Чи може Facebook впливати на вибори – дослідження британського журналіста
Британська газета «Гардіан» опублікувала статтю оглядача Ганнеса Грассеггера «Facebook стверджує, що «виборча кнопка» має позитивне значення для виборчої явки. Але чи не підштовхує нас «технічний велетень» до волевиявлення?» У ній акцентовано увагу на використанні можливостей соціальних мереж для впливу на волевиявлення громадян та наведені цікаві реальні ситуації, що виникали на політичній арені світу.
Ганнес Грассеггер є журналістом і економістом. У своїй діяльності він приділяє головну увагу мережевим технологіям, що змінюють наше життя. Автор багатьох статей у відомих друкованих ЗМІ, нагороджений численними відзнаками і стипендіями. Має ступінь бакалавра з економіки Університету Гумбольдта (Берлін) і ступінь магістра Цюрихського університету.
Оприлюднюємо неофіційний переклад зазначеної статті, у якій автор задається питанням, що ми об’єктивно знаємо про вплив «виборчої кнопки».
«Виборча кнопка»
Вранці 28 жовтня минулого року, в день парламентських виборів в Ісландії, Хейдрід Лілі Магнусдоттир (Heiðdís Lilja Magnúsdóttir), адвокат, що проживає у маленькому містечку на півночі країни, відкрила Facebook на своєму ноутбуці. У верхній частині її новинної стрічки, де зазвичай з’являються нещодавні повідомлення друзів, було поле, виділене світло-блакитним кольором. Зліва від цього поля була розміщена кнопка, схожа за формою на знайомий для користувачів соціальних мереж значок – піднятий догори великий палець руки «like», але рука містила бюлетень. Також поруч був розміщений напис англійською мовою – «Сьогодні день виборів!», «Дізнайтеся, де можна проголосувати та діліться інформацією про свій вибір». Під полем написаний текст дрібним шрифтом, де зазначалося, що в голосуванні взяла участь 61 людина. Хейдрід зробила скріншот цього повідомлення і розмістила його у власному профілі у Facebook, запитуючи: «Мені трішки цікаво! Чи всі отримали таке саме повідомлення у новинній стрічці вранці?».
У Рейк’явіку, що за 120 миль південніше, Ельфа Ер Гулфадоттір (Elfa Ýr Gylfadóttir) побачила на своєму телефоні допис Хейдрід. Ельфа є директором Комісії з питань ЗМІ Ісландії і начальником Хейдрід. До повноважень Комісії, яка є частиною Міністерства освіти Ісландії, належить, наприклад, здійснення регулювання вікового цензу фільмів та відеоігр. Ельфа перейнялася, чому вона не отримала подібного повідомлення, і попрохала свого чоловіка перевірити свою новинну стрічку також: «Чи мало це стосунок до різноманітних політичних технологій, які встановлюються для різних користувачів? І чи все гаразд із проведенням виборів?».
Зовсім нещодавно в Ісландії завершився один із найбрудніших і найскандальніших виборчих сезонів. Протягом кількох тижнів анонімні аккаунти розповсюджували звинувачення в соціальних мережах майже щодо
кожного політичного кандидата. Країна тонула в дивакуватих «exposé» відео у Facebook і на YouTube. Деякі були переглянуті мільйони разів, хоча в Ісландії проживає всього близько 340 000 жителів. Плюс поява «виборчої кнопки». Чи мало це значення?
Ельфа спостерігала, як все більше людей реагують на пост Хейдрід. Деякі з них бачили кнопку, деякі – ні. З часом стало зрозуміло, що лише певна категорія осіб отримувала таке повідомлення (неповнолітні та особи, які не є громадянами Ісландії, не бачили такого повідомлення у своїх новинних стрічках).
Одразу після закінчення виборів кнопка зникла. Не було жодних ознак її появи на сайті компанії Facebook, у новинах чи на будь-яких сайтах уряду. Коли ж Ельфа зателефонувала товаришці – Крістін Едвалд (Kristín Edwald) – голові виборчої комісії Ісландії, та була надзвичайно здивована, вона ніколи не чула про таку кнопку. І навіть спеціальна комісія, яка працювала над оновленням закону про вибори Ісландії, не знала, про що говорить Ельфа.
У Ельфи з’явилася думка, чому ніхто із органів влади не запустив таку кнопку, оскільки на перший погляд вона виглядає досить безпечною. Який вплив може мати просте нагадування про день виборів?
