І про пріоритети
Хтось звільняє 2/3 окупованого Донбасу (звільнив би й весь Донбас, якби не пряме вторгнення), відновлює систему протиповітряної оборони Києва за власні кошти, відновлює армію, гуртує антиросійську коаліцію на захист України, проводить реформи в умовах війни… і не боїться приїздити туди, на нуль, до своїх солдатів.
А хтось… ні слова про війну (не те щоб якісь дії, не те щоб грошима допомогти), водить бичків маршами по мирних містах, користується кожною нагодою, аби зірвати Асоціацію з ЄС, безвіз, фінансову допомогу чи хоча б важливі закони, а також не прогавлює жодної нагоди, аби влаштувати хаос в країні, беручи гроші і настанови напряму в агресора.
… І все би нічого, бо у суспільстві, як то кажуть, не без виродка.
Але чомусь у значної частини громадян ці другі асоціюються з патріотами, а той перший зі зрадником.
То може людям пороблено?
Цікаво, а що буде з тими хто “поробив”, коли люди усвідомлять правду і усвідомлять, хто їм брехав, ставлячи країну на грань загибелі?
Ви задумуєтесь про це, панове “журналісти”, маніпулюючи людьми на користь агресора?
