Застільний трьоп як політтехнологія
Насолоджуюся феєричним роликом Ігоря Палиці. Мушу визнати, таки ця передвиборча кампанія внесе щось нове в мистецтво політтехнологів. По факту весь ролик Палиці – це застільний трьоп двох дядьків (другий – нардеп УКРОПівець Олександр Шевченко), які взялися за українською традицією перемивати кістки комусь третьому – у даному випадку Президенту Порошенку. Може й по 150 гр перед тим накатили – інтонації натякають, але на ролику того не видно.
Але спочатку відповім собі на запитання – а хто такий, власне, Ігор Палиця?
Колишній голова «Укрнафти». Чинний член правління «Укрнафти». «Укрнафта» – це корпорація, через яку Юля Тимошенко не винна, що «Укрнафта» опинилася під контролем Ігоря Коломойського під час прем’єрства Тимошенко (офіційна версія ВО «Батьківщина»). Чому я про це згадав? Бо Ігоря Палицю преса називає не інакше як представником Коломойського в «Укрнафті».
Будучі депутатом від НУНС пан Палиця голосував за відомі Харківські угоди ім. Януковича. У липні 2012 р. він голосував за закон КаКа, Ківалова-Колесніченка, про статус мов в Україні. Потім кон’юнктура помінялася, Палиця став патріотом і заходився хвалитися, як в Одеській області рили окопи проти російського вторгнення.
Кон’юнктура міняється й далі. У березні поточного року видання «Волинська правда» повідомила, що голова Волинської облради Ігор Палиця зустрічався з Президентом Порошенком, намагався «парєшать» і зректися Коломойського, був посланий, і відтоді «перейнявся гіркою долею України» і заходився «боротися зі злочинною владою».
Це я до того пишу, що присутність Палиці на нещодавній зустрічі Юлії Тимошенко і Ігоря Коломойського у Варшаві (про неї повідомила преса) не випадкова. Застільна заява, очевидно, також.
Що особливо запам’яталося у емоційних просторікуваннях Ігоря Палиці?
Повторення тез російської пропаганди та «прімкнувшей» до неї Тимошенко: Майдан – то не перемога, а розстріл людей, Порошенко почав війну, Президент на війні наживається, хіба можна вкладати більше грошей в економіку війни, «якщо людям нема на що купити квартиру»? Про Путіна – ані мур-мур.
Справді, хіба можна вкладати більше грошей в умовах 1943 р. в економіку війни у Великій Британії, коли не кожен англійський докер має власну квартиру?
«Україні більше ніхто не вірить!» Справді. Санкції продовжують. Кредити дають. І – не вірять. Нічого з собою зробити не можуть!
Ігор Палиця виправдовує нардепа Надію Савченко, мовляв, не вона винувата, що хотіла розстріляли ВР, винна ВР, раз її хотіли розстріляти. Убивцям Джона Кеннеді не пощастило – в США Палиці не знайшлося.
Ігор Палиця заявив, що Президент Порошенко має спільний газовий бізнес з Медведчуком, що про нього знають СБУ, НАБУ і САП, але нічого не роблять, бо вже пригодовані. Щирий привіт Кремлю – тепер зрозуміло, чому замість переможного відторгнення від України південного сходу в 14-му Москва залізла в довгий виснажливий конфлікт, з якого тепер не знає як вибратися. Бо Медведчук – пригодований. Не менш щирий привіт Юлії Володимирівні – вибори можна згортати, не почавши. Ще більш палкий привіт Шабуніну, Трансперенсі та іншим творцям НАБУ і САП. Якщо їхні створіння – підгодовані, що казати про їхніх творців?
Зрозуміло тепер, чому всі Майдани-3 по самий міхо-майданчик завершувалися пшиком?
Ігор Палиця заявив, що в Україні олігархів нема, єдиний олігарх в Україні – це Президент Порошенко. Ігор Валерійович, гадаю, спіч оцінив. Звісно, що ти за олігарх, якщо тебе держава примушує борги платити?
Нарешті Ігор Палиця зірвався на відвертий неприхований більшовизм. Надра належать народу, і доходи від них мусять належати громадам – тут явно заворушилися громади бурштинокопачів. Ми у Порошенка все відберемо і віддамо в бюджет, аби отримали люди – привіт особам, які досі мріють про нові й нові «юліни тисячі».
Експропріацію експропріаторам! Всім, крім Коломойського!
Коротше, меседж зрозумілий і спрямований конкретним адресатам. Форма подачі взагалі оригінальна. Є! Є ще куди рости вітчизняним політтехнологіям – теми «байок під політику» і «теревенів в лазні з бабами» не розкриті ще й досі. Далі буде.
А на закуску я приберіг те, що мене доставило найсильніше. Ігор Палиця заявляє «Петро Олексійович, ми вас не боїмося!» «Вам недовго залишилося!» І за кілька хвилин «Якщо Порошенко стане Президентом вдруге, я поїду з України» та «Якщо Порошенко пройде у другий тур, я поїду за кордон».
Тобто не впевнені, що «Порошенку недовго лишилося»? Тобто допускають, що другий термін Порошенка можливий? І в такому разі планують тікати? Бо розуміють – в Україні тоді їм ловити буде нічого…
От таке «не боїмося». Такі патріоти застільного трьопу.