Ісландські вибори – це останній раз, коли кнопка використовувалася для масштабних виборчих кампаній на Заході. У США вона була використана і повністю розкрита у Facebook у 2008 році, а потім знову у 2010 та 2012 роках. Facebook оприлюднила власні дослідження про наслідки. Спочатку, не дивлячись на скептицизм, кнопку розглядали як позитивний інструмент популяризації явки виборців. Це стало новим явищем, до якого долучились декілька сотень мільйонів користувачів Facebook.
Першими відомими випадками використання кнопки за межами США були референдуми у Шотландії та Ірландії у 2014 та 2015 роках, а також вибори у Великій Британії 2015 року. Після цього була тиша з боку компанії Facebook. Але зовсім нещодавно компанія заявила, що кнопка використовувалася у Великобританії під час референдуму стосовно ЄС у 2016 році, на президентських виборах у США того самого року, які привели Трампа до влади, і на федеральних виборах у Німеччині у 2017 році.
Про те, яким був ефект виборчої кнопки, невідомо. Компанія Facebook не розголошує таких даних.
Дискусії стосовно впливу Facebook на політику та все більшу популярність пов’язаних додатків сторонніх розробників тривають. Важливим аспектом «виборчої кнопки» є те, що вона створена й управляється за допомогою компанії Facebook: отже, компанія стає активним політичним суб’єктом. У своєму виступі перед Конгресом США голова Facebook Марк Цукерберг із гордістю повідомив про використання кнопки під час останніх президентських виборів у США.
Це також має стосунок до Ельфи в Ісландії. Головною причиною її занепокоєння стала презентація, яку вона побачила за два тижні до ісландських виборів на конференції РЄ й Організації економічного співробітництва та розвитку у Відні (Австрія).
Презентація була представлена як панель роботи ОЕСР стосовно фейкових новин, російських онлайн-маніпуляцій та персоналізованої реклами. В основному обговорювалися питання про зловживання соціальними мережами у третіх країнах.
Презентацію представила австрійський дипломатичний посол у ЄС Інгрід Бродніг (Ingrid Brodnig). Вона повідомила про один із найбільших експериментів у сфері соціальних наук. Це трапилося в день виборів до Конгресу США, коли Facebook раптово надіслав нагадування про голосування 61 мільйону користувачів у США – це ¼ населення країни, що має право голосу. Кожен четвертий користувач Facebook у США, старший за 18 років, побачив це повідомлення.
Згодом команда Facebook разом із дослідниками з Каліфорнійського університету у Сан-Дієго співставляла отримані набори даних з результатами виборів. Мета полягала в тому, щоб визначити, чи справді «виборча кнопка» має вплив на голосування. Дослідники не відкидають можливості, що більше ніж на 0,6% зростання активності виборців у період між 2006 та 2010 роками може бути викликане лише повідомленнями у Facebook. Якби Facebook надіслав таке повідомлення кожному виборцю у США, було б мобілізовано понад мільйон виборців. Це був перший науково доведений факт реального впливу, який може мати все ще нова мережа – важлива інформація для потенційних рекламодавців Facebook. Ельфа вперше почула про таке на вказаній конференції. Після завершення виступу Інгрід зазначила, що ще ніколи так багато влади не було зосереджено в руках однієї компанії.
У 2012 році Facebook ще раз протестувала свою здатність до масштабного впливу. Цього разу на президентських виборах у США. У новинах було зазначено, що повідомлення із кнопкою отримають всі (однак це виявилося не так). Результати були опубліковані у 2017 році в науковому журналі «Plos One», проте незалежного дослідження не проводилося. Кнопка знову спрацювала: було долучено 270 000 додаткових голосів.
Для користувачів, які отримали повідомлення і голосували, зростання становило 0,24%. Для прикладу, у 2000 році Джордж Буш переміг свого опонента Альберта Гора у вирішальному штаті Флорида, отримавши на 537 голосів більше, що становить 0,01%!
