Останній шанс Москви
Економічні та соціальні катастрофи завжди стаються зненацька. Протягом всієї світової історії так – ще вчора ніщо не віщувало великих перемін, і от – раз!.. Я гарно пам’ятаю, як припинив своє існування СРСР, – ще в липні 1991 р. ніхто крім кремлівських вождів не чекав ніяких катаклізмів, і… Те саме – окупація Росією Криму. Місяцем раніше того, хто передбачив би такий розвиток, сприйняли б за параноїка. Тепер це реальність.
Загроза крупних соціально-політичних катаклізмів наразі сильнішає у Росії. Причина – поступове погіршення економіки країни. Аби переконатися в цьому, достатньо уважно прослідкувати за економічними новинами в РФ. 2018 р. Росія завершила різким падінням ринку акцій. Причина – падіння цін на нафту в світі. Услід за акціями та нафтою впав російський рубль.
З Росії уходить інвестор – протягом 2018 р. вивід капіталу з Росії підскочив у 2,7 рази, до $67,5 мільярдів. До речі, від цього року про виведення капіталу з РФ дізнатися стане неможливо, але про це – далі. Очевидно, причиною такого відтоку стало різке погіршання бізнес-клімату, і це підтверджує російський уряд. Мінекономрозвитку РФ на кінець 2018 року оцінював поточну зиму як складний період для російської економіки – зійшлися разом зростання податків, падіння цін на нафту та переміни в кредитно-грошові політиці Центробанку Росії. Про що йдеться?
З Нового року в Росії: підняли ПДВ, обклали податком самозайнятих осіб, обклали податком імпортні товари, підняли ціни на пальне (через збільшення акцизів, і пообіцяли подальше зростання), підвищили ключову ставку Центробанку до 7,75% річних. Це – те, чим обрадували бізнес. Пересічних же громадян порадували уходом на пенсію на рік пізніше, підйомом тарифів на ЖКГ, ліквідацією поняття «дачник», новою системою оплати за вивіз сміття (платня збільшилася). Все це наклалося на попередні біди пересічних росіян.
Всеросійський центр вивчення громадської думки відмітив, що на кінець 2018 р. доля «втомлених і сумних росіян» збільшилася більше ніж удвічі, і це природно. Навіть згідно офіційних даних Росстату, зростання цін на продукти в Росії обігнало інфляцію більше ніж у 10 разів. На тлі зростання цін, за тим самим Росстатом, падають реальні доходи росіян, у листопаді 2018 р. – на 3% (у 2016 р – на 5,8%). На всю цю радість накладаються наслідки пенсійної реформи, що її проводить уряд Росії – за повідомленням російських ЗМІ, росіян старших за 45 років перестали приймати на роботу. Росіянам молодшим з 45 років теж радіти нема чому – 2019 р. Росія розпочала з масового скорочення працівників – до скорочень вдалася чверть російських компаній.
Причини всіх цих проблем економіки РФ російські економісти навіть не приховують – це санкції Заходу. І сподіватися на щось Москві не доводиться. Згідно доповіді експертів Російської ради з міжнародних справ, санкційний тиск на Росію буде тільки зростати – ситуацію вони оцінили як «самопосилення і самовідтворення санкцій у наслідок накопиченої правової бази», тобто санкції посилюватимуться, навіть якщо не робити взагалі нічого. Ба більше, впроваджені США «пекельні санкції» ще не вступили в дію, але сам факт загрози завдав економіці РФ шаленого удару. А вступлять же в дію, обов’язково вступлять.
Тут віщую заперечення – і що, мовляв? Росіянам все це байдуже. Їм, мовляв, як в анекдоті, скажи, що завтра їх вішатимуть, – вони спитають, чи мотузок із собою приносити? Так? Заперечу. Байку про якусь шалену витривалість росіян ніхто не поширює наполегливіше за саму російську пропаганду. Спростовується ж та байка лише протягом 20 сторіччя двома датами – 1917 і 1991 рр. Так, терплячості росіян можна позаздрити, але оборотною стороною цієї терплячості виступає «рускій бунт – безглуздий та безжальний». Як це виглядає – раджу почитати мемуари осіб, які пережили в Росії 1918 р. Фільми жахів нервово курять. Поточна ситуація не віщує Москві нічого гарного.
