Вісті з фронтів. 29.09.2024

Костянтин Машовець

Курські перспективи, ще один бік питання.

1. Очевидно, командування угрупування військ (УВ) “Север” (воно ж в миру “Ленинградский военный округ”\ЛенВО) противника на даний момент знаходиться на завершальному етапі підготовки до активізації своїх наступальних дій на Суджанському та Вовчанському напрямках.

Найбільш показовим у цьому відношенні є процес “переформатування” його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), а також формування у складі його 14-го армійського корпусу (АК), ще однієї мотострілецької дивізії (мсд) – 71-ї мсд (про що я писав раніше).

У попередньому огляді, присвяченому питанню подальших дій противника на Курському та Харківському операційних напрямках, я вже зазначав, що командуванню противника у цьому сенсі, ймовірно, доведеться вирішувати два основних (нагальних) завдання:

– Витіснити угрупування ЗСУ з території Курської області.
– Й спробувати завершити створення санітарно\буферної зони на території Харківської області України у вигляді просування на Велико-Бурлуцькому (у напрямку Вовчанськ – Білий Колодязь), Дворічанському (з боку Валуйки) та Липцівському (у бік Руської Лозової) напрямках.

Причому, очевидно, під час виконання другого завдання війська (сили) УВ “Север” будуть діяти у взаємодії з правофланговою частиною УВ “Запад” противника (1-ю танковою армією\ТА) у напрямку на Куп’янськ, Дворічну та Лозову Першу.

Це, так би мовити, у загальних рисах, найбільш імовірні напрямки докладання основних зусиль російського командування на Курському та Харківському операційному напрямках протягом осені-зими.

Про оперативний сенс та зміст такого роду дій я вже писав, тому повторюватись не буду. Сьогодні зупинимося більше на тому, ЧИМ російське командування може спробувати виконати ці завдання.

1. Щодо першого (Курський напрямок), то очевидно, що для виконання цього завдання командування УВ “Север” зосередить і розгорне окреме відповідне угрупування військ, яке за своїм складом і спроможностями буде лише слабо нагадувати те “угрупування прикриття кордону” (під назвою “Курск”), яке діяло на цьому напрямку раніше у складі УВ “Север”.

З великою долей ймовірності, російське командування намагатиметься за сталою та звичною для нього схемою створити на цьому напрямку “решающее превосходство в силах и средствах”, а також добитися оперативної та тактичної раптовості свого переходу до інтенсивних наступальних дій. Й нарешті у слушний для себе момент розпочати ОДНОЧАСНІ інтенсивні атакуючі та штурмові дії на визначених ділянках (скоріше за все, на флангах району дій тактичної групи (ТГ) ЗСУ “Суджа”) з метою швидкого просування на визначені рубежи та у райони, вихід на які створить реальну загрозу разгрому її на території Курської області.

Наразі після нещодавньої спроби противника покращити своє тактичне положення в межах Курського напрямку, здійснене обмеженим обсягом сил і засобів (переважно зведеною тактичною групою російських повітряно-десантних військ\пдв, складеною з частин і підрозділів 7-ї десантно-штурмової дивізії\дшд, 106-ї повітряно-десантної дивізії\пдд та низкою підрозділів зі складу двох бригад морської піхоти – 810-ї та 155-ї обр МП), очевидно, противник спробує закріпитися на тих позиціях, на які йому вдалося вийти, й не допустити будь-якого подальшого просування підрозділів ЗСУ на Курському напрямку.

На даний момент загальна чисельність російського угрупування, розгорнутого на Курському напрямку, оцінюється приблизно у 40-41 тисячу військовослужбовців. Хоча, очевидно, планується довести її до позначки принаймні у 46-47 тисяч військовослужбовців.

Основу Курського угрупування противника саме зараз складають частини й підрозділи 106-ї пдд, 7-ї дшд, окремі частини та підрозділи 11-го, 14-го та 44-го армійських корпусів (АК), 11-її та 83-ї окремих десантно-штурмових бригад (одшбр), а також двох бригад 35-ї загальновійськової армії (ЗВА) з Пологівського напрямку (смуга дії УВ “Восток”) – 38-ї та 64-ї омсбр.

По суті на даний момент угрупування противника “Курск”, яке діє у складі УВ “Север”, являє собою таку собі “збірну команду”, набрану нашвидкоруч, та з того, що було можливо порівняно “безболісно” витягнути з інших напрямків чи інших ділянок і відтинків УВ “Север”.

