Вісті з фронтів. 12.12.2024
Сьогодні розглянемо ситуацію на Времівському напрямку, конкретно в районі Великої Новосілки, адже принципових змін на Курахівському чи Покровському напрямках не відбулося, принаймні протягом крайніх 3-х діб.
Схема розгляду буде така, як і раніше:
– відомості “за противника”,
– поточна ситуація,
– кілька загальних висновків і оцінок.
1. Отже, на цьому напрямку противник діє силами 3-х загальновійськових армій (ЗВА) зі складу його угрупування військ (УВ) “Восток”, сформованого, в свою чергу, на основі військ “восточного военного округа” (ВВО), а саме:
– 5-а ЗВА, яка діє у складі 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) та двох мотострілецьких бригад (омсбр) приданої 34-ї омсбр зі складу 49-ї ЗВА та власної “штатної” 60-ї омсбр;
– 36-а ЗВА діє силами двох бригад – 37-ю омсбр та 5-ю окремої танковою бригадою (отбр);
– 29-а ЗВА діє також у складі двох тактичних з’єднань – своєю “штатною” 36-ю омсбр та, очевидно, приданою 57-ю омсбр зі складу 5-ї ЗВА.
Окрім вищезазначених об’єднань і з’єднань на цьому ж напрямку діють основні сили двох окремих бригад морської піхоти (обр МП) – 40-ї обр МП зі складу тихоокеанського флоту та 336-ї обр МП зі складу балтійського флоту.
Також варто сказати, що до смуги УВ “Восток” також входить й Гуляйпільський напрямок, на якому діють війська (сили) 35-ї ЗВА противника (39-а та 64-а омсбр, так, це ті самі “герої Бучі”, а також 69-а окрема бригада прикриття обрп).
Крім того, ще одне об’єднання ВВО (а саме 68-й армійський корпус\АК у складі 39-ї омсбр і дивізійної тактичної групи 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії\кулад), очевидно, діє у смузі відповідальності 8-ї ЗВА “южного военного округа” (ЮВО), безпосередньо на Курахівському напрямку й тому, ймовірно, придане саме їй.
Але 68-й АК ми розглянемо наступним разом, коли будемо аналізувати дії противника саме на Курахівському напрямку. Тому данні за цей корпус у загальну статистику по УВ “Восток” ми поки включати не будемо.
У смузі УВ “Восток” противника, окрім вищезазначених сил і засобів, діє також визначений комплект частин і підрозділів зі складу так званих “территориальных войск” (ТрВ) і “мобилизационного резерва” (МР).
Це переважно стрілецькі, рідше мотострілецькі, полки та батальйони, прозвані “четыре цифры” (зазвичай їхні номери складаються з чотирьохзначної цифри, на відміну від “кадрових”, які мають дві чи три цифри у своєму номері).
Загалом, у складі УВ “Восток” оперують:
– мотострілецька дивізія (127-а мсд – 3 мотострілецьких полки\мсп + 1 танковий полк\тп, не рахуючи артилерійського та зенітного ракетного);
– до 9 формувань рангу “бригада” (мотострілецьких, танкових і морської піхоти);
– до 7 полків (переважно окремих стрілецьких і мотострілецьких ТрВ та МР);
– до 6 окремих батальйонів і тактичних “загонів” рівня “батальйон”, в тому числі типу БАРС та ШТОРМ.
В оперативному резерві УВ “Восток” на обох напрямках (Гуляйпільському та Времівському) “числится” до 2-х мсп (обидва в ранзі “резервних”, тобто банальних “накопичувачів маршевого поповнення) та до 4-х “резервних” батальйонів (по одному в кожній армії).
Всього у смузі УВ “Восток” противник задіяв:
– до 54-55 тисяч особового складу (переважна більшість саме на Времівському напрямку);
– до 348 танків;
– приблизно 815-820 одиниць ББМ;
– до 430-432 одиниць артилерійських систем (АС);
– 110-112 одиниць реактивних систем залпового вогню (РСЗВ);
– дії військ УВ “Восток” підтримує до двох зведених груп ракетних військ (РВ), які разом мають до 8 пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК).
