Як реагувати на ряжених

Ясно, шо робити з сєпаром з колорадською стрічкою.

Абсолютно зрозумілі десять+ способів задвохсотити “вєжлівого іхтамнєта”.

Навіть схибленого дідка під червоною ганчіркою можна зрозуміти, бо він під нею цноти лишався в брудному бараці під портретом вождя.

А от як реагувати на ряжених ґевалів під червоно-чорними прапорами, які вигукують речовкі ма-асковських вболівальників?

Або на вдягнутих у вишиванки політиків, що промовляють абсолютно більшовицькі гасла і просять трусів?

Чи на обвішаних шевронами невідомих батальйонів “мобілізованих” палити Раду?

Про колишніх риґів, шо вже майже не приховують намір реваншуватися, взагалі мови нема.

Так для нас штучно розмивають визначення “свій-чужий”, і багато хто попадає в цю пастку.