Зрозуміло, що перед активізацією наступальних дій в цій зоні обсяг, структура й навіть система управління цього угрупування зміниться принциповим чином. Тобто відбудеться процес оперативного розгортання зовсім іншого за своїми оперативними спроможностями угрупування військ. Як на мене,майбутня його структура буде наступна:

– Скоріше за все, тут зосередиться весь 14-й армійський корпус (АК), включно з 71-ю мотострілецькою дивізією (мсд) та 80-ю окремою мотострілецькою бригадою (омсбр), яку, очевидно, ще потрібно притягнути сюди. Цілком можливо, що й дві “резко арктических” тактичних групи цього корпусу зможуть виставити “на фронт” приблизно 2-3 батальйони. В свою чергу, окремі формування 44-го АК, ймовірно, складуть резерв цього угрупування.
– Відбудеться заміна батальйонів 38-ї та 64-ї омсбр, скоріше за все, іншою бригадою зі складу 35-ї ЗВА – 69-ю окремою бригадою прикриття (обрп). У мене є певна інформація, що цілий ряд її підрозділів із Пологівського напрямку вже готуються до переміщення на Курський напрямок. Або, скажімо так, вона доповнить комплект 35-ї ЗВА, ВЖЕ розгорнутий на Курському напрямку, і його загальний обсяг може скласти ще 1-1.5 бригади.
– Окрім цього, ймовірно, російське командування включить до складу Курського угрупування й “високомобільний” компонент. В цьому контексті я дуже сумніваюся, що воно дозволить собі тримати тут протягом тривалого часу зразу 2 дивізії зі складу пдв + 2 окремих бригади, а також значну частину ще 2-х бригад морської піхоти (що на сьогоднішній день складає більше половини всього Курського угрупування противника).
Скоріш за все, тактична група пдв + мп (повітряно-десантні війска + морська піхота) складе десь максимум до 7-8 підрозділів рівня “батальйон\дивізіон”, а “зайвих” відправлять на Вовчанський напрямок.
– Звісно, все це “кадрове ядро” буде доповнене численними частинами та підрозділами територіальних військ, мобілізаційного резерву, різноманітних “добровольчих” формувань зі складу ДШК і т.д. переважно у ранзі “окремий стрілецький полк\батальйон\загін”. Загальна чисельність таких формувань може скласти до 3-4 полків, до 6-7 батальйонів і десь із десяток “добровольчих загонів”.
– Ну, й “довісок” із числа “росгвардії”, всіляких “ахматів” й інших формувань, які не входять до складу структур мо ри-фи.

Орієнтовно на жовтень-листопад противник зможе сконцентрувати на Курському напрямку ПРИБЛИЗНО:

– до 150-160 танків (якщо “напружиться”, то зможе довести їх кількість до 200-210 одиниць, але я в цьому сумніваюся),
– десь до 550-600 одиниць, можливо, трохи більше, бойових броньованих машин (ББМ),
– до 250-260 одиниць артилерійських систем (АС) всіх типів та систем, починаючи з калібру в 100-мм,
– і під 110-120 одиниць реактивних систем залпового вогню (РЗЗВ), можливо, спробує притягнути й більше – десь під 170-180 одиниць.

2. Що стосується іншого (другого) завдання по створенню противником так званої буферної (санітарної) зони – Харківського операційного напрямку, то очевидно, що на даний момент воно виглядає більш пріоритетним для командування УВ “Север” противника, ніж Курське, принаймні з формальної точки зору. В першу чергу, через більш значний свій обсяг (для його виконання противнику, очевидно, потрібно прорватися и просунутися на більш значні відстані та площі у Харківській області України, ніж у власній Курській).

Тому тут розгорнуті й активно діють по напрямку на Липці та Вовчанськ наступні сили й засоби:

– Майже всієї 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, включно з нещодавно сформованою (на базі 138-ї омсбр) у її складі 69-ї мотострілецької дивізії (мсд), вона рветься по напрямку Вовчанськ – Білий Колодязь. Правда, 25-а омсбр зі складу 6-ї ЗВА, очевидно, якоюсь частиною своїх сил продовжує діяти по напрямку Синьківка – Петропавлівка у бік Куп’янська у смузі УВ “Запад”.
– Також тут розгорнутий майже увесь 11-й армійський корпус (АК), який діє у бік с. Липці та в районі с. Глибоке.
– Основні сили 44-го АК зі складу 72-ї мотострілецької дивізії (мсд) та його 128-ї омсбр, очевидно, також знаходяться на цьому операційному напрямку.
– Й цілий ряд формувань “нарощування зусиль” штибу пари танкових полків 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї ТА, полків і батальйонів мобілізаційного резерву та територіальних військ, ДШК і т.д.

