Що тепер таке українська журналістика?

Ірина Ніка
Ірина Ніка

Знаєте, що тепер таке українська журналістика?

Це коли з українського люду, що вистояв на Майдані та на Сході, за 5 років роблять ниюче насілєніє, яке уже не хоче державності, волі, незалежності та майбутнього для себе та дітей, а хоче безплатний газ і всьо падєліть.

Це коли постійною чорнухою і заказухою по всіх каналах зомбують людей до такого стану, що вони готові голосувати у воюючій країні за карлика-скомороха.



Це коли продажна 3,14да з купленим дипломом за тридцять баксів пише про “не називаємо наших солдат нашими”.

Це коли кожне тикання дурналіста у брехню та маніпуляції називається атакою провладних ботів і “памагітє, спасітє, порохоботи жізні лішают”.

Це коли “у міня альтєрнатівноє мнєніє”, і це мнєніє злизане із росіянського слово в слово.

Це коли саме поняття “журналіст” уже апріорі розуміється як “любі побажання за ваші гроші”.

Це коли ти вже не представник четвертої влади, а другої найдревнішої професії.

І так, зараз мені розкажуть, що такі не всі (вірю), що є справжні професіонали (знаю), але їхні зусилля і праця цей протухлий труп уже не реанімують.


Mason Lemberg
Mason Lemberg

Впродовж 5 років після Майдану, влада України не забороняла опонентам себе критикувати, свобода слова повна, говоріть що хочете, скільки хочете та скільки влізе. Дійшло до сумного: несуть повну х*ню, несуть протизаконні речі, несуть антидержавні речі, несуть антилюдські речі, а кремлівські пропагандисти почуваються тут як в себе вдома. Тим не менше, факт є фактом, дозволено говорити все, що хочеш, аж забагато. Чого не дозволяють говорити в інших демократичних країнах, а в деяких садять надовго.

І ще толком не почалася передвиборна кампанія як нам всім вже намагаються закрити рота.

То тітухани Йулі б’ють людей, які вийшли проти неї з плакатами в Чернівцях і Кривому Розі.
То Беня на г+г влаштовує Йулі теплу ванну, не впускаючи в студію її критиків на ТВ-передачу (передача вийшла зовсім не рейтинговою, до речі).
То шут намагається з кимось судитися за те, що шута вважають шутом.
То самоіменований реформатор, а насправді самий звичайний шизофренік, за порадою бога вимагає в Порошенка закрити ботофабрики. Та ти спочатку подивися, хто тебе лайкає та репостить (можеш зі мною порівняти), а потім про ботофабрики розказуй.

І зараз це вже мало схоже просто на істерики. Це схоже на непереборне бажання закрити рот незгодним, щоб інші не могли почути правду, і щоб пропагандисти могли безперешкодно зомбувати населення.

Така собі мініРФ місцевих царьків, всупереч тим прагненням і ідеалам, які ми відстоювали на Майдані.

Поділитися:
Share

Share