Менталітет безвольних невдах

Українці наразі діляться на тих, хто заслужив державу, і на тих хто ще не доріс до неї.

І головна ознака других – це більша нетерпимість до своїх ніж до кремлівського ворога.

Ми не уявляємо чекістську матрицю планів на Україну. Вона розрахована на десятиліття і складається з сотень напрямків впливу і тиску, протистояти яким прийдеться з тим, що вже є.

Але деякі інфантильні та примхливі добрі громадяни в упор не бачать досягнень і не вміють цінувати зусилля інших з руйнування тої матриці.

Євроінтеграція? Само ж собою все, хто єзділ тот і єздіт.
Армія? Генерали ж в окопах нє сідят (хоча давно вже бувають і в окопах).
Нафтогаз зліз з газпромівської голки? Так газ дорогой, нєсправєдліво.
Ріст економіки на 2%? Це ж мало, не 180.
Захист української мови? А ми радіо нє слушаєм.
Інвестори, нові підприємства? То всьо картінкі.
Томос? “Нарік” же важнєє.
Ріст резервів? Долар же нє по 8.
Рекордні врожаї? Корупція.
200 млрд на оборону? Корупція.
Децентралізація, дороги? Корупція.
Баланс торгівлі з ЄС? Корупція.
Реформи, прозорість? Корупція.

Причому нічого не пропонується для вирішення проблем, крім великомудрого “Нада, чтоби…” (доллар по 8, всє сталі чєснимі, сєл Ахмєтов, газ безкоштовно, ріст економіки 190%, чесні суди, презідєнт – слуга народа, зємля крєстьянам, мір народам… – до безкінечності).
І це ще без урахування совків, саботажників та вати.

Це і є прояв невдячного менталітету безвольних невдах, який раз за разом моделює українську поразку та приводить сюди “ідеальних” чужинців на зміну “неідеальним” своїм.

Маємо розірвати нарешті це порочне коло.