Відбудована армія

До 2014 року справжніх Збройних Сил в Україні не існувало.

Це було пострадянське військо напівколоніальної держави, яке штучно трималося в чорному тілі, керувалося переважно призначенцями з Москви, а політична “еліта” використовувала армію виключно для організації схем з продажу озброєння та деребану господарства Міністерства Оборони.

Я був строковиком в 90-х, і добре пам’ятаю рівень забезпечення та харчування тих часів, не кажучи вже про військову підготовку, бо офіцерам переважно було не до того, вони більше переймалися питаннями додаткового заробітку.

А деякі, коли бачили солдата на іржавому спортмайданчику, дивувалися такому завзяттю та обіцяли виправити надлишок його сил господарчими роботами.

Ніхто не мав почувати себе гідно, так було задумано, тому військовий квиток не цінувався. Цим скористався Кремль, коли наніс свої удари в 2014 році, сподіваючись що той багаж розкрадання, принижень, зрад та зневаги до своєї армії призведе до падіння української держави.

Вони прорахувалися і тепер змінилося все.

Навіть в умовах війни ми зробили потужний крок вперед у розбудові справжніх Збройних Сил і маємо найпотужнішу армію за всю історію українського народу.

Завдяки зусиллям військового керівництва на чолі з Головнокомандувачем Порошенком відбулися зміни у всіх напрямках оборонної сфери – від екіпірування, харчування та фінансування солдата до озброєння, від забезпечення житлом до переходу на нові системи управління, від військових поставок союзників до розробок нових українських зразків зброї та техніки.

• Відремонтовано та передано до військ десятки тисяч одиниць бойової техніки, вогневих систем, засобів зв’язку та розвідки.
• Відновлено ракетну програму, реанімується авіація та система ППО, розгорнуто будівництво флоту.
• Люди з бойовим досвідом поступово отримують ключові посади у навчальних центрах та структурах управління.
• Розгорнута система територіальної оборони тощо.

Світ визнав успіхи в розбудові ЗСУ, Україна стала країною-аспірантом НАТО, наші прагнення стати членом цієї потужної системи колективної безпеки закріплено в Конституції і знаходять підтримку керівників НАТО і її передових країн-учасників.

Такі масштабні зміни за короткій термін не можуть проходити ідеально, є об’єктивні проблеми і дитячі хвороби – але доказом успіхів в цій сфері є хвиля шаленої ворожої пропаганди з метою дискредитації досягнень.

Ворог не зміг і не зможе добитися нашої покори силою зброї, тому він намагається нажахати, бо нажахана людина починає битися сама проти себе, він сіє зневіру, вбиває в голови тих, хто не здатен відрізнити 7,62 від 5,4 5, не кажучи вже 2С3 від 2С1, що знов “все пропало, все укралі” – з метою знову посадити у керівні крісла своїх маріонеток, нашими ж руками.

Тому ми маємо своїм вибором не дати шансу реваншистам, треба захистити державу на виборчих дільницях, поки армія захищає нас на ВОПах, в бліндажах та окопах.

Учасник АТО другої хвилі мобілізації, офіцер ОР-1, командир роти територіальної оборони Валерій Прозапас