Про реальність і “антикорупціонерів”
За два останні дні я побачив наскільки важко людям розлучитись зі своїми стереотипами, власноруч створеними світами, які в дуже багатьох випадках дуже сильно віддалились від реальності.
Це ж треба одним махом взяти і порушити підвалини цих світів, показавши, що “антикорупціонери”, “розслідувачі” і “чесні журналісти” кагбе вже і не антикорупціонери, не розслідувачі і такі собі лівакові тупенькі маніпулятори, які влаштували 4-х денний марафон і тупо, без доказів, травлять людину.
А це ж не просто людина, це лютий ворог, який точно винуватий у всіх твоїх проблемах… Ти це точно знаєш!!!
А тут таке.. треба ж визнати що його тупо травлять, треба ж визнати, що пред’явити йому буде нічого.
А чого ж тоді злитися? Чим апелювати?
Тому ні.. непорушно утримують герої на своїх тендітних плечах склепіння своїх манямірків, вже колони склепінь манямірків відлітають і б’ють по голові, вже інші люди кагбе пальцями тикають, що ти дурак, вже манямірки й не такі комфортні, але ні, не дамо розрушити.
Успіхів вам, шановні, тримайте далі ці збудовані вами ірраціональні алогічні піраміди, тільки не забувайте, що з кожним разом цей хаос у вашій голові буде ставати все об’ємнішим, все хиткішим і все важче буде приховувати його … і одного дня це все таки обрушиться на ваші тендітні плечі. Подумайте що буде тоді.
Подумайте, чи не варто почати зауважувати реальність зараз? Адже реальність, справедливість, правда є такою якою вона є, а не такою як вам би хотілось її бачити…
