Вона – не бізнесвумен

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Один з головних міфів, створених навколо особи Юлії Тимошенко, звучить так: «Вона була дуже успішним підприємцем і тому буде чудовим керівником». Міф цей базуються на простому факті – Юлія Тимошенко справді тривалий час працювала директором і президентом низки прибуткових бізнесів. Але.

Знаєте, що спільного між Юлією Тимошенко та шахтарем Олексієм Стахановим? В обох випадках працювала команда, але успіх приписали лише одній особі. Корпорація ЄЕСУ та її попередник КУБ за свого існування були відомі завдяки хитрим бартерним схемам – до 12 товарообмінних операцій, аж допоки на якусь етапі не з’являлися живі гроші. Бізнес був неймовірно прибутковий, різниця у цінах в підсумку виходила мільйонна. Але. Організовувала всі ці схеми не Юлія Тимошенко, а Олександр Гравець, тодішній бізнес-партнер родини Тимошенків. Чому родини? Бо технічним директором і по факту керівником і КУБ, і ЄЕСУ був свекор Юлії Тимошенко, колишній начальник управління кінофікації Дніпропетровського облвиконкому Геннадій Тимошенко. Власне, зв’язкам Геннадія Тимошенко і КУБ, і ЄЕСУ завдячують своєю неймовірною успішністю.

Справа в тому, що Геннадій Тимошенко ще в радянські часи був гарно знайомий з головою ради агропромислового комплексу Дніпропетровської області Павлом Лазаренком. Дніпропетровська область у тому числі аграрна. У 90-х АПК всієї України мав неабиякі проблеми з пальним – системи кредитів в нашому розумінні тоді ще не було. Забезпечувати пальним аграріїв Дніпропетровщини взявся КУБ родини Тимошенків під заставу врожаю, за бартерними схемами (тобто за цінами нижчими за ринкові). З цього й почалися мільйони Тимошенків. Бізнес був неймовірно вигідний, КУБ як таке не мав конкурентів, здогадайтеся чому?



Те саме стосується корпорації «Содружество», у якій Юлія Тимошенко була директором, і яка забезпечувала газом підприємства Дніпропетровщини. Політтехнолог Андрій Золотарьов якось розповів в інтерв’ю як одне підприємство спробувало купляти газ не у «Содружества» і було дуже швидко та брутально віджате. Засновниками «Содружества» виступили з одного боку КУБ родини Тимошенків, з іншого – фірма «Інтерпайп», власниками якої тоді були Віктор Пінчук і… його тодішній тесть Володимир Аршава, колишній заступник завідувача Дніпропетровського обласного відділу охорони здоров’я та близький друг того таки Павла Лазаренка. Простіше кажучи, «Содружество» було бізнесом Павла Лазаренка.

Юлія Тимошенко в інтерв’ю російському «Комерсанту» розповіла дивовижну історію з еротичним підтекстом – ніби бізнес ЄЕСУ почався з її угоди про закупівлю газу ЄЕСУ у російського «Газпрому», для чого на зустріч з Ремом Вяхірєвим (тодішнім керівником «Газпрому») вона припхалася у ботфортах і спідниці «міні» як Джулія Робертс у фільмі «Гарнюня». Не хочу обговорювати, наскільки дотепно в ботфортах і «міні» виглядає 35-річна жінка, зверну увагу на інше. Угода між «Газпромом» і ЄЕСУ була підписана практично зразу після створення ЄЕСУ, точніше – перереєстрації КУБ (він мав офшорних власників і відтак – податкові пільги, які збереглися при перереєстрації), тобто для Вяхірєва ЄЕСУ була «ніхто і звати ніяк». Але. Практично зразу після підписання угоди між ЄЕСУ та «Газпромом» на газовий ринок України зайшла компанія «ІТЕРА» – весела така фірма, яка примудрялася купувати у вяхіревського «Газпрому» газ по внутрішньоросійській ціні, а продавати за кордон за ринковою – і не мати конкурентів. Очевидно, хтось дав «ІТЕРІ» зайти на ринок України. А такі рішення, перепрошую, – не рівень Юлії Тимошенко. Це вже рівень віце-прем’єра і прем’єра Павла Лазаренка. Простіше кажучи, у переговорах з «Газпромом» роль Юлії Тимошенко зводилася до ролі кур’єра, який привіз пану чужому пропозицію пана свого.

Підтверджують це і бібліографи Юлії Тимошенко. «Юлії Тимошенко на посту спершу комерційного, а потім і генерального директора КУБу спочатку відводилася роль чаруючої диви, символу компанії, ідеальної переговорниці» – І. Мільштейн і Д. Попов «Помаранчева принцеса». Простіше кажучи, все чим займалася Юлія Тимошенко – це «торгувала обличчям і їздила по вухах». Погодьтеся, те саме Юлія Тимошенко робить ще й досі.

«Виходить, єдиним реальним бізнесом Тимошенко був відеосалон?» – запитаєте ви. Та в тому й справа, що ні. Я не знаю, кому першому спала на думку ідея відкрити відеосалон – кіно-чиновнику Дніпровського облвиконкому Геннадію Тимошенко, директору мережі кінотеатрів «Родіна-Панорама» Антоніні Ульяхіній (тьоті Юлії Тимошенко) чи самій Юлі, але не бачити, наскільки прибутковим був бізнес відеосалонів, пов’язані з кіно родичі Юлії Тимошенко просто не могли. Але самим родичам займатися відеосалоном тоді було не комільфо. Довелося братися Юлі. До речі, розмістився відеосалон Юлі у Дніпровському парку Шевченка – це практично центр міста і любиме місце відпочинку дніпровців. Здогадайтеся, скільки підприємців хотіли крутити відео саме там, і чому у них це не вийшло.

Щоразу, як Юлія Тимошенко потрапляє у виконавчу владу (прем’єром, віце-прем’єром), країна смакує одним і тим самим – ручним керуванням, непродуманими діями та безмежним популізмом. І щоразу дивується, як же так – вона ж колись крупну корпорацію очолювала! А справа в тому, що не була Юлія Тимошенко ніколи успішним підприємцем, таким як Білл Гейтс або Лакши Міттал. Секрет всієї її бізнес-успішності завжди зводився до наявності гарних родичів з прибутковими зв’язками. Все.

А чи були у Юлії Тимошенко бодай якісь бізнес-досягнення? Мушу обрадувати – були. Наприклад, дуже схоже на те, що саме Юлія Тимошенко придумала ввести у власники КУБ офшорну компанію, створену нею ж самою та її чоловіком. Наявність іноземного засновника у ті часи давала фірмі неабиякі податкові пільги, – і Юлія Тимошенко цим вдало скористалася.

Щоправда про цю офшорну деталь біографію Юлії Тимошенко її піарники воліють не згадувати.

Про ці та інші деталі діяльності Юлії Тимошенко ви можете прочитати у моїй книжці «Секрети газової бабці». Подробиці – тут.

Поділитися:
Share

Share