Щодо виборів у Грузії
На випередження стосовно заяв, що в Грузії, бач, перемогла російська креатура на виборах президента, і що там зараз проросійська влада.
Новообрана пані президент Саломе Зурабішвілі довго жила на Заході, їй якраз Саакашвілі надав грузинське громадянство. До 2004 року вона була висококласним французьким дипломатом, займала чимало відповідальних посад. Свою французьку кар’єру завершила в 2003-04 роках на посаді посла Франції в Грузії. З цієї посади після консультацій з Жаком Шираком Саакашвілі запросив Саломе на посаду міністра закордонних справ Грузії. При цьому заявив, що дипломата такого класу в Грузії ніколи не було. Головним своїм досягненням Зурабішвілі назвала остаточне виведення з Грузії російських військових баз. А посаду втратила в 2005 році через конфлікт зі спікером парламенту Ніно Бурджанадзе, яку саму невдовзі Саакашвілі назвав російською агенткою. Після цього пішла в опозицію, створила громадський рух свого імені, а потім партію “Шлях Грузії”. Головним стратегічним партнером називала США. Ніколи не робила проросійських заяв. Відмовилася від участі в політичному житті країни восени 2010 року, заявивши, що в країні створено жорстокий авторитарний режим і встановлено диктатуру, при якій опозиція не спроможна працювати та відстоювати свої погляди. Після цього працювала в структурі ООН. Щоб остаточно добити вас її “проросійськістю” добавлю, що одружена Саломе на грузинському дисидентові радянських часів, який був змушений іммігрувати з батьківщини.
Є в її біографії одна-єдина пляма з нібито проросійським акцентом, на якій зараз спекулюють в Україні апологети Саакашвілі та політичні адвокати Грішина-Семенченка. Це непродумана заява, яку вона зробила в 2008 році після нападу РФії на Грузію. Там не було спроб виправдати агресора чи замовчати його вину, як це часто роблять наші опозиціонери, для яких Путін уже не ворог, вони ж проти Порошенка воюють, і тому послідовник Гітлера для них уже майже союзник. Саломе жорстко звинуватила і РФію, й Путіна, але на останок непродумано сказала, що своїм першим обстрілом Цхінвалі Саакашвілі дав путлєру аргументи ввести війська та фактично сприяв його планам почати війну й окупацію. Але в той час подібні речі говорили багато людей в Грузії, Україні й на Заході. Я теж тоді на якомусь ефірі заявляв, що Саакашвілі зробив саме те, чого від нього сподівався Путін. Безумовно, що для Грузії, де навіть така ухильна фраза є болісним ударом по національному самоусвідомленню, слова Зурабішвілі були неприйнятними. Але сьогодні в самій Грузії її проросійською дуже рідко хто називає. Більше цю істерику пробували розкрутити там, де буває або має союзників Саакашвілі.
До речі, дехто з тих, хто повторив цей випад у нас, не бачить проблем зі своїми власними заявами, що, бач, у нас не Раша війну продовжує, а Порошенко, бо “він же на ній наживається”. І нічого, рейтинги в таких колаборантів і путінських підстилок не обвалюються.
До речі, кандидат від партії Саакашвілі Грігол Вашадзе має значно більше російських скелетів у шафі. Він навчався у МГІМО, працював у МІДі СРСР, у тому числі й у гебешних відділах комсомолу (?) та ядерного озброєння. Саме тому противники обмалювали його плакати написами “КГБ”. Потім був російсько-американсько-грузинським бізнесменом. Лише з 2008 року присвятив себе праці для Грузії. За неповний рік пройшов три посади від замміністра закордонних справ, міністра культури та спорту до поста міністра закордонних справ, де залишався до 2012 року. Від російського громадянства відмовився лише в цей час. Але називати його проросійським кандидатом так само несправедливо, як і Саломе Зурабішвілі.
І вже зовсім-зовсім на останок. Саме в той день, коли Грішін-Семенченко завозив своїх бойовиків до Грузії, новообрана пані президент сказала наступне:
Може, саме в очікуванні цих слів і дій готувалися проти неї всі ці провокації, в тому числі з залученням кремлівських консерв з України?
