Вісті з фронтів. 27.09.2024
Сьогодні будуть короткі інформаційні повідомлення з різних напрямків.
1. Очевидно, військово-політичне керівництво республіки Білорусь (РБ), в особі лукашенкИ, продовжує зображати “сильно наляканого” маленького диктатора.
15-а зенітна ракетна бригада (зрбр) впс і військ ппо збройних сил РБ, ймовірно, розгорнула зенітний ракетний взвод (до 2-3-х бойових машин) зі складу своєї зенітної ракетної батареї (зрбатр), озброєної зенітним ракетним комплексом 9К332МК (він же “в миру” – ЗРК Тор-2МК), на позиції в 7-8 км неподалік Мозирського нафтопереробного заводу (НПЗ).
Довідково: ЗРК 9К332МК (Тор-2МК) – це білоруська версія російського ЗРК 9К332 (Тор-2М) на колісному шасі білоруського виробництва (“Минский завод колёсных тягачей”). За думкою російських “фахівців” і відповідно їхніх білоруських колег, даний тип ЗРК (з ракетою 9М331) є одним із найбільш ефективних засобів боротьби з ударними БПЛА оперативно-тактичного рівня.
Й хоча ця інформація ще потребує додаткової верифікації, однак виглядає достатньо правдоподібно, адже в самій Білорусі тамтешні військові вважають й неодноразово про це заявляли, що розгортання ЗРК цього типу для прикриття Мозирського НПЗ є “обоснованным и оправданным”, особливо в умовах “качественного и количественного наращивания Украиной парка своих ударных БПЛА”.
До відома, в ході останньої вірмено-азербайджанської війни принаймні один армянський ЗРК Тор – М2КМ був знищенний азербайджанськими БПЛА (IAI Harop + Bayraktar TB2) під час бойових дій у листопаді 2020 року.
2. Не дивлячись на цілий ряд гучних заяв та “експертних оцінок” позитивного спрямування, які з’явились на противагу моїм попереднім оцінкам щодо подальшого розвитку ситуації в районі м. Вугледар, реальність продовжує “розвиватись” явно не у відповідності до цих заяв.
Противник (підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр 68-го армійського корпусу\АК при підтримці підрозділів 430-го мотострілецького полку\мсп) продовжує “стискати” район оборони ЗСУ у місті Вугледар одночасно з заходу та сходу.
Очевидно, противник вже зайняв східну частину міста (бої, ймовірно, йдуть у районі супермаркету АТБ та відділення Приватбанку), а також практично вийшов на західну околицю міста, перетнувши дорогу Павлівка – Богоявленка.
По суті, у наших підрозділів, які ще ведуть бої у місті, залишається лише одна дорога для відходу – на Богоявленку.
Зважаючи на той факт, що противник ВЖЕ зайняв територію шахти “Південнодонбаська №3”, ЗАХІДНІШЕ с. Водяне, навіть і цей шлях на даний момент, скажімо так, виглядає “проблематично”. Прикро, що противник це бачить і намагається “реалізувати” у вигляді оточення всього Вугледарського району оборони ЗСУ.
Як на мене, доля Вугледару була вирішена не в самому місті чи безпосередньо навколо міста, а західніше та північніше нього – на флангах.
Для того, аби його утримати, треба було утримати Водяне та не дати противнику перейти р. Кашлагач між Павлівкою та Пречистівкою, принаймні значними силами (а він це зробив і зараз з плацдарму на р. Кашлагач застосовує навіть бронетехніку, причому у достатньо значній кількості).
Після того, як противнику це вдалося здійснити, Вугледар був вже приречений. ЗСУ зараз “не в тій формі”, щоб контратакуючими діями у випадку просування противника на якійсь загрозливій для себе ділянці, “тут же”, миттєво та результативно відновлювати положення.
Але дивує не це, дивує інше…
Можливість обходу противником міста Вугледар західніше “всі бачили” ще з весни нинішнього року, хто тільки не писав і не говорив про це, включаючи й мене.
Про те, що, “ймовірно”, війська (сили) 29-ї загальновійськової армії\ЗВА зі складу УВ “Восток” противника, а також увесь його 68-й АК, включно з 39-ю омсбр, скоріше за все, будуть задіяні “в интересах” УВ “Юг” в районі м. Вугледар, я ще писав весною нинішнього року, коли ми з вами, шановні читачі, розглядали перспективи та плани противника на всю літньо-осінню кампанію 2024 року.
Це не є якимось особливим даром передбачення. Будь-який курсант будь-якого військового навчального закладу десь приблизно 2-3 курсу, більш-менш знайомий із особливостями основних тактичних прийомів рівня взвод-рота, подивившись на карту бойових дій станом на весну 2024-го, також все це передбачив би.
3. В інтересах УВ “Север” (для безпосередньої підтримки наземних військ і виконання ряду інших завдань) противник на даний момент використовує сили та засоби армійської авіації (АА) переважно зі складу 6-ї армії впс та ппо – 15-у бригаду АА (авіабаза\АБ “Веретье”, вона ж “Остров-5”, та 332-й окремий вертолітний полк (овп) – АБ “Прибылово” та “Пушкин”).
