Хай конкурують
Міноборони України оголосило про намір залучити до пошиву форми іноземних виробників. І зразу хвилями по мережі пішла зрада – уряд не думає про вітчизняного виробника, гроші українських платників податків підуть іноземцям…
А я вважаю що таке рішення – правильне. Давно пора. Позаяк – дістали українці своєю жадібністю і хитромудрістю. Бо я не розумію чому форма скопійована з голландської та з цілком притомними ТУ у підсумку виявляється чорти-батька-зна-чим?
Щойно нардеп Савченко заголосила, що БТРи передані в ЗСУ – браковані. Так шановні, це не Полторак мутив з матеріалами, не Гройсман халтурив зі сваркою, не Порошенко електрику паяв з перепою, і не Муженко збирав картери з порушенням всіх вимог технології. Це не вони у відповідь на дорікання що брак зробили, волають: “Та я завжди так робив! Та що ти розумієш?! Та ти краще скажи чому Ахмєтов не сидить! Та за такі гроші подякуй що БТР взагалі з карданом! Та мені платити мусять лише за те що я сюди прийшов!”
Плавав – знаю. З період роботи на заводі і в різних фірмах я таких молитов від українськи пролетарів наслухався досхочу. Так наслухався, що в байку про працьовитих, пильних, відповідальних і охайних українців не повірю, мабуть, до самої смерті.
Підполковник Dmitry Marchenko нам-блогерам під час відвідин свого центру багато порозповів як опираються виробники перевіркам форми для поставок до ЗСУ на кінцевому етапі передачі – коли беруть готові зразки і перевіряють відповідність ТУ. Чого там тільки не було?! На рівні ВР вимагають перевіряти так: тканину – окремо, фурнітуру – окремо, а кінцевий вироб – Боже збав! Тупо не пускають перевіряючих з Центру Марченка на склади – фізично…
От і виходить. Партачить – швея і слюсар. З матеріалом мутить – власник фірми. Лобіює їхню халтуру – депутат. А коли форма доходить до частин, виявляється лайном і коли волонтери дружно волають “зрада!”, хто винний? Міноборони і Генштаб.
Кожна Надюка вам це скаже.
Вихід очевидний. Запускати на цей ринок іноземного виробника та ставити рідних партачів в умови жорсткої конкуренції. І чхати на всі камлання про “підтримку відтчизняного виробника”, позаяк хороший хлопець – не професія.
Серж Марко правильно сказав, шляхів у нас – або в НАТО, або – назад до берців “тисяча шагов”. Практика показує, нашого партача скільки не вмовляй – діла не буде. То хай по краплі витискує з себе хитросклепаного хохла, до повного перетворення на українця.
На європейця.
Хай конкурує з європейським виробником і не ниє.