У цьому контексті варто підкреслити, що у структурі 6-ї ЗВА також продовжується формування ще однієї мотострілецької дивізії (мсд) – 68-ї мсд. Але, судячи зі всього, процес її формування перебуває в тій же стадії, що й формування 71-ї мсд, про яку я писав раніше. У строк кінець жовтня – початок листопада вона зможе виставити “на фронт” лише обмежений обсяг сил і засобів зі складу свого штатного дивізійного комплекту.

Наразі російське угрупування “Белгород”, яке власне й діє на Вовчанському та Липцівському напрямках, має приблизно:

– десь 46-47 тисяч особового складу (о\с),
– приблизно 310-320 танків,
– 880-900 одиниць ББМ,
– до 820-830 одиниць артилерійських систем (АС) калібром від 100-мм, включно зі 120-мм мінометами,
– десь 135-140 одиниць РСЗВ.

З формальної точки зору, угрупування “Белгород” достатньо суттєво переважає угрупування “Курск”. Також очевидно, що зосереджених та розгорнутих противником сил і засобів на Харківському операційному напрямку цілком достатньо для проведення більш значних за обсягом наступальних дій, ніж на Курському.

Більше того, очевидно, що й правий (північний) фланг УВ “Запад” у вигляді 1-ї ТА, яка діє на Куп’янському напрямку, також може суттєво посприяти угрупуванню “Белгород” у наступі по загальній дирекції Вовчанськ – Білий Колодязь – Великий Бурлук – Дворічна.

Але всього цього поки не відбувається. Постає цілком закономірне питання – чому?

Як на мене, справа полягає у визначенні першочерговості виконання командуванням УВ “Север” першого та другого завдань, про які я писав вище.

Здається, що наступ у Харківській області для противника важливіший (тут зосереджений та розгорнутий значно більший комплект його військ), ніж відбиття шматку території власної Курської області. Але це тільки здається.

Очевидно, що на даний момент командування УВ “Север” в першу чергу “озабочено” станом і діями свого Курського угрупування:

– Саме на цей напрямок ПОСТУПОВО відбувається перегрупування сил і засобів не тільки з інших операційних напрямків (в тому числі зі Східної операційної зони, на напрямках якої на даний момент противник веде інтенсивні наступальні дії, наприклад, переміщення артпідрозділів 20-ї мсд, це Курахівський та Вугледарський напрямки, 106-ї пдд з Краматорського напрямку або частин 47-ї тд з Куп’янського), а власних “штатних” сил і засобів УВ “Север” із сусіднього, нібито пріоритетного Харківського.
Так 11-й АК вже відправив на Курський напрямок принаймні пару своїх полків. В свою чергу, 83-а одшбр, початково переміщена на Вовчанський напрямок, також убула на Курський напрямок і зараз намагається наступати в районі дерЬОвні Камишівка Курсбкої області. Ну, й т.д., можна перераховувати цілий ряд інших формувань, що здійснили такого роду переміщення.
– Другий нюанс, який опосередковано свідчить на користь такого висновку. Чисельність угрупування “Курск” протягом місяця поступово ЗРОСТАЛА й продовжує зростати (причому в достатньо красномовному темпі – з 30-31 тисячі до 40-41 тисячі російських в\сл) в той час, коли угрупування “Белгород” у цьому сенсі залишається більш-менш стабільним.
– Й третій фактор. Це ситуація зі стратегічними резервами противника. Очевидно, формування 71-ї, 68-ї та 69-ї мсд (мотострілецьких дивізій) так само, як і раніше 72-ї мсд у складі 44-го АК, навіть в “урезанном виде” (з чисельністю у 10-11 тисяч в\сл) відноситься саме до цього процесу.
По суті, 6-а ЗВА противника, яка мала у початковому своєму складі лише дві “лінійних” мотострілецьких бригади – 25-у та 138-у омсбр, зараз перетворюється вже на повноцінне об’єднання з принаймні двома повнокровними (звісно, до певного рівня) ДИВІЗІЯМИ у своєму складі – 68-ї та 69-ї мсд. І, судячи зі всього, більша частина цих новосформованих дивізій (72-а мсд – 44-й АК, 71-а мсд – 14-й АК й 68-а мсд – 6-а ЗВА) з дуже високою вірогідністю будуть застосовані значною мірою СПОЧАТКУ саме на Курському напрямку.

Однак, завершуючи сьогоднішній огляд, хочу зазначити, що у “вирішенні Курської проблеми” російське військове командування, цілком ймовірно, буде певним чином зв’язане. В першу чергу, саме у питанні визначення почерговості виконання цих нагальних завдань. Що робити спочатку – вибивати “киевский режим из Курщины”, пробувати знову “прорваться на Великий Бурлук та Липцы” чи спробувати це зробити ОДНОЧАСНО?

