Вісті з фронтів. 25.09.2024
Спочатку дві короткі інформації:
– Так, передові підрозділи ЗСУ на Вовчанському напрямку взяли під контроль територію місцевого агрегатного заводу в північній частині міста, майже повністю знищивши підрозділ противника, який оборонявся на цій позиції (ймовірно, зі складу його 69-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї загальновійськової армії\ЗВА). Таким чином суттєво ускладнивши противнику завдання щодо повного взяття під контроль північної частини міста.
– Передовим підрозділам противника, ймовірно, зі складу його 39-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр 68-го армейского корпусу\АК, на Вугледарському напрямку вдалося розширити свій плацдарм на північному березі р. Кашлагач, наступаючи з рубежу Пречистівка – Павлівка, й вийти західніше м. Вугледар, просунувшись до дороги, яка веде з Павлівки на Богоявленку.
Одночасно підрозділи цієї ж 39-ї омсбр, при підтримці підрозділів 430-го мотострілецького полку (мсп), очевидно, спромоглися протягом кількох крайніх діб не тільки повністю взяти під контроль територію шахти “Південнодонбаська №1”, а й впритул наблизитись до східної околиці м. Вугледар, діючи по напрямку Микільське – Вугледар (а є інформація, що окремі штурмові групи противника вже закріплюються у місті).
Й наскільки я розумію, передові підрозділи ЗСУ, протягом найближчих діб-годин будуть вимушені відійти з м. Вугледар у північно-західному напрямку, аби не потрапити в оточення.
Ну а тепер, спробуємо розібратися з загальними “перспективами осені” у контексті розвитку ситуації з резервами противника та його намірів застосувати їх на певних операційних напрямках.
На даний момент, як на мене, перед командуванням противника в рамках завершення літньо-осінньої кампанії й підготовки осінньо-зимової стоїть, скажімо так, 3 основних завдання оперативного масштабу на різних операційних напрямках, які, власне, й будуть визначати стратегічну ситуацію (загальний перебіг війни) протягом кількох найближчих місяців. Я, звісно, нікому не нав’язую свою точку зору відносно цього й нікого ні в чому не збираюсь переконувати, але мені здається, що це наступні напрямки (назви дані відносно ЗСУ):
– Курський, разом із Білгородським,
– Донецький,
– і, якщо так можливо позначити, Південний або Приазовський.
На всіх трьох напрямках противнику так чи інакше доведеться вирішувати РІЗНОПЛАНОВІ завдання оперативного масштабу:
– На Курському та Білгородському, де події розвиваються, очевидно, м’яко кажучи, “не за планами” російського командування, йому доведеться вирішувати цілу низку оперативно-тактичних завдань у смузі дії свого угрупування військ “Север” (або ЛенВО, якщо вам так більше подобається), пов’язаних із проведенням як оборонних, так і наступальних дій. У цьому сенсі дії противника на Куп’янському напрямку, сенсом яких є вихід на бар’єрний рубіж по р. Оскіл (смуга дії УВ “Запад”), очевидно, носять ДОДАТКОВИЙ характер.
– На Донецькому, очевидно, противник буде прагнути просунутись максимально західніше та північно-західніше. В першу чергу, у напрямку Покровськ – Павлоград, у бік Краматорсько-Слов’янської агломерації й вийти на стик Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей в районі селища Темирівка, аби створити реальні умови для досягнення єдиної чітко позначеної кремлем військо-політичної цілі цієї війни – виходу на адміністративні межі Донецької та Луганської областей.
– Щодо Південної операційної зони, то командування противника, ймовірно, буде прагнути утримати лівий берег р. Дніпро як у її дельті, так і безпосередньо на Запорізькому напрямку (УВ “Днепр”). Одночасно намагаючись досягнути оперативних результатів у смугах УВ “Восток” та “Юг”, які б повністю виключали навіть теоретичну можливість організації та проведення ЗСУ в майбутньому будь-яких наступальних дій у бік Бердянська та Маріуполя.
Отже… протягом кількох наступних тижнів розглянемо перспективи щодо кожного з цих умовних напрямків.
Почнемо з Курсько-Білгородського, а також розглянемо можливості противника на Куп’янському напрямку в контексті його гіпотетичних дій на першому.
Спочатку про “сили й засоби” противника, які він ВЖЕ задіяв на цих напрямках.
На цих напрямках розгорнуті та діють війська (сили) двох найбільш “елітних” воєнних округів збройних сил ри-фи, відповідно “Ленинградского военного округа” (ЛенВО) й частково (силами 1-ї “гвардейской” танкової армії\1-ї ТА) “Московского военного округа” (МВО). Кожний з них сформував і розгорнув для дій на вищевказаних напрямках по окремому угрупуванню військ: ЛенВО – УВ “Север”, МВО відповідно – УВ “Запад”.