Таким чином, наявний розподіл сил і засобів УВ “Восток” наочно свідчить, що на даний момент командування противника у цій смузі докладає основні зусилля саме на Времівському напрямку (тут діють 3 армії з 4-х, які входять загалом до складу УВ “Восток”, включаючи найбільш потужну армію округу\УВ – 5-у ЗВА).
2. Щодо поточної ситуації, то протягом крайніх полутора місяців вона, очевидно, різко погіршилася. В першу чергу, на Времівському напрямку. Противник у цій смузі у взаємодії з військами 68-го АК та 8-ї ЗВА УВ “Юг” зумів форсувати річку Кашлагач західніше м. Вугледар, а також прорватися в районі с. Золота Нива у північному та північно-західному напрямках.
Це, в свою чергу, призвело до того, що противнику вдалося зайняти обширний район місцевості, включаючи м. Вугледар (відповідно повністю ліквідувавши наш Вугледарський плацдарм\виступ та зняти безпосередню загрозу м. Волноваха) північніше р. Кашлагач.
А головне, вийти з півдня до р. Сухі Яли, чим створити безпосередню загрозу охоплення та обходу наших військ у всьому Курахівському виступі.
Це також призвело до того, що противник спромігся обійти с. Велика Новосілка (один із ключових районів оборони ЗСУ на цьому напрямку) на широкому фронті зі сходу та півночі й створити безпосередню загрозу локального (тактичного) оточення наших підрозділів як у районі сел Ганівка, Успенівка, так і південно-західніше в районі с. Макарівка.
Наразі УВ “Восток”, по суті, створили південний фас (фланг) більшого (оперативно-тактичного) охвату (у взаємодії з військами УВ “Центр”, які наступають на Покровському та північному фланзі Курахівського напрямків) наших військ, діючих по обох сторонах траси Запоріжжя – Донецьк.
Станом на вчорашній ранок противник намагався продовжити та розвинути свій наступ у вказаній смузі, зокрема:
– Передові підрозділи 36-ї омсбр противника, підтримані окремими підрозділами 114-ї омсбр (зі складу 51-ї ЗВА УВ “Центр”), перегруповані сюди з району північно-східніше Курахового, атакували позиції ЗСУ по напрямках Трудове – Успенівка, Трудове – Костянтинопольське, Максимівка – Сухі Яли, намагаючись на відтинку Сухі Яли – Успенівка прорватися ЗА р. Сухі Яли на максимально широкому фронті, аби повністю перерізати шляхи МТЗ та відходу нашим підрозділам, які ще продовжують бої в районі Ганівки та Успенівки перед фронтом наступаючого зі сходу ті південного сходу 68-го АК противника.
Наскільки мені відомо, командування противника активно прагне прорватися майже у всіх ключових пунктах цієї ділянки – у селищі Сухі Яли, в районі с. Костянтинопольське та Янтарне, а також наполегливо атакує через с. Трудове у бік Успенівки.
Поки у мене не має відомостей про те, що противнику таки вдалося прорватися ЗА р. Сухі Яли, але, очевидно, ЗСУ ведуть важки та виснажливі бої по всьому цьому рубежу (мається на увазі по р. Сухі Яли).
Ситуація ще більше ускладнюється тим, що з півночі на Успенівку наступають з боку с. Дальнє передові підрозділи 20-ї мсд 8-ї ЗВА фактично прямо на тактичні тили наших підрозділів, які ще обороняються східніше неї.
Чесно кажучи, я вважав, що передові підрозділи ЗСУ відійдуть ЗА Успенівку ще 2-3 доби тому, бо очевидно, що подальше утримання сел Романівка, Ганівка, Успенівка цілком загрожує їм оточенням. Але на момент написання цього огляду вони вперто продовжували там оборонятися з майже “перевернутим” фронтом.
– Західніше, очевидно, передові підрозділи 40-ї обр МП противника навіть після того, як їх відкинули в районі с. Новий Комар, продовжують свої спроби пробитися по напрямках Роздольне – Новоочеретувате та у бік того ж с. Новий Комар.
Сенс цих дій також цілком зрозумілий, – противник прагне перерізати ОБИДВІ основні дороги, які ведуть з с. Велика Новосілка на північ. Одну на с. Багатир він вже перерізав південно-східніше с. Роздольне, а спроба перерізати ще одну, яка веде у бік с. Комар (зайнявши с. Новий Комар), поки для нього невдала.
– Продовжуються й атаки 36-ї ЗВА (37-ї омсбр, 5-а отбр) противника прямо зі сходу та півдня на саме с. Велика Новосілка. Вони також після захоплення с. Благодатне поки безрезультатні. Прорватися у межі Великої Новосілки противнику поки що не вдається (принаймні на момент написання огляду).
– 60-а омсбр противника, очевидно, за підтримки якихось окремих підрозділів 34-ї омсбр, намагається затиснути наші підрозділи, які обороняються південніше Нової Новосілки, в районі с. Макарівка та с. Нескучне, шляхом невдалих атак через річку Мокрі Яли у загальній дирекції зі сходу на захід.
– У цьому сенсі інше формування цієї армії (5-ї ЗВА) її 127-а мсд після захоплення с. Рівнопілля та просування до околиць Новодарівки, очевидно, “пригальмувало”. Однак, її передові підрозділи, ймовірно, продовжують атакувати на вузькій ділянці між Рівнопіллям та Макарівкою, явно намагаючись витіснити наші підрозділи з с. Макарівка під загрозою їхнього локального (тактичного) оточення.
Таким чином, якщо узагальнити поточну ситуацію на Времівському напрямку, то її варто охарактеризувати як достатньо складну, однак далеко не критичну.
3. Якщо торкнутися більш узагальнених оцінок і висновків, то у вічі кидаються зразу декілька речей:
– Противник, прорвавши нашу оборону майже на всю тактичну її глибину на ділянці між Золотою Нивою та Вугледаром кілька тижнів тому, так і не скористався у повній мірі можливостями, які це йому давало (нижче поясню, чому я так думаю).
– Очевидно, в оперативному сенсі, російське командування допустило помилку, коли планувало дії проти всього нашого Курахівсько – Вугледарського виступу (плацдарму) наприкінці літа, розподіливши основні резерви та ресурси на користь саме свого північного флангового угрупування військ (УВ “Центр”), а не південного (УВ “Восток”). Хоча, заради справедливості, варто сказати, що воно мало для цього усі “формальні” підстави.
– Як це не парадоксально, але на даний момент, цілий ряд рішень командування УВ “Восток” противника, включаючи, очевидно, спрямування частини сил його правого флангу та центру саме на район оборони ЗСУ у с. Велика Новосілка, з точки зору оперативної доцільності, на даний момент видаються, скажімо так, спірними.
Тепер поясню, що саме я маю на увазі.
– Маючи тактичний прорив у смузі дії сил правого флангу УВ “Восток” кілька тижнів тому (будемо відвертими, на ділянці Золота Нива – Вугледар, коли противник форсував р. Кашлагач і почав стрімко просуватись на північ західніше Вугледару, наш фронт просто “посипався”), противник зумів у загальному вимірі просунутись лише на глибину 18.5-18.7 км, та й то не у самому оптимальному та доцільному для себе напрямку.
Я цілком розумію, що командування УВ “Восток”, очевидно, маючи одним з основних завдань “звернути” оборону ЗСУ перед фронтом 8-ї ЗВА та 68-го АК, зробило “точкою докладання головних зусиль” наступ на правий фланг наших підрозділів, які на той момент вперто оборонялися в районі Костянтинівки, а потім Єлизаветівки. Й тому вони, маючи перед собою цілий набір можливостей (напрямків для подальшого просування), вирішили й стали це робити саме у напрямку на Максимівку та Богоявленку.
Хоча могли це робити “ширше та масштабніше”. Наприклад, з ходу прорватися по напрямку Ясна Поляна – Розлив і спробувати вийти на ГЛИБОКІ ТИЛИ нашого угрупування, яке зараз веде вперті ар’єргардні бої в район Сонцівки, Зорі та Шевченко.
Якби противник прорвався саме ТОДІ на Багатир, Костянтинопіль, Андріївку, розмах і масштаб цього нашого “просипання” були би більш чутливими для ЗСУ (я писав раніше про таку можливість). Адже в такому разі усе, що опинилось би східніше, в тому числі ті наші підрозділи, які зараз обороняються в районі Успенівки та Ганівки і яких саме зараз противник прагне “зажать в тиски”, намагаючись “зайти їм за фланг” через р. Сухі Яли, були би приречені.
Однак, все ж таки противник обрав “синицю у руках” (Успенівку) замість “журавля у небі” (Багатир), так би мовити, вимушено звузивши фронт свого активного наступу, й зараз вперто таранить нашу оборону по р. Сухі Яли, несучи у тактичній зоні на цій ділянці зовсім необов’язкові для себе ДОДАТКОВІ втрати. Особисто я лише тільки “за”.
– Не скажу, що російське командування не бачило цієї можливості. Воно, очевидно, бачило її. Адже поступове просування передових російських підрозділів у Роздольне та у бік селища Розлив про це переконливо свідчить. Але, ймовірно, його поступове “затухання” було обумовлене не бажаннями самого російського командуваннями, а реальною оцінкою власних спроможностей (тобто наявністю у нього резервів і ресурсів саме для такого подальшого розвитку свого наступу).
У цьому відношенні наразі у противника на Времівському напрямку є ЧАСТИНА сил зразу трьох формувань рівня “бригада”, якими він може СПРОБУВАТИ “развить ситуацию” саме на свою користь і саме у цьому напрямку – 336-а обр МП (очевидно, у бій введений лише один її батальйон), 57-а омсбр (скоріше за все, саме нею спробують “розвинути прорив на північ”) і десь половина 34-ї омсбр (інша вже введена у бій, але її, ймовірно, притримують для боїв у самій Великій Новосілці та Времівці).
Загалом, цей “ешелон розвитку успіху” та оперативний резерв УВ “Восток”, очевидно, ЗНАЧНО поступається тому, що сконцентровано у смузі УВ “Центр”. Але, з формальної точки зору, це цілком виправдано, – сили УВ “Центр” діють одночасно на 3-х “рознесених” напрямках – Торецькому, Покровському й Курахівському. Йому об’єктивно потрібно більше військ і сил.
– І на останок про Велику Новосілку.
Коли передові підрозділи противника (очевидно, 40-ї обр МП) прорвались у Роздольне й вишли до с. Новий Комар, перед російським командуванням постало цілком зрозуміле питання – куди далі?
Дилема була досить очевидна – або “гнути” далі на північ у бік Багатиря й спробувати в його районі перерізати в наших глибоких тилах трасу Запоріжжя – Донецьк, або “зайнятися питанням Великої Новосілки”. Командування УВ “Восток”, схоже, обрало друге.
На перший погляд виглядає так само помилково, як і “вибір” у смузі наступу 36-ї омсбр – замість “смелее и глубже” було обрано менш масштабно, але з більшими шансами на успіх (адже одночасно з цим, скориставшись тактичним проривом в районі Золотої Ниви, 36-а ЗВА противника вже виходила на Благодатне та східні околиці Великої Новосілки).
Але це лише на перший погляд.
Бо будь-якому офіцеру оперативної служби було цілком очевидно, що наступати силами лише 2-х бригад (40-ї обр МП та 36-ї омсбр), нехай навіть додавши до них ще одну (57-у омсбр) на північ до Запорізької траси, причому ШИРОКИМ ФРОНТОМ, і при цьому НЕ забезпечити собі лівий фланг (залишивши невзятою Велику Новосілку), це схоже на гру в “руську рулетку” з дуже великим шансами таки програти (тобто отримати у самий відповідальний момент якійсь підступний контрудар у ліву “бочину”).
До речі, історія з “заходом” росіян у с. Новий Комар це лише підтвердила. Очевидно, що рівень боєздатності українських військ перед фронтом 5-ї та 36-ї ЗВА відрізняється у кращий бік від тих сил, які розгорнуті фронтом на південь на річці Сухі Яли, й вони цілком спроможні на такого роду експромт.
Саме тому я й вважаю рішення російського командування УВ “Восток” в першу чергу “взяти Велику Новосілку” й лише потім рухатись на північ не помилковим, а, скажімо так, спірним і дискусійним. Ну, звісно, з їхньої точки зору.
