А що ми можемо?
А, справді, що ми можемо зробити для того, аби допомогти своєму кандидату виграти президентські вибори?
Настрої серед самих прибічників дядька Петра, як на мене, коливаються на межі панічних. Куди не кинь – чуєш одне й те саме “нічого не робиться”, “інформаційна складова програна”, “до виборів ніхто не готується”, тощо. Погано це?
Та це як подивитися. Мені от очевидно, що партія, яка щойно презентувала свій “Новий курс” здійснила кричущий фальстарт. За дев’ять місяців, які лишилися до виборів, цей “Новий курс” або задовбає людей до сміху на кутні, або його доведеться постійно наповнювати новим і новим життям. А наповнювати особливо нікому, з уходом із “Батьківщини” Ігоря Жданова політтехнологів-ваговиків там не залишилося як таке. Але не про “Батьківщину” мова.
Що можемо ми?
Тут я полюбляю не ворожити, а взяти цілком конкретні цифри і виходити з них. Згідно з дослідженням центру “SOCIS”, інформацію наші громадяни черпають з кількох джерел, основні з яких: телебачення (77,4%), інтернет (51,5%) та інформаційна агенція “один хлопець/дівчина сказали”, тобто розмови зі знайомими (33,5%). З телебаченням все складно, і тут ми своєму кандидатові не допоможемо ніяк – канали належать олігархам, серед яких ані Ахмєтов (Укртелеком), ані Коломойський (борги Приватбанку), ані Фірташ (що засмагає під справами у Європі) до чинного президента симпатій особливих не мають. Всі інші – так само.
Тому це питання перекладемо на штаб БПП – у них там є і гроші, і фахівці з медіа. Бабло перемагає зло, думаю, штаб видасть низку політреклами для телебачення, яка пройде перед самими виборами, і, з одного боку – зачепиться в пам’яті, а з іншого – не набридне. Зрештою, у дядька Петра цілий знайомий телеканал.
А що можемо ми?
А ми можемо робити те, що й так робимо. Писати в інтернеті. Ширити свої погляди. І говорити зі знайомими, пояснюючи їм причини, чому ми підтримуємо саме цю особу, а не іншу. Інформагенція “один хлопець/дівчина сказали” – найкраща реклама, кожен маркетолог те знає. 51,5% інтернету + 33,5% “пошти Язик” сукупно це 85% – навіть більше за телебачення.
І все? І все. І цього немало. Звісно, прибічники інших політсил роблять те саме. Це – демократія, вибори – це змагання. Хто кого швидше – той того більше. Багато чого залежить від нас з вами.
Одна моя читачка написала мені якось, що в них на роботі є дошка оголошень “всього про все”, і вона регулярно роздруковує та вивішує тем мої дописи. І їй вдалося кількох колег… навіть не переконати, але примусити засумніватися. От вам – простий і ефективний.
А я – далеко не єдиний блогер на ФБ. Не бракує інших і кращих.