У світлі того, що обидва округи можна віднести до категорії “нещодавно сформованих” (точніше, “відновленних”) внаслідок “переформатування” колишнього “Западного военного округа” та “Объединённого стратегического командования Северный флот” (протягом всього 2024 року), а також проведення цілого ряду заходів по розгортанню ДОДАТКОВИХ військ (сил) у складі обох округів (протягом 2023-2024 років), сам склад і структура цих угрупувань, а також організаційно-штатна структура тих формувань, які тимчасово або на постійній основі входять до їх складу, вкрай нестабільна.
Окрім цього, треба мати на увазі, що окрім “штатного” комплекту військ (сил) обох цих округів, у структурі вказаних угрупувань активно застосовуються формування різного рівня зі складу повітряно-десантних військ і морської піхоти, різного роду формування “россгвардии”, “территориальных войск”, “пограничной службы фсб ри-фи”. Тому, коли ми будемо визначати осінньо-зимові “наміри” противника на цих напрямках (тобто ті самі “перспективи”), спираючись на їх дійсний або уявний склад і структуру (в тому числі й особливо у резервному компоненті), треба мати на увазі, що це все буде носити характер певної умовності.
Адже я не служу в ГУР МОУ, не перебуваю на якихось посадах у структурі військового управління, які дають можливість отримувати інформацію “за противника”, тому все, що ви далі прочитаєте про ці самі “перспективи”, є виключно моєю суб’єктивною точкою зору, сформованою на основі накопаного у відкритих джерелах або малою часткою на певних інсайдах.
Отже… УВ “Север” розгорнуте й діє на території Брянської, Курської, Білгородської областей ри-фи, а також на окупованій частині Харківської області України. До його складу входять формування:
– 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) – 69-а мсд, 25-а омсбр,
– 14-го армійського корпусу (АК) – 80-а та 200-а омсбр, 71-а та 99-а тактичні групи,
– 44-го АК – 72-а мсд та 128-а омсбр,
– 11-го АК – 18-а мсд, 7-й окремий мотострілецький полк (омсп),
– 6-ї армії ВПС та ППО – 105-а змішана авіаційна дивізія (змад), 899-й штурмовий авіаційний полк (шап), 15-а бригада армійської авіації, 332-й та 440-й окремі вертолітні полки + ряд підрозділів зі складу 2-ї та 32-ї дивізій ППО (радіотехнічні та зенітні ракетні війська),
– чорноморського та тихоокеанського флотів – маються на увазі бригади морської піхоти – ряд підрозділів зі складу 810-ї та 155-ї обр МП, які зараз задіяні у складу угрупування “Курск”,
– повітряно-десантних військ – підрозділи 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), 76-ї дшд, 106-ї повітряно-десантної дивізії, а також двох бригад – 11-ї та 83-ї окремих десантно-штурмових бригад (одшбр).
Окрім цього, у складі УВ “Север” також фіксуються окремі підрозділи зі складу 42-ї мсд (58-а ЗВА), 38-ї та 64-ї омсбр (35-ї ЗВА), 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї ТА.
Загальна чисельність військ (сил) УВ “Север” на Курському напрямку оцінюється на даний момент приблизно у 40-41 тисячу російських в\сл + на Білгородському – десь до 47-48 тисяч “тушок” і в Брянській обл. також десь до 7-8 тисяч (можливо, 12-13 тисяч). Ось цим “приблизним” комплектом військ противник, очевидно, протягом найближчих пари місяців спробує вирішити два основних завдання:
– витіснити наші війська з Курської області,
– “завершити” створення “санітарної зони” у Харківській області (ймовірно, від Глибокого до району Дворічної, або до туди, докуди вийде).
Зважаючи на те, що частина військ зі складу УВ “Север” оперує на Куп’янському напрямку (ряд підрозділів 25-ї омсбр зі складу 6-ї ЗВА діють по напрямку Синьківка – Петропавлівка, а також у напрямку Тавільжанка – Дворічна) у взаємодії з формуваннями 1-ї ТА зі складу УВ “Запад”, варто також подивитися на правий (північний) фланг УВ “Запад”, який, очевидно, своїм наступом у бік Куп’янська-Вузлового буде сприяти УВ “Север” у виконанні його другого завдання.
Так, мова йде про “унікальне” для світової військової справи формування – цілу танкову армію. Окрім німецької та радянсько-російської армії жодна країна світу ніколи не створювала й не мала танкових формувань у ранзі “армія”. Та й то німецькі танкові армії свого часу (мається на увазі Друга Світова війна), або спочатку вони називалися “групи”, танковими могли вважатися виключно умовно, бо в кращому випадку складалися наполовину з піхотних з’єднань та частин. В своїй більшості вони скоріше були звичайними загальновійськовими об’єднаннями зі “значним домішком” танкових та моторизованих з’єднань вермахту.
