Врятована принцеса

Я таки зробив це – сходив на мультфільм «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила». І зразу кажу – я вражений.

Мульт вийшов справді гідний. І не тільки тому, що знятий він в Україні, у тому числі – на гроші держави. Зауважу, я намагаюся бути, по можливості, критичним до вітчизняного кіно – боюся постійно впасти в крайність «гарне – бо наше». Такий підхід тупіковий, будь-який творчий продукт оцінювати треба «за гамбургським рахунком», тобто порівнювати з західними зразками – тільки так ми створимо справді гарні фільми і переламаємо фактичну монополію Москви на наш кіноринок (ще й за російський поборемося).

Але «Викрадена принцеса» вразила як раз таки своїм рівнем. Приємно відчувати, що в Україні нарешті створили справді якісне аніме. Але – по порядку.

Назва. Зразу заспокою скептиків – від Пушкіна в «Принцесі» лишилося не більше, ніж у «Відважному серці» Мела Гібсона – від реального Вільяма Уолеса. Сценарій мульта – абсолютно новий сюжет з деякими героями запозиченими у Пушкіна. Зрештою – а чому б ні? Називають скрепні Пушкіна світовою класикою – мусять смакувати в тому числі й нашими його інтерпретаціями.

Анімація. Я, звісно, не профі – але мені сподобалося. Якісно і на рівні.

Герої. Вельми цікаві. Взагалі автори витримали шикарну золоту серединку між Руссю боярською і Руссю шляхетською – було в нас і те, і те. Сюжет починається у Києві. Править князь, але навколо – лицарі. Я сильно боявся, що Київ в «Принцесі» нагадуватиме Київ в російських «Богатирях» – ущент не схоже. І антураж, і герої дуже своєрідні. Чорномор, хом’як і пташечка – просто дивовижні.

Сюжет. От знову таки боявся, що вийде або штамп з «Піксару», або репліка на російських «Богатирів», або знову «Козаки». Але – ні. Повороти сюжету не те щоби повністю несподівані, але вельми цікаві, і розв’язка вдовольнила. Так, в подібних сюжетах важко повністю обійтися без штампів – і вони є. Але. Автори змогли сформувати сюжет мульта так майстерно, що відчуття «уже бачив таке» просто нема. Стрічка виглядає по-справжньому оригінальною.

Коротше – я задоволений. Задоволений тим, що зроблений справді класний продукт. Задоволений тим, що зроблений він в Україні. Задоволений тим, що за гроші держави нарешті знімають не «Чорні ради», а «Кіборгів», «Сторожову заставу» і от «Викрадену принцесу». Що, трясця – можемо.

Раніше чогось не могли, а тепер – от.

А Україна ж – батьківщина Довженка. Батьківщина багатьох класних кінострічок. Галузь кіномистецтва, колись потужна і конкурентна, нині вочевидь розвивається і відтворюється. Галузь рятують.

Як принцесу в мультику.