільйонів українців, які за нього не голосували. Він ще не став президентом, а його вже не цікавить думка переважної частини громадян.

То якщо його не цікавить думка громадян, він не хоче давати відповіді на запитання, то він просто не заслуговує на голоси громадян, які мають хоч мінімальну самоповагу.

---

Вчера Владимир Александрович Зеленский, кандидат на пост Президента Украины, был приглашён его соперником, действующим Президентом, Петром Алексеевичем Порошенко, на дебаты.
Нет, стадион не арендовали. Решили собраться возле.
Потому что все были уверены – Зеленский не придёт.
И не потому, что он принципиально хочет это действо 19-го. Он и 19-го отмажется.
Он понимает, что не сможет противостоять Порошенко. Это все понимают.

Зачем мы пришли к стадиону? – спросите вы.
Что бы показать нашу поддержку человеку, который не сложил руки и борется за нас, несмотря на усталость и нашу неблагодарность.
Поддержать человека, благодаря которому у нас пока мирное небо над головой. Не у всех. Но у большинства.
Поддержать человека, благодаря которому страна живёт беззаботной мирной жизнью, несмотря на войну на нашей территории.
Благодаря которому у нас есть своя признанная наконец церковь.
Благодаря которому нас пока хотят видеть в Европе. И мы можем легко и просто приехать туда в гости.
Благодаря которому у нас теперь есть армия.
Благодаря которому мы ещё живы и вполне благополучны.
По сравнению с тем, как могло бы быть.

Я хочу сказать ему спасибо и своим присутствием показать, что всё это он сделал не зря.