У день виборів у США 2012 року повідомлення у ЗМІ показали, що Facebook використовувала різноманітні варіанти оптимізації кнопки. Навіть сьогодні про них мало що відомо. Facebook ніколи не публікувала даних про те, скільки варіантів «виборчої кнопки» пройшли тестування. Вбачається, що компанія прагнула дізнатися, який варіант працює найкраще: коли повідомлення приходить від Facebook, чи коли – як рекомендація від друга. Це пояснює той факт, чому одні користувачі бачили повідомлення у новинній стрічці, а інші отримували, як смс від друга. Деякі користувачі бачили «виборчу кнопку» не тільки на власних ноутбуках, а й на інших пристроях (менеджер проекту Facebook Антоніо Мартінес (Antonio Martínez) пояснював, що у 2012 році він чув від колег, що розробники не могли визначитися з питанням того, чи надсилати кнопку на iPhone: оскільки така аудиторія більш урбаністична та ліберальна). Тому існувало кілька варіантів тексту: «Я – виборець» або ж «Я проголосував».
Основним запитанням є: які зміни приносить включення кнопки Facebook? І чи може компанія потенційно спотворити результати виборів шляхом збільшення участі виборців серед певних категорій громадян, а саме користувачів Facebook? За своїм змістом Facebook – це постійний експеримент, що проводиться у суспільстві. А ми всі є суб’єктами глобального експерименту і максимізації прибутку. Ніхто не може чітко передбачити, якими будуть наслідки певних видозмінень програм, саме тому тестування проходить постійно.
Facebook може досить детально відстежувати, як той чи інший користувач реагує на різноманітну інформацію. Алгоритму не існує. Натомість, можна говорити, про існування великої кількості програмних потоків безперервного розвитку, що взаємодіють між собою з метою визначення, що відбувається в окремих аккаунтах Facebook. Мета полягає у збільшенні «взаємодії» – часу, який ми проводили, використовуючи платформу. Зі свого боку ми помічаємо, що нас використовують як піддослідних пацюків у лабіринті.
Лише один раз компанія Facebook вибачилася за експеримент: у 2014 році за результатами опитування 689 003 користувачів визначалося, як можна впливати на їх почуття. Під час експерименту емоційного стану для однієї тестової групи позитивні повідомлення від друзів частково утримувалися, для іншої – утримувалися негативні повідомлення. Навіть, якщо ефект від такого експерименту був незначним, компанія Facebook показала себе певним термостатом, що може регулювати настрої своїх користувачів. Сама думка про те, що компанія перевіряє свій продукт, ризикуючи психологічним благополуччям своїх користувачів, викликала справжню бурю. Головне, що виніс з цього уроку Facebook, – це те, що краще зберігати деякі речі в таємниці.
Коли виникають певні труднощі, Facebook аргументує це, звинувачуючи недалеких та необережних користувачів. У випадку з Cambridge Analytica Facebook спочатку звинуватив користувачів, дані яких були неправомірно використані, оскільки вони не ознайомилися з політикою конфіденційності, а вже потім вказав, що головний винуватець – Cambridge Analytica.
Ідея використання «виборчої кнопки» за межами США належить співробітниці Facebook Елізабет Ліндер (34 роки, випускниця Прінстона). На разі вона проживає в Лондоні (покинула Facebook у 2016 році) і, перебуваючи у престижному вегетаріанському ресторані у центрі столиці Британії, розповідає, як саме створила відділ глобальної політики та інформаційно-пропагандистської діяльності Facebook. Під час роботи у лондонському офісі Facebook її завданням було переконати політичні маси Європи, Близького Сходу та Африки, що компанія Facebook має вплив на виборців. «Спочатку всі думали, що Facebook – це для молоді» – зазначила Елізабет.
Потім розпочалася арабська весна. Молоді активісти використовували Facebook, розповсюджуючи свої ідеї та організовуючи демонстрації. Уряди Північної Африки були повалені. Арабська весна стала найкращим маркетингом для компанії Facebook. Відбулося перетворення іграшки в інструмент влади. Політики і державні чиновники намагалися зв’язатися з Facebook, і Ліндер мала розмови з ними. Вона консультувала Ватикан, британський парламент і королівську сім’ю Нідерландів. Також Елізабет відзначила, що мала консультаційні бесіди з відділом соціальних медіа тодішнього єгипетського президента Мохамеда Морсі перед повстанням на площі Тахрір. У неї була чітка мета – виконання місії, щоб зробити світ кращим. У Македонії вона консультувала проєвропейські організації, у Литві – Радіо «Вільна Європа», в Уганді – жіночі групи. Вперше Ліндер використала «виборчу кнопку» у Шотландії під час референдуму про незалежність 2014 року. Елізабет вказує, що не бачить нічого поганого у використанні кнопки. Один із прикладів, який згадує Елізабет, – ситуація в Лівані. Вона уникала політичних консультацій, не бажаючи випадково радити особам, які можливо є у списку терористів. На думку Ліндер, референдум у Шотландії був гарним моментом для початку запуску «виборчої кнопки»: тільки дві політичні сили, схожа ситуація із США. Потім вже був референдум у Ірландії та вибори у Великобританії 2015 року. Довгострокова мета – використання кнопки на всіх масштабних виборах.