У складі цього об’єднання ще є 440-й окремий вертолітний полк (овп), але його підрозділи залучаються до виконання цих завдань лише періодично.
15-а бригада АА – 4 ескадрильї, з яких: 2 бойових, 1 транспортно-бойова, 1 транспортна. На озброєнні вертольоти типу: Ка-52, Ми-28Н, Ми-35М\Ми-24ВП, Ми-8МТВ-5, Ми-26. Це саме та бригада, по АБ якої, за повідомленням ГУР МОУ, був нанесений диверсійний удар в ніч на 31 жовтня 2022 року, внаслідок якого 2 одиниці бойових вертольотів типу Ка-52 були знищені, а ще два вертольота (тип не уточнюється) були “суттєво пошкоджені”.
332-й овп – 3 ескадрільї, з яких: 2 бойових, 1 транспортно-бойова. На озброєнні перебувають вертольоти типу: Ми-28Н, Ми-35М (він же Ми-24ВП), Ми-8МТВ-5.
З метою нарощування обсягів застосування АА у зоні відповідальності УВ “Север”, очевидно, командування російських ВПС та ППО форсує на АБ “Бутурлинівка” (Воронезька обл. ри-фи) формування та розгортання ще одного вертолітного полку (ймовірно, 41-го овп, але номер ще треба уточнити). Ймовірно, полк буде мати типову структуру – дві бойових ескадрільї (на вертольотах типу Ка-52 й Ми-28Н) та одну транспортно-бойву на Ми-8АМТШ, він же Ми-8МТВ-5.
4. Командування противника після проведення перегрупування та переформатування складу своїх сил і засобів на Покровському напрямку, очевидно, ущільнило їх оперативну побудову в смузі своєї 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) за рахунок переміщення туди частин і підрозділів 41-й ЗВА з Торецького напрямку.
55-а омсбр вже діє там по напрямку на Воздвиженку та Зелене Поле, а бойові порядки 27-ї мотострілецької дивізії противника, ймовірно, найближчим часом ущільняться підрозділами 35-ї та 74-ї омсбр 41-ї загальновійськової армії. Її місце на Торецькому напрямку, очевидно, займуть формування 51-ї ЗВА (в минулому 1-го АК) – 1-ї, 9-ї та вже розгорнутої на цьому напрямку 132-ї омсбр, яким, власне, й доведеться “брать Торецк”.
Це говорить про те, що Покровський напрямок для УВ “Центр” залишається напрямком головного удару, не дивлячись на те, що, по суті, Курахівський напрямок, де зараз активно задіяна 90-а танкова дивізія (тд) противника зі складу УВ “Центр”, також увійшла у смугу його дії.
Загалом, передача до складу УВ “Центр” ще однієї загальновійськової армії 51-ї ЗВА зі складу УВ “Юг” виглядає досить логічним кроком російського командування, позаяк події в районі м. Селидове та південніше (в тому числі у напрямку на Курахове), очевидно, мають пряме та безпосереднє відношення до Покровського напрямку. А власних сил УВ “Центр” – 2-ї, 41-ї ЗВА та 90-ї тд, очевидно, стало банально не вистачати на смугу, яка отримала сталу тенденцію до розширення.
Противник і так, як мінімум дві окремих мотострілецьких бригади (114-у та 132-у) зі складу колишнього 1-го АК, вже раніше залучав через це до дій у смузі УВ “Центр”. А після того, як весь 1-й АК переформували у загальновійськову 51-у армію, це рішення просто напрошувалось.
Але, загалом, щодо подальших дій противника в районі м. Селидове та загалом на Покровському напрямку на даний момент насторожують дві речі:
– Противник прорвався на ділянці між Миколаївкою та Гродівкою ЗА р. Журавка.
– Й має суттєве, з тактичної точки зору, вклинення між Цукурине та Селидовим аж до залізниці, що веде на північ до Покровська.
З іншого боку, спроби противника пробитися у Селидове з південно-східного напрямку, які він здійснює починаючи з 24 вересня, закінчились для нього невдало. Більше того, його передові підрозділи, які вже “бачили” Центральну міську лікарню” Селидового по вул. московській, були вимушені знову відійти трохи південніше.
Аналогічні спроби прорватися у Селидове з боку Михайлівки та Маринівки поки для противника також невдалі.
Місто Селидове тримається, а це означає, що шанси противника оточити чи навіть спробувати відрізати наші підрозділи, які обороняються південніше рубежу Цукурине – Желанне Друге, включаючи район с. Гірник, скажімо так, виглядають далеко “не стопроцентно”.
Як на мене, у ЗСУ все ще є шанси перетворити Покровський напрямок у справжнє “крушение надежд” для російського командування. Й ці шанси, далеко не маленькі.
Протягом жовтня від українського командування на цих двох напрямках Покровському та Курахівському потрібні будуть дуже виважені та грамотні рішення.
Фото: Генштаб ЗСУ
