Про рокіровки у кремлі

Якось байдуже в нас поставилися до відставки Іванова в Росії. А даремно. Голова адміністрації президента – фігура вельми впливова і така, що в значній мірі формує політику держави.

Згадайте Медведчука за Кучми, Балогу за Ющенка або Льовочкіна за Янека. Та чого там? Про Ложкіна зараз уже кілометри “компліментів” писані.

Кого Путін відправив у відста… вибачте, на екологію? Кадрового розвідника. Колишнього керівника резидентури у Фінляндії. Колишнього заступника голови ФСБ (головою був Путін). Колишнього міністра оборони. Генерал-полковника. Людину, яку розглядали як альтернативу Путіну, і яка президентом не стала, бо Путін не ризикнув ставити на своє місце людину явно набагато більш успішну ніж він сам.

Безумовно, Іванов – один з авторів агресії проти України. Безумовно й інше – саме через Іванова Росія в українській авантюрі не досягла поставлених результатів і загрузла без можливості вийти з неї і зберегти обличчя. Безумовно, Росія не змогла ані примусити Україну до сепаратного миру, ані налякати перспективою повномасштабної війни, ані розхитати з середини.

Голова АП не може не нести відповідальність за такі політичні проколи.

А кого призначили на місце цього чудовиська?

Антона Вайно. Етнічного естонця. Дипломата. Працівника посольства РФ в Японії. Колишнього працівника протоколу президента РФ (читай – фахівця по урядовим обрядам). Колишнього керівника апарату уряду РФ (тобто, особу що змінила Суркова і Володіна – творців і кураторів Ольгіно).

Про що говорить така рокіровка?

Припускаю. Москва відмовляється від військового способу вирішення українського питання. Від кривавого шантажу та провокацій, Москва переходить до тактики переговорів і умовлянь. Нам тепер не гарматами погрожувати будуть, нам волатимуть про біди російськомовного населення ДиРи, яке ми обов’язково виріжемо коли захопимо, як фашистам пасує. Точніше просторікувати про це Москва буде перед Заходом, мотивуючи свої попередні злочини, виключно турботою про нещасних кримчан та населення ДиРи.

Причина такої рокіровки вельми проста – нема у Москви зараз грошей на якісь інші шляхи. А закривати українське питання Москві треба категорично – це очевидно будь-кому, хто розуміє нинішній стан російської економіки.

Не виключаю, що просторікування одного скандального нардепа з ВО “Батьківщина” (явно створене в офісі Медведчука) – теж частка цього плану. Тезою “поганий мир кращій за гарну чвару” нас зараз цвяхуватимуть з натхненням з цілком конкретною метою – посадити керівництво України за стіл переговорів з ватагами ДиРи.

В те що дядько Петро може піти на таке з власного бажання я не вірю так само, як і в здатність Тимошенко жити на одну зарплату нардепа. Примусити його до такого можуть дві речі водночас – тиск Заходу і тиск народних мас всередині України. Друге – більш важливе.

На нас чекає весела осінь.

Автор