Що робити з поляками? Дружити зі шведами
В польському урядовому віснику опублікований закон «Про інститут національної пам’яті», прозваний у нас законом «проти бандеризму». Неважливо для чого він прийнятий – аби потрафити польському шовінізмові, аби підготувати часткове заміщення польського населення (яке виїхало на Захід) на зручних Варшаві українців (я так вважаю), або для закріплення зсування Польщі до диктатури (відзнакою цього є перепорядкування в Польщі судової влади виконавчій, мін’юсту – на санкції ЄС Польща уже нарвалася), неважливо. Набагато більш нагальне запитання – а що тепер робити нам?
Наведу аналогію. Є у вас сусід – божевільний, який любить постійно волати, як ваші предки гнобили його предків, незважаючи на те, що саме ваші предки кілька разів опинялися в підданстві його предків, а не навпаки. При цьому ви з тим сусідом пов’язані низкою економічних відносин – машини там йому ремонтуєте, він у вас картоплю купує… От що з ним таким робити?
Виходи два. Або – послати його у відому пішу еротичну пригоду і переключитися на сусідів інших. Або – зчепити зуби і перевести всі з ним стосунки в площину товарно-грошових відносин (там, де вам це вигідно), і не більше. Аж допоки ви самі не станете такий багатий, що вже він почне шукати вашої дружби, і тоді проблема зніметься сама собою, а йому доведеться довго червоніти за сказане раніше і переконувати вас що: «тля буду – лихий поплутав!»
Другий варіант для нас зараз найбільш вигідний, звідкіля не глянь. Україні, як відомо, щастить з усім, крім рук і сусідів. Зі східним сусідом ми по факту перебуваємо в стані війни. Північний сусід (Білорусь) по факту – сателіт сусіда східного, а отже – ненадійний. Південний сусід (Туреччина)… Ну, цікавий. Але зі своїми заскоками. Польські порпання в історії наразі на економічні стосунки між нашими країнами не вплинули аж ніяк. Тому – доведеться з ними якось взаємоіснувати, морально готуючись до одного з двох, або – до того, що наша динаміка ВВП переросте польську (і поляки, які навчають наших, ну, нереально працьовитих і привітних працівничків працювати за умов ринку, нам тут лише допомагають), або – що Польща зі своїми напівдиктаторськими експериментами нарветься на більш крупні неприємності з ЄС (в тому числі через звинувачення у юдофобії) та на протести всередині країни (у них євроромантиків не менше нашого).
Але ж Польща – головний адвокат України, скажете ви! Ми ж втрачаємо вірного союзника! Що робити з цим?
З цим – дуже просто. З цим – читати англомовну пресу. І дізнаватися звідти, серед іншого, те, як часто наші керманичі взагалі, і президент особисто, зустрічаються з керівниками Німеччини, Франції та ЄС і як часто з керівництвом Польщі. За умови, що Польща ВЖЕ під санкціями ЄС, а Україна – ні, аби не сталося так, що Україна стане адвокатом Польщі в ЄС, за якийсь час.
Але й це ще не все. Польща – не єдиний адвокат України в ЄС. Крім Польщі, наші інтереси там відстоюють країни Балтії і ще Швеція. І от Швеція, наразі, з усіх наших адвокатів, найбільше заслуговує на те, аби дружбою з нею ми дорожили і ту дружбу берегли. Зі Швецією у нас чимала спільна історія. Зі Швецією мали стосунки Михайло Дорошенко, Семен Палій (проти Польщі, до речі) тощо. Зі шведським двором наводив контакти Богдан Хмельницький. З шведами укладав угоду Іван Мазепа. До речі, практично ВСІ війни зі Швецією, маючи завжди чималу перевагу в населенні, Польща героїчно програла – так, для довідки.
Якщо відійти від історії до сучасності, треба не забувати, що Швеція це країна з високорозвиненою промисловістю. Швеція – «країна перемігшого соціалізму». Швеція за корупцією на 4-му місці у світі (майже немає). І захищає наші інтереси Швеція не тому, що вона така до нас добра, і не в пам’ять про спільне героїчне минуле, – просто їй це вигідно. Отже – нічого не заважає нам шукати шляхи більш плідної співпраці зі Швецією – благо, вона й сама не проти.
А Польща… Ну, я сильно сподівався, що польський шовіністичний гонор таки залишився у минулому. Що ми зможемо спілкуватися категоріями реалізму, а не історичних фобій.
На жаль – помилився.
