Щодо революцій
Революції взагалі-то інструмент досить небезпечний. Жодна з відомих мені революцій не давала в своєму результаті швидкого економічного розвитку та процвітання. Скоріше навпаки, наслідками революцій зазвичай бувають терор та громадянська війна. Такі наслідки мали найбільш відомі революції: Французька 1789-го та Російська 1917-го року. І закінчилися вони обидві диктатурою.
Чи був український Майдан 2013-2014 року власне революцією? Думаю, скоріше це був один з епізодів, переламний момент революційних змін, розтягнутих у часі, розпочатих 26 грудня 1991 року розпадом СРСР (можливо і раніше). Ці революційні зміни в Україні відбуваються у вигляді двох паралельних та взаємопов’язаних процесів:
1. Здобуття незалежності народу України від російської імперії, що фактично загниває та розкладається;
2. Зміна соціального устрою, перехід від азійської моделі “цар – піддані” (яка фактично існувала в СРСР, а до того в Російській імперії) до західної демократичної моделі суспільства рівноправних громадян.
Зауважу, що обидва ці процеси тісно взаємопов’язані, і один без одного не мають сенсу, не можуть відбутися.
З точки зору цих двох цілей, Майдан 2013-2014 був морально оправданий і доцільний. Це був масовий протест, реакція кращих представників українського суспільства на:
1. Спробу повернення України під владу Російської імперії (шляхом встановлення на чолі України людей, підконтрольних кремлю) та
2. Спробу узурпації влади урядом Януковича та позбавлення громадян України громадянських прав та свобод.
Обидві мети було досягнуто. Маємо нарешті власну, свою державу. Маємо громадянські права та свободи: свободу пересування (підкріплену безвізовим режимом з ЄС), свободу слова, свободу ЗМІ, свободу масових протестів (тобто висловлювання суспільних вимог), свободу обирати та бути обраним. Маємо тісні контакти та підтримку з боку цивілізованого світу.
Тобто маємо в руках всі інструменти для побудови власної, національної, демократичної держави. Інструменти, які цивілізованим світом напрацьовувались та шліфувались сторіччями, і краще яких людство поки що не придумало. Маючи ці інструменти, всі інші поточні проблеми держави та суспільства можуть вирішуватись. Маємо можливість створювати громадські об’єднання для контролю влади та чиновників, маємо можливість вільно висвітлювати та обговорювати зловживання посадових осіб в ЗМІ, маємо можливість замінити поганих керманичів на кращих шляхом вільних виборів і т.п. Це нормальний процес демократії, постійний і довготривалий.
Але існує дві небезпеки:
1. Небезпека невміння володіти отриманими нами інструментами демократії, небезпека зловживання ними на шкоду собі та країні;
2. Небезпека через це зловживання втратити те, що ми отримали.
Для нормального функціонування демократичної держави, громадянські права та свободи ОБОВ’ЯЗКОВО повинні бути обмежені громадянськими обов’язками та ЗАКОНОМ. Це обмеження є стрижнем жорсткості, завдяки якому тільки і може існувати демократична держава, НЕОБХІДНОЮ УМОВОЮ існування кожної справді демократичної держави. Власне кажучи, вороги якраз використовуючи зловживання необмеженими демократичними свободами, намагаються зруйнувати нашу державу.
Зруйнувати шляхом бунтів, заколотів та штучно створених переворотів. Спостерігаємо череду фейкових “революцій”, “майданів”, останній з яких проходить саме зараз.
Чи є вони доцільними? Влада в країні однозначно прозахідна та антиімперська, четвертий рік веде боротьбу з РФ на різних фронтах. Досягнуті всі можливі громадянські права та свободи. То яка тоді мета “революцій” Саакашвілі, Коханівських, Грішіних та Зіміних?
Здобути ще більше демократичних свобод? Навряд чи. Поставити кращу владу? То ця мета вирішується шляхом виборів. В кращому випадку мета цих людей шляхом перевороту замінити одних людей у владі на інших, взяти владу собі. Легітимно обрану народом владу замінити на владу, що прийшла шляхом перевороту. В гіршому випадку їх мета – зруйнувати державу на замовлення ворога.
Які наслідки може мати одна з тих революцій у випадку гіпотетичного успіху?
Бачу 3 варіанти:
1. Влада змінюється на інших людей, при цьому демократичні свободи зберігаються. Нова влада миттєво підпадає під ті ж методи, якими прийшла до влади, тільки з боку опонентів. Впадаємо в нескінченну карусель бунтів та переворотів без всякого сенсу.
2. Нова влада встановлює диктатуру, позбавляючи українців громадянських прав та свобод. Це можливо лише шляхом терору, кривавого терору.
3. І можливо найгірший: встановити диктатуру не вдається, країна розколюється на партії, озброєні угрупування, що воюють одне з одним. Тобто громадянська війна.
Важливо враховувати, що в кожному з цих сценаріїв активно прийматиме участь кремль.
Інших варіантів я не бачу.
Виходячи з цього, кожен політик, що закликає зараз до “революцій” (незалежно до гасел та мотивів, якими ці заклики декоруються) є політиком безвідповідальним, ворогом нашої держави. Справжня мета таких політиків: або влада за будь-яку ціну, або руйнація української держави в інтересах імперії.
