Пластична хірургія як маркер адекватності

Анна Амарго

Дивлюся я оце на обличчя однієї української політичної одиниці, яка таки повернулася з довгих зимових канікул.

Дивлюся і розумію, що пластична хірургія у кількості “багато багато й занадто” – для політика теж маркер адекватності і демократизму.

І що тут маркер негативний скоріше, маркер панічного страху перед процесами, які не можна контролювати, маркер бажання втекти і сховатися у ілюзії.

Ну, для мене – так точно. Бо якщо людина не здатна змиритися з реальністю власного тіла і віку, то я не бачу причин, щоб вона була здатна оцінювати – як здорова і чесна з собою людина – політичні, економічні і електоральні реалії.

Сьогодні вона дивиться в дзеркало і вірить, що все оце, що зробили з її обличчям – оце перекроєне перероблене і перетягнуте – і є її власне обличчя. А завтра вона вже вірить, що вона серце нації і їй треба на п’ятий строк.

Усі відео