Про словник порохоботів

Ось натрапив на відому промову Станко, ту, де “не терористи, а люди, що просто хотіли відділитись” (http://lab.platfor.ma/stanko-anastasiya/). Написав на основі неї свою:

“…У своїй роботі ми не використовуємо гучні формулювання. Наприклад, «незалежна українська преса», «шановані журналісти» і так далі, як роблять деякі наші колеги. З огляду на це, ми виробили свій власний словник, в якому прописали, які слова ми можемо використовувати під час висвітлення подій.

Ми розробляли словник порохоботів на основі власних вражень від маніпуляцій журналістами на темі статуту BBC. У його створенні нам допомагала діяльність журналістки “Громадського” Анастасії Станко. Під час розробки виникало чимало дискусійних питань та врешті-решт ми дійшли згоди. Це важливо, бо серед порохоботів є люди з різними поглядами.

Ми не вживаємо слів «журналісти» або «незалежні ЗМІ», окрім випадків цитування. Можемо сказати з іронією: «Так звані журналісти». Натомість діяльність наших ЗМІ називаємо «про*об інформаційного поля», «окупація інформаційного поля країни агресором» – і ніяк інакше. Про саму ситуацію з пресою говоримо «цеп*ць», «де дно?». Уникаємо використання формулювання «криза у журналістиці», бо для того, що це була криза у журналістиці, для початку повинна бути сама журналістика.

До цього ми прийшли, бо зрозуміли, що використання слова «непідкупна журналістика» неприйнятне всім адекватним людям в країні. Про українські ЗМІ кажемо «окуповані Росією українські ЗМІ» або «окуповані українські ЗМІ», щоб підкреслювати, що все ж таки це колись були українські ЗМІ, і треба пам’ятати всіх, хто їх продав агресору, потім знадобиться.

Не можна казати: ми і вони разом. Бо є ми, а є вони. Уникаємо слововживання «наша преса» та «наші журналісти». Бо не наші вони, а їхні, і давно

Ми намагаємось не використовувати слова «чесна преса». Бо де ви бачили чесну пресу у нас? Не використовуємо слів «інформація перевірена редакторами». Редактори передусім, це люди, які думають інтересами власників ЗМІ, їм заборонено перевіряти достовірність інформації, яку вимагає поширити власник ЗМІ. Коли ж ЗМІ продається агресору, воно вмирає, вона має право на слово «зашкварене», а не на «видання помилилось».

Також не вживаємо слів «чесні журналісти» по відношенню до журналістів, які продовжують працювати у зашкварених виданнях. Вони також стають зашквареними, і їх саме так варто називати, а не називати якось по-іншому. Щодо журналістів зашкварених видань уникаємо слів «чесні», «непідкупні», «об’єктивні». І намагаємось ці стандарти донести всім навкруги.

Необережно використане слово щодо журналіста зашквареного видання – і читачі тебе одразу поправлять. Наприклад, люди можуть дуже образитись, якщо вжити слова «чесний журналіст» біля прізвища Лещенко, Найєм тощо. В цьому випадку не варто вступати у суперечку та щось доводити людям, які абсолютно праві. Потрібно зрозуміти власну помилку і більше її не повторювати

Я думаю, що всі розуміють, що в контексті “українські ЗМІ” не йдеться про правдиву журналістику. Це вже інше питання: допомагає їм Росія чи ні. Але це не журналістика. Йде мова про людей, які хочуть відділитись, відділитись від будь-якого адеквату – і це вже інші речі. Не можна порівнювати чесну, об’єктивну журналістику з тим, що намагають видати за журналістику сьогодні в Україні…”

Усі відео