Всі на одного
Президентська кампанія в Україні стартувала. І стартувала вона не сьогодні, і навіть не 1 січня – стартувала вона з півроку тому. Неофіційно, звичайно.
Якщо придивитися уважно, то ця кампанія має одну особливість: всі на одного. Ми маємо пару десятків потенційних кандидатів, які замість того, щоби оприлюднювати свої програми чи розказувати про власні переваги, просто накидаються на чинного Президента.
З однієї сторони, це нормально, більшість передвиборної пропаганди базується на критиці чинної влади. Але є одне але: суперники не критикують одне одного. Таке враження, що президентських крісел кілька десятків, і зайвий лише один – от всі на нього й накинулись. Але ж це неправда – крісло одне. Чому ж немає справжньої боротьби, а є лише імітація?
Відповідь проста – абсолютна більшість потенційних (і вже реальних) кандидатів управляється з одного кабінету.
На мою думку, цей кабінет знаходиться в Москві. Власне, це опосередковано підверджував як сам господар кремлівського кабінету, так і деякі українські інтересанти.
І ще – насправді, ми не знаємо, на кого із цієї зграї поставив ляльковод. Гадаю, він і сам вже/ще не знає.