Пошуки кнопки в інтернеті приводять до приватних скриншотів із багатьох місць – Індії, Колумбії, Нідерландів, Ірландії, Гонконгу, Південної Африки – навіть якщо тематика запиту «парламентські вибори у Європі». Також представлені країни, що перебувають у складних геополітичних умовах (Південна Корея та Ізраїль), постали перед загрозою зникнення демократії (Філіппіни, Туреччина, Угорщина).
Що залишається незрозумілим про «виборчу кнопку» – цей потужний інструмент, який американська корпорація може застосовувати під час виборів по всьому світу, повністю вільний від публічного контролю – це коли і чому вона розповсюджується. Вам потрібно платити за активацію? Чи достатньо мати сердешні відносини зі співробітником компанії Facebook?
Ліндер запевняє, що публічного списку осіб, для яких застосовується кнопка, не існує. Елізабет говорить, що покинула компанію, бо завжди мріяла жити у Лондоні. І що ніколи не була в Ісландії.
Коли я звернувся до компанії Facebook, із запитанням чому вони використовували кнопку в Ісландії, відділ з питань зв’язків із громадськістю відповів: «Ми демонструємо повідомлення в день виборів, щоб нагадати людям про голосування». Але інформація про те, яким був вплив на вибори в Ісландії та список країн, де використовувалася кнопка, залишається закритою.
Чому компанія не хоче розголошувати таку інформацію? Якою мірою кнопка вплинула на результати виборів за останні роки? Які політичні дані збираються? Явка виборців в Ісландії виявилася на диво високою. Збільшилась кількість тих, хто голосували, – як молодих, так і осіб похилого віку, хоча перед виборами експерти проводили опитування громадської думки, яка показала брак активності громадян. Чи було це пов’язано із кнопкою, і хто виграв від додаткових голосів, неможливо визначити без додаткової інформації від Facebook.
Facebook – американська компанія, яка не має офісу в Ісландії. У певному розумінні використання кнопки є втручанням іноземного суб’єкта. Facebook втрутилась у демократичні вибори в чужій країні, і ніхто, крім компанії, про це нічого не знає. Відповіді на запити до Міністерства юстиції Ісландії, виборчої комісії країни і розвідувальних служб показують, що їм про це також нічого не відомо. Навіть Полл Порхалссон (Páll Þórhallsson), головний юрисконсульт прем’єр-міністра і міжнародний експерт у сфері ЗМІ Ісландії, не був поінформований про цю ситуацію. Найімовірніше розповсюдження кнопки не було незаконним за чинним законодавством Ісландії. Розробники законодавства навряд чи могли передбачити використання такого виду інструментарію, а отже, немає необхідності готувати будь-які юридичні пояснення для його використання.
10 вересня 2017 року, всього за 18 днів до виборів, компанія Facebook відправила до Ісландії свою команду. Тільки двоє отримали пропуск до зали засідань парламенту країни – Аніка Гейсель (менеджер з політики та інформаційно-пропагандистської роботи Facebook) і Джанн Ельвелід (представник Стокгольмської компанії), – де відбулася зустріч із лідерами великих партій. Протягом двох годин проходили консультації про те, як саме політики можуть використовувати Facebook при спілкуванні з потенційними виборцями (чого можна досягнути завдяки використанню платформи, як збільшити участь своїх прихильників у виборчому процесі). Приклади демонструвалися німецькою мовою, було показано сторінки Сахри Вагенкнехт (ліва партія Німеччини) та Себастьяна Курца (тодішнього австрійського канцлера) як «найкращі практики». Це була стандартна рекламна презентація з прикладами, які були взяті з австрійських та німецьких виборчих кампаній.
На заставці – Марк Цукерберг перед Конгресом США. Фото: UPI /Barcroft Images .
