Не “зручний партнер”, а розмінний пішак
Судячи з тез в російському інформаційному просторі, Юлія Тимошенко для Кремля – це знайома соломинка, за яку той хапається в надії відновити свій вплив на Україну.
Нехай нікого не вводить в оману включення Тимошенко до так званих “російських санкцій”.
І російська влада, і російські “ліберали” говорять про неї як про прогнозованого зрозумілого васала, який в потрібний момент підпише необхідні Газпрому контракти, погодиться на співпрацю з вказаними Москвою політиками, промовчить в разі чергової російської збройної акції, принижуватиме та обливатиме брудом незручних для РФ українських лідерів, прориватиме кордон, а якщо треба, то і “поедет договариваться за мир” в спортивній формі ФК “Шахтер”.
Всі передвиборчі “ініціативи” Юлії Тимошенко, нібито направлені проти агресії, в РФ сприймаються з розумінням, бо виглядають прісно в порівнянні з руйнуванням нею устоїв української держави та істеричною критикою основних напрямків роботи Президента Порошенка.
“Військова доктрина” – не та, “Нафтогаз” – не той, “Мінські домовленості” та місія ООН – не ті, Генштаб – не такий, Конституція України – неправильна. “Режим розпочав терор”, “кругом зубожіннятм та коррупція” і, взагалі, “Порошенко домовився з бойовиками” © – все це любо російському вуху, хоч чекістському, хоч ліберальному.
Так Тимошенко сподівається заслужити від Москви ярлик на владу над Україною, не розуміючи, що для Кремля вона ніякий не “зручний партнер”, а такий самий розмінний пішак як Янукович, проміжна фігура руйнування української держави, не більше.
І в цьому її головна помилка, бо ярликів більше не потерпимо.
