Всі політики – живі люди
Автокефалия, безвиз, декоммунизация, Ассоциация с ЕС, реформы. Это все про “Геть від Москви!”
Порошенко на деле, а не на словах, больший националист и патриот, чем любой политик в Украине. Потому на поле патриотизма с ним соревноваться никто не сможет. Он уже победил любого.
Но зато можно соревноваться на поле обещаний волшебства и колдовства. Снижу тарифы в 10 раз! А я в 50! А я вообще доплачивать буду – только бери эту коммуналку! Вот в таком соревноваться можно.
Потому на выборах есть Порошенко и есть все остальные. Реальный кандидат и обещуны покращення життя вже сьогодні.
Выбор очевиден.
Вчора і сьогодні ми бачили багато класних та історичних фотографій. Але я проілюструю свій допис цією фоткою 2009 року.
На ній вірянин РПЦ в Україні Петро Порошенко став центральною персоною релігійного обряду.
Сьогодні Президент України Петро Порошенко зробив те, чого не могли здійснити українці впродовж багатьох століть – відродив українську церкву, знищивши гідру, яка протягом століть зомбувала та перетворювала українців на кріпосних малоросів.
На ній бізнесмен, який має бізнес в росії. Успішний бізнес. І саме він, цей бізнесмен, ставши Президентом України, відкриває для українського бізнесу ринки ЄС, а для українців не сибірські гулаги, а безвізову Європу.
На ній мільярдер, статки якого за час президентства зменшились наполовину. На відміну від статків тих, хто його критикує, обливає лайном і намагається розказувати про його корупцію. На відміну від Порошенка, який відчутно збіднів під час президентства, кожен з його критиків обзавівся антикорупційною нерухомістю, а деякі засрали півкраїни білбордами за космічною вартістю.
І не подумайте, я не за те, щоб хтось біднів, навпаки, всі мають багатіти, в тому числі й багаті люди, я просто про контрасти та порушення того правила наживи за рахунок влади, яке було раніше.
На ній російськомовна людина, людина в сім’ї якого говорили російською. І ця людина зробила найбільше для розвитку української мови. В рази більше ніж реєстрові “націоналісти” з комуністичними гаслами. Просто порівняйте 2018 рік і 2012-2013.
На ній немолода людина, людина з системи, але ця людина зробила ключові реформи в Україні в той час, коли самозвані реформатори нічого крім деструктиву не вносили та виявилися неграмотними ідіотами-мракобісами.
Я його багато критикував і буду критикувати. Бо є за що.
Але не можна не зауважувати очевидного.
Сьогодні його день, сьогодні він отримав нагороду за його роботу.
То ж дякую, ПО!
Розум проти емоцій. Сила в гармонії, а не в боротьбі емоцій та розуму.
Коли дають оцінку діям чи намірам/обіцянкам політиків і державних діячів, в абсолютній більшості випадків практично не враховують такі чинники, як внутрішні комплекси, дитячі травми чи душевні (психічні) порушення. Ну, в принципі, це зрозуміло, щоб їх знати – треба проводити глибокі та досить тривалі дослідження. Хоча таку практику вартувало би запровадити.
Всі політики – живі люди, та на їх рішення всі ці чинники мають дуже великий вплив, не менший, чим на рішення пересічного громадянина. Тільки дійсно визначні постаті можуть переступити через власні, навіть не амбіції, а якраз через більш глибинний психічний шар підсвідомості – через власні комплекси і психологічні “особливості”.
Люди починають звертати на ірраціональність дій та рішень політиків тільки тоді, коли вони виходять за рамки норм, як наприклад дії Путіна чи Трампа. А коли такі рішення приймаються в умовних межах нормальності, то будь-якій ірраціональній складовій просто находять більше-менш пристойне пояснення та обґрунтування.
Нам повезло, що сьогодні на чолі України стоїть людина, яка практично в кожному випадку приймає найбільш раціональне рішення зі всіх можливих. Чого це коштує Петру Порошенку, яких зусиль, щоб перебороти внутрішні голоси з підсвідомості – можна тільки здогадуватись, але зміни на обличчі між 2014 роком і теперішнім часом показують, скільки внутрішньої енергії забирає така боротьба.
Звичайно, Петро Порошенко – жива людина, і є публічна сфера діяльності, де не завжди він приймає найбільш раціональні рішення. Це кадри. Але робота з кадрами – це в першу чергу людські відношення, і в цій сфері якраз найважче приймати раціональні та беземоційні рішення, та не завжди достатньо сил, щоб переступити через себе. Тим більше для Порошенка, який постійно демонструє свою відкритість і живу емоціональність. Тому в цій сфері у Порошенка є як блискучі рішення, так і досить провальні, хоча й не критичні.
Поєднувати в собі холодність мислення, розсудливість, раціональність і одночасно залишатись живим і емоційно відкритим для вираження своїх почуттів – це насправді дуже енергозатратно. І можливо тільки для дійсно високоресурсних людей.
Тому в звичайному житті люди практично завжди вибирають щось одне – або задавлюють в собі емоції та почуття, щоб “бути” раціональними, або відмовляються від розуму і живуть емоціями. І таких абсолютна більшість.
Великою людина стає тоді, коли переборює сама себе та піднімається вище своїх внутрішніх демонів.
Фото © Facebook Vitaly Chervonenko / ВВС (за посиланням історія фото)