По-перше, Росія – різна. Витривалість в Самарі і витривалість на Кавказі – це принципово дві різні витривалості. А Кавказ останнім часом трухнуло двічі – під час акції автоперевізників і через територіальну суперечку між Чечнею та Інгушетією. Восени цього року Кремлю «прилетіло» від населення Хакасії та Примор’я – попри всі намагання російської влади, тамтешні громадяни не захотіли обирати представників путінської «Єдиної Росії». 8 вересня 2019 р. в Росії мусять пройти довибори в Держдуму РФ, вибори голів суб’єктів федерації, у парламенти суб’єктів тощо. Що може статися там – не відає ніхто. До речі, за даними навіть російських опитувань, рейтинг Путіна особисто наразі упав до рекордної за 15 р. відмітки – 32,2%. І це явно не межа.
А тут варто зауважити, що в Росії зростає заборгованість населення банкам – з січня по жовтень лише російські пенсіонери позичили у банків 403 мільярди рублів, а загальна заборгованість росіян перевищує 16 трильйонів рублів. А ще в Росії до бісової мами людей з досвідом війни в «ДНР-ЛНР», які дуже гарно знають, як захоплювати управління поліції та ФСБ… Життєстверджуюча картинка виходить? Зразу розвію ілюзії, протести в Росії не призведуть до закликів повернути нам Крим – вони жадатимуть заміни керівників країни, які зробили їм «неправильну війну», таку, через яку вони страждають, а вони так не згодні.
Революції, як відомо, починаються у палацах – їм завжди передують розколи еліт. В Росії про щось подібне говорять уже не тільки представники ліберальної опозиції та поплічники терориста Гіркіна, а й такі активні путінці як Сергій Кургінян. За його словами, частина російської еліти, втомлена санкціями, вже відверто штовхає Путіна на кроки, які обурюють населення (як пенсійна реформа) з метою зниження рейтингу Путіна задля його подальшої заміни. Так чи не так, сказати важко, але у грудні минулого року сталося нечуване – на щорічну зустріч президента Путіна з крупним бізнесом не з’явилися два російські мільярдери – Пьотр Авен і Аркадій Волож. Ще рік тому щось подібне уявити було важко.
Що робить Кремль у цих умовах? Кремль робить кроки, варті анекдоту про Брежнєва: «будемо розкачувати вагони і уявляти що їдемо». Кремль відправив у відставку голову Росстату, бо рахував, бачте, неправильно. До російської статистики і раніше було чималі питання – вона явно видавала дані, які не збігалися з оцінками західних експертів. Тепер же російська статистика відірвалася від реальності взагалі. Варто було замінити головного російського статистика, і з’ясувалося, що у 2018 р. економіка Росії зростала! Одне лише зростання будівельного сектору стрибнуло з 0,5% до 5,5% – в 11 разів! В унісон з Росстатом заспівав Центробанк РФ – вище я писав про обсяги виводу капіталу з Росії, так от більше таких даних ми не матимемо, Центробанк прибрав у своїй статистиці цей показник і звітує тепер про «операції нефінансового сектору з купівлі-продажу валютних цінностей». Альтернативну статистику подивитися невдовзі буде ніде – про обмеження Москвою інтернету уже гучно заявлено.
Такі фокуси зі статистикою – дуже небезпечна гра. Даними Росстату користуються органи влади по всій Росії. Статистикою можна дурити все, що завгодно, крім гаманця громадян. Ба більше, бравурна статистика на тлі подальшого зубожіння росіян як раз може стати каталізатором протестів – за логікою, якщо економіка росте, а люди бідніють, значить, людей обкрадає їхні влада.
Чи розуміють це у Кремлі? Припустимо гірший (для нас) варіант – там це розуміють. Тоді навіщо роблять? Очевидно, аби перечекати якийсь час. Який? Що мусить статися за цей час?
Єдине що спадає на думку – за цей час мусять ослабнути санкції Заходу, і Москва здобуде відрізаний нині доступ до кредитів Заходу та інвестицій, які дадуть їй змогу поліпшити свою економіку. А шлях для цього лише один – порозумітися з Україною. Але щоб там зараз не казали політтехнологи Тимошенко про ніби таємну співпрацю між Путіним і Порошенком, факт такий – весь період президентства Порошенка санкції Заходу посилюються, а економіка Росії валиться. З ким же може домовитися Москва?
На це питання вже відповів голова російського МЗС Сергій Лавров, коментуючи майбутні вибори в Україні, він висловив сподівання, що до влади в Україні прийдуть «адекватні люди», здатні до «конструктивного діалогу». Хто ці «адекватні люди», можна довго сперечатися, але очевидно – це НЕ команда чинного Президента Петра Порошенка.
А як так – висновок очевидний. Останній шанс Кремля врятувати російську економіку від падіння, а російську владу від протистояння з власним народом – заміна Президента Порошенка в Україні. Інакше – катастрофа.
