А працювати вони вміють?
Уповноважену Верховної ради з прав людини Людмилу Денісову цілий день маринували під російською колонією, не пускаючи на зустріч з Олегом Сенцовим. У неї не приймали заяву. До неї не виходив ніхто з керівництва. Ба більше, повз представницю Парламенту нашої країни проїхав кортеж російського омбудсмена Тетяни Москалькової, яка на свою українську колегу – нуль уваги, пуд презирства. На очах Людмили Денісової Москалькова чимчикувала по колонії, робила селфі… Не відповідала на дзвінки Денісової…
Російських держиморд не зупиняло навіть те, що гарантії про безперешкодне відвідування українських політв’язнів Людмилі Денісовій дав особисто Путін. Не треба робити припущень – все очевидно. Саме Путін віддав наказ поводитися з Денісовою так. Це – свідоме приниження. Це – відверта зневага. Це – тонка, суто московська підлість. Не можемо Авдієвську промзону захопити – то над представником ВР познущаємося. Хай вся Україна відчує, як представникові її Парламенту плюють в душу і регочуть в очі. Самодовольство слабака, який насолоджується тим, що десь він сильніший.
Як завжди.
І це те, що потрапило на камери. А так само – скрізь. Ми так само з ними воюємо – вони просять переговорів, щось обіцяють, і самі ж порушують свої умови. В таких самих умовах працюють наші дипломати – Москва не залишає жодної нагоди, аби підставити, обмовити, виставити Україну в чорних кольорах. Москва не вважає нас за людей, а відтак – і людяність проявляти до нас не збирається.
І саме в цих умовах доводиться працювати нашим дипломатам, нашим політикам, керівникам, офіцерам СБУ і ЗСУ. От з таким ворогом ми маємо справу.
Але тут ми нічого нового не дізналися. Москва вкотре показала своє ікласте рило, але ми давно знаємо, як воно виглядає. Я про інше.
Я це намагаюся уявити на місці Денісової Лізу Богуцьку – і мені бракує фантазії. Думаю, Богуцька до колонії навіть не доїхала б – вона влаштувала б по дорозі бурну істерику, яка гарно виглядала б на камери, але користі не принесла б ніякої.
Я намагаюся на місці Ар’єва, який б’ється за інтереси України в Брюсселі, уявити Шабуніна – і розумію, що цей чувак почав би шукати корупцію у ЄС, але толку з того для нас було б нуль.
Я уявляю на місці керівника Міноборони Семенченка і… ну, хто бачив, що робилося влітку 14-го з речовим забезпеченням у баті «Донбас», все збагне. Я уявляю Соболєва та Парасюка… Я уявлю Gnaпа… Інших борцунів…
Шановні, ви всерйоз вважаєте, що особи, які навчилися лише пиляти гранти і шукати корупцію навіть там, де її немає близько, принесуть користь своїй країні? Я от думаю про інше.
Денісова принижується, долає душевний біль, по сотні разів відчуває бажання кинути все це до біса, але проривається до Синцова. Бо так треба. Наші дипломати годинами переконують європейських партнерів у необхідності продовження санкцій, і санкції продовжують. Керівництво «Нафтогазу» б’ється в судах за мільярди доларів, втрачені завдяки угодам імені самі знаєте кого. Керівництво Міноборони будує гуртожитки і зміцнює армію.
Соболєви, Лещенки, Семенченки, Богуцькі, Gnaпи, Вакарчуки, Зеленські, Бубенчики, Гриценки та інші у цей час роблять тільки одне – піарять. Самі себе. Вони не намагаються допомогти чинному керівництву – вони хочуть стати керівництвом самі.
От тільки що вони робитимуть, ставши владою? Працюватимуть, як чорні воли? Протистоятимуть Москві, вигризаючи наші території та наших громадян так само, як влада нинішня? Чи робитимуть те саме, що й зараз – піаритимуться?
А вони взагалі працювати вміють?