Але ми відволіклися трохи…
Так, мова зараз йде про російську “1-ю гвардейскую танковую краснознамённую армию”, яка нині наполегливо рветься до р. Оскіл. До її складу входять 3 “штатних” дивізії. Дві танкових (тд) – “4-я гвардейская танковая Кантемировская ордена Ленина, Краснознамённая дивизия имени Ю. В. Андропова” й “47-я танковая Ченстоховская Краснознамённая, ордена Кутузова дивизия”, а також одна мотострілецька (мсд) – “2-я гвардейская мотострелковая Таманская ордена Октябрьской Революции, Краснознамённая ордена Суворова дивизия имени М. И. Калинина”, а також одна окрема мотострілецька бригада (омсбр) – “27-я отдельная гвардейская мотострелковая Севастопольская Краснознамённая бригада имени 60-летия СССР”, ну, й, звісно, армійський комплект військ, включаючи артилерійську та ракетну бригади, зенітну ракетну бригаду, окремі бригади управління та розвідки, а також довгий перелік окремих полків, батальйонів і дивізіонів армійського підпорядкування.
Всі “елітні”, так би мовити, “луТшиє із худших”… І вся ця орава зараз націлена на Куп’янськ-Вузловий та Борову.
Саме цікаве, що у цій справі найкращі результати демонструють не всі ці “кантемировцы” й “таманцы” разом із “ченстоховцами”, які й раніше неодноразово відгрібали, а ота порівняно невелика фігня “імені” 60-річчя “совка” (27-а омсбр).
А загалом, зрозуміло, що активні дії всієї 1-ї ТА противника на Куп’янському напрямку, якщо будуть достатньо вдалими, здійснять прямий і недвозначний негативний вплив на ситуацію безпосередньо на Харківському напрямку. Причому, що характерно, судячи зі всього, особливого ДОДАТКОВОГО підсилення 1-й ТА й не потрібно, її власного ВЖЕ СТВОРЕНОГО резерву та резерву її дивізій, а також, при гострій потребі, резерву УВ “Запад”, для цього цілком вистачить:
– в “резерві першої черги” – мотострілецький батальйон (ймовірно, мсб зі складу 153-го тп),
– в резерві УВ “Север” – мотострілецький полк (371-й мсп),
– в резерві самої 1-ї ТА – 2 мотострілецьких батальйони (мсб),
– в резерві 4-ї та 47-ї тд – по зведеному стрілецькому батальйону,
– а 2-а мсд, очевидно, вся введена у бій, включаючи й свій резерв.
Шанси на те, чи зможе 1-а ТА противника прорватися до р. Оскіл (і таким чином розрізати наш плацдарм на ній на дві нерівні частини), а також захопити Куп’янськ – Вузловий (чи сам Куп’янськ), можете оцінити, шановні читачі, самі.
Що стосується резервів власне УВ “Север”.
Наразі відомо, що у ППД 200-ї омсбр (це десь в районі Печенга\кол. Петсамо – Лоустари) відбувається формування, доукомплектування та бойове злагодження частин і підрозділів 71-ї мотострілецької дивізії (мсд), яка повинна увійти до складу 14-го армійського корпусу (АК). Про перспективи її використання я писав у попередньому огляді в суботу 21 вересня. Ймовірно, що вона у вигляді “зведеної дивізійної тактичної” групи (скоріш за все, обсягом з посилену мотострілецьку бригаду, сформовану на основі 127-го мсп та 88-го сап) буде задіяна саме на Курському напрямку. Причому, скоріш за все, трохи пізніше – у жовтні, під час “генеральної” спроби командування противника “відновити положення” у Курській області.
У цьому сенсі варто згадати також окремі повідомлення, які з’явились у відкритих джерелах щодо формування та розгортання у складі 6-ї ЗВА противника ще однієї дивізії – 68-ї мсд, а також про наміри командування противника використати на Курському напрямку окремі підрозділи зі складу 35-ї ЗВА (це Запорізький та Времіївський напрямки, смуга дії УВ “Восток”). Я навіть бачив певні висновки, щодо намірів командування противника довести загальну чисельність угрупування “Курск” десь до 65-70 тисяч чоловік, що власне й дозволить йому перейти до “планомерного вытеснения” ЗСУ з “Курской губернии”.
У цьому відношенні варто порівняти ці НАМІРИ з реальним становищем резервів противника на Білгородському напрямку, бо це дозволить більш-менш адекватно визначити пріоритетність і відповідно черговість виконання військами УВ “Север” вище сформульованих завдань.
У резерві противника на Білгородському напрямку перебуває:
– у резерві “першої черги” – до 2-х мсб зі складу 69-ї мсд,
– у резерві самої 6-ї ЗВА – 2 танкових батальйони (тб) + мсп ТерВ,
– в 11-у АК, який зараз діє по напрямку на Липці, у резерв, судячи зі всього, виділили цілий мсп, хоча очевидно, що російським військам по цьому напрямