І нема чого перейматися
Знаєте, а насправді я мушу таки подякувати зраднюкам, насзливальщикам та іншим всепропадлам за їхню титанічну працю. В той час як половина френдів ламає голову – почнеться чи не почнеться і в той час як дружина колупає питанням: “Невже знову буде всрйоз?!” (Читай – невже ти знову на фронт?), я ходю, працюю та спілкуюся – спокійний як двері.
Я не маю підстав хвилюватися. Я точно знаю, що мені робити в разі чого. Я точно знаю як поводитися. Я точно відаю що я і товарищі не стану гарматним м’ясом – бо над нами досвідчені, пропечені боями командири. У нас класний міністр оборони. У нас розумний начальник генерального штабу. У нас відповідальний президент.
Дякую вам, всепропадли – це завдяки вам я зараз такий спокійний, хоча ще влітку 14-го, я з натхненням поширював вашу маячню. Поширював би й надалі. Але хто вам лікар, що ви – дебіли?
Хто вам лікар, що замість створити переляк і тихенько його підтримувати ви меду куті перелили так, що на місце страхові прийшов сумнів і з’явилися питання.
Хто вам лікар, що злидні на фронті ви описали так, що коли я сам там опинився, то проти воді запитав собі, якщо оце – пекло, тоді що було на заводі? (Так, на заводі не стріляють. Там давлять конусами та станінами, падають з верхотур, б’є током у 380 В, там вибухує газ і труяться хлором та аміаком)
Хто вам лікар що ви так наполегливо критикували діяльність МО, що примусили зацікавитися нею, уявити обсяг проблем що стояв перед МО в 14-му, уявити як все це вирішуватиметься (виходячи з власного досвіду) і потім дивуватися, що блін, таки вирішується!
Хто вам лікар що ви так наполегливо мішали з лайном НГШ, що примусили зацікавитися, що за птах, потім примусили замислитися, а як це начштабу бригади ЗСУ в Іраку може робити все те що йому приписували, потім зацікавитися ходом бойових дій… Останьою крапкою була розповідь блогерів про зустріч з Муженко особисто, за їхніми словами – найбільш інформативна з усіх зустрічей з топ-чиновниками.
Хто вам лікар, що ви так натхненно вивалювали в лайні Пороха, що проти волі змусили вступитися просто справедливості задля, а потім – зацікавитися що ж робиться насправді? Слідкувати за перебігом реформ. Зі спілкуванням з іноземними лідерами. За інтригами опозиції у ВР і борцунів. Тощо.
Дякую всепропадли, ви гарно попрацювали. Принаймні з мене переконаного порохобота робити почали ви – закінчив фронт. І тепер я можу бути спокійний.
Так, у моїй країні до чорта проблем. А соррі, коли в моїй країні було НЕ до чорта проблем? Я таких часів не пригадую. Проте зараз я точно знаю, голова СБУ, НГШ, Міністр оборони, прем’єр і президент у нас – що треба.
А значить – прорвемося. І нема чого перейматися.
