Про цивілізаційний вибір

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Україна – країна цивілізаційного вибору. Скільки я себе пам’ятаю, стільки ми всі його робили. Усе моє дитинство на кожній політінформації мені розповідали про складний вибір між комуністичним «раєм» і капіталістичним «пеклом». І таки накаркали, країна цей вибір зробила остаточно, обравши «пекло». За одне обрала, як їй жити – в своїй окремий (хай і бідній) хаті господинею, чи «рівною серед рівних» в імперському колгоспі, голова якого у Москві. Грудень 1991 став початком серії цивілізаційних виборів.

Відтоді нас регулярно благали передумати. Кучма на перших виборах був кандидатом цілковито проросійським, – і виграв. На других своїх виборах він виставив себе альтернативою комунякам, – і теж виграв. У 2004-му ми обирали знову між Москвою і Заходом, – і думали що виграли. У 2010-му обирали між Москвою і Москвою, – проте були переконані, що обираємо між Москвою і Заходом. У 2014-му цивілізаційний вибір був простий, – ми хотіли існувати. Хотіли залишитися Україною, а не 9-ма губерніями Росії, як бажали Москва та її посіпаки. Певно, тому і вибрали правильно.

На цих виборах ми робитимемо цивілізаційний вибір знову, але нового типу. Протистояння Захід-Москва стало дещо абстрактним. У нас тепер кожен вважає саме свого кандидата проукраїнським і прозахідним, а його противників – промосковськими. Проукраїнськість і промовсковськість перетворилися на аналог «гарний» і «поганий». Вибираємо ми дещо з іншого.



Ми обираємо між державниками і популістами.

Розумієте, можна казати все що завгодно, але берці «Талан» – кращі за «тисячакроків». Фліска – краща за «скляху-дубок». Новий сухпай – кращій за баночний. Е-декларування, ПроЗорро, працююча дипломатія та децентралізація – кращі за їхню відсутність. Газ з Європи банально дешевший за газ з Москви за контрактом ім. самі знаєте кого. Всі ці проекти зроблені на далеку перспективу і нестимуть країні чималу користь.

Це – проекти державників. Це очевидно.

А що обіцяють нам противники державників? Нові проекти? Продовження того самого, що робиться зараз, тільки краще? Нє-а!

Вони говорять, що всім нам погано жити, але вони знають, як зробити гарно. Тому нам пропонують голосувати за них, а не за цих… які обіцяють продовження проектів замість халяви.

Популісти завжди діють за однаково схемою. Приблизно такою. «Ви – гарні. Ви – розумні. Ви заслуговуєте бути багатими. Але ви – небагаті, бо вас грабують. А ми звільнимо вас від тих, хто грабує, – і ви розбагатієте. Не вірите? А спробуйте!»

Хто грабує? Дворяни – у якобінців. Капіталісти і буржуї – у більшовиків. Олігархи – у популістів нинішніх. «Той, хто грабує» знайдеться завжди, поки люди готові повірити в те, що їхні проблеми через чиюсь підступність, а не через їхню власну недолугість.

Той хто розуміє, що проблема в ньому, – міняє себе. Той хто бачить свої проблеми в інших, – підтримує тих, хто обіцяє вирішити його проблеми за нього. Історія безжальна. Тим, хто для вирішення своїх проблем воліє міняти світ, вона платить в кращому разі розчаруванням, – той, хто обіцяв дивовижні переміни виявиться таким самим, а частіше, значно гіршим. В гіршому – кров’ю.

Кому віддасть перевагу в цьому цивілізаційному виборі пересічний українець, я не знаю.

Я знаю інше. Якщо зараз він обере популістів, невдовзі ми знову обиратимемо між Заходом і Москвою.

Поділитися:
Share

Share