Справа в тому, що в цей процес може цілком ймовірно втрутитися кремлівське шобло напівчекистів-напівбандитів, причому саме виходячи з внутрішньоросійських соціально-політичних чи фінансово-економічних реалій\міркувань (які, звісно, пов’язані одне з одним) і, звісно, зовнішньополітичних.

Кремль може вимагати (й дуже можливо, буде це робити в дійсності) від своїх військових або “прискоритись”, або “покинути” виконання тих чи інших конкретних завдань на тих чи інших операційних напрямках.

Більше того, очевидно, прослідковується прямий взаємозв’язок між тим, що відбувається загалом у Східній операційній зоні, й тим, що МОЖЕ відбуватися на Курському чи Харківському напрямках.

Це, в першу чергу, відбивається на темпах та обсягах формування РЕЗЕРВІВ противника й відповідно на строках планування, організації та проведення конкретних операцій на конкретних напрямках.

Я вже писав, що на даний момент для кремля (й відповідно для російських пАлкАводців) Покровськ, Курахове й Оскіл (з Куп’янськом) важливіші, ніж якісь хутори на Курщині. Йому б хотілося, щоб у цей перелік “важливих” напрямків і Харківщина увійшла, але це поки у нього не виходить, хоча й планувалось ним весною.

Тому у виборі між Харківським і Курським напрямками поки домінує другий. Але загалом, між, образно кажучи, Курськом у купі з Харковом та умовним Покровськом він обирає другий. І це відбувається з однієї простої причини, – противник там ПРОСУВАЄТЬСЯ й має ШАНСИ на досягнення більш-менш значного результату принаймні оперативного рівня.

Але це може порівнянно миттєво змінитися (звісно, розшифровувати умови, при яких це може статися, я не буду). Й ось тоді й Курський, і Харківський напрямки знову стануть “повесткой дня”, причому у стратегічному сенсі.

Як на мене, російским “планувальникам” є над чим замислитись у сенсі тих цілей та завдань, які ставило перед собою українське командування на нинішню стратегічну оборонну операцію, й як воно збиралося її проводити.

Росіяни, як завжди, зверхньо та зневажливо віднеслись до ЗСУ та України загалом, в першу чергу, щодо нашої здатності планувати у довгу, тим більше у РІЗНОВАРІАНТНОМУ режимі. Їм все ще здається, що ми дурніші за них. Ну, не будемо їх переконувати у протилежному.


Олексій Копитько

Россияне попытаются любой ценой за месяц решить проблему Курска. Крайний срок – до выборов в США. Желательный для них – до саммита БРИКС в Казани (22-24 октября). Ибо как-то несолидно принимать высоких гостей и надувать щеки, когда часть твоей территории под контролем противника, которого три года назад ты собирался разбить за три дня.

Поэтому есть все предпосылки для активизации варварских ударов по Сумам.

В чём разница?

Россияне могли за август накопиться и в сентябре пойти на Сумы или между Харьковом и Сумами. Получили удар на упреждение. И теперь вынуждены выдавливать наши войска.

Таким образом, те наши силы, которые сейчас в Курской области, все равно не воевали бы на Донбассе, на Юге или под Харьковом. Их бы бросили на купирование прорыва россиян. И понадобилось бы больше сил, чем для маневренной обороны на территории России.

И была бы колоссальная разница в модальности обстановки: очередной прорыв Путина накануне саммита БРИКС/выборов в США с угрозой отсечений Харькова/захвата Сум vs судорожные попытки Кремля вытолкнуть украинские войска со своей территории.

Поэтому у них нет выбора, кроме как пытаться обострять. А вот получится или нет – это вопрос.

Ещё момент. Россияне собирались накопить орду на севере, – они её накопили. Сейчас она в гораздо худших условиях, чем им бы хотелось, но покатится в сторону нашей границы. Если наше командование примет решение отводить войска из Курской области, то россияне окажутся перед дилеммой: идти дальше на Сумы или окапываться по границе и перебрасывать силы для давления на других направлениях.

О ситуации на фронте в целом специалисты скажут.

Важный элемент фона – выборы в Молдове и Грузии в конце октября. Ну, и Ближний Восток. Если Грузию ушатают, а в Молдове пройдёт небезупречно, то главным выгодоприобретателем будет даже не Россия, а Китай. Товарищи в Вашингтоне вроде как должны это понимать.

Всё это увязывается в такой клубок, что конец октября – начало ноября обещают быть предельно насыщенными.

Автори
,