Хід автокефалією
Навколо автокефалії української церкви пліток накручено вже стільки, що мабуть треба трохи розставити крапки над “ї”. Навіщо нам ця радість?
Перше, що вражає – кількість незламних атеїстів, які повилазили з усіх шпарин, варто було лише підняти цю тему. “В часи коли люди розвивають Гугл і нанотехнодогії, чим займаємося ми?!” Або: “Церква відділена від держави – хіба може держава втручатися в справи церкви?”
Відповідаю. В країнах, де розвивають Гугл і нанотехнології, Біблію ви знайдете в кожному номері більшості готелів. З питаннями віри там не жартують – згадайте, що в англіканській Англії більшість бойовиків ІРА – католики.
Держава не втручається в справи церкви? Розкажіть це Швеції, країні, де живе найбільша в світі спільнота лютеран. Взагалі, тезу невтручання держави у справи церкви сприймати можна за умови, що цього принципу дотримуються всі церкви – я не знаю жодного прецеденту, аби УПЦ-МП карала попів – прибічників ДиРи. Закликати нас грати в шахи з тими, хто грає тільки в “чапаєва”, – це типова дволичність.
Питання автокефалії української церкви вперше спробував вирішити гетьман Павло Скоропадський – і він же перший на власному гіркому досвіді переконався, що “не втручатися державі у справи церкви” – це те саме, що повністю подарувати ініціативу Москві. Всі ідеї автокефалії по факту саботував митрополит Антоній (Храповицький), затятий москвофіл, для якого Україна була лише альтернативою більшовикам.
В сучасній нашій історії варто згадати, що всі спроби порушити питання автокефалії президентами Кравчуком і Ющенком наривалися на жорсткий опір РПЦ, під тюнінгом УПЦ-МП за твердої підтримки російської держави (до питання “невтручання”). Посмакував “невтручанням” і президент Порошенко – кілька років тому під час Всеправославного собору. Але.
Не буду переказувати шикарну статтю “Парад автокефалій” на сайті “Петр и Мазепа”, скажу простіше – вірогідність того, що автокефалію Українській церкві таки нададуть, достатньо висока. Що далі?
Президент Порошенко сказав абсолютну правду про те, що Україна ризикує стати найбільшою православною державою світу. Нагадую. У той рік, коли на Москві призначали патріархом Гундяєва, цілком всерйоз йшли розмови про шанси стати патріархом для митрополита Володимира (Сабодана) – для цього треба було виступити спільно з Біларуською церквою, разом з біларусами у УПЦ-МП вірян було більше ніж у всій Росії. В разі отримання автокефалії, цілком можливий процес переходу до автокефальної церкви частини приходів УПЦ-МП. Згадаймо проукраїнську позицію архієпископа Олександра (Драбинко), наприклад.
Поповнення такою кількістю вірян сильно підніме позиції Вселенського патріарха і навпаки – підірве позиції РПЦ. Просто не відреагувати на таке Москва не зможе. Це вам не ПВК Вагнера. Тут питання “хто самий сильний звір у лісі” на порядку денному.
Але й це ще не все. В разі надання українській церкві автокефалії, в Україні з’являється дві церкви – одна автокефальна, а друга – та, центр якої знаходиться в державі-агресорі. Законопроект про статус таких культових організацій – у ВР. Його уже пробували прийняти – явно спробують знову. Далі зрозуміло?
Що вдіє в такому разі Москва? Піде на конфлікт з Константинопольським патріархом? Просто тихо все з’їсть? Певно – просто заблокує автокефалію української церкви на території РФ силами Роскомнадзору. Не Google, либонь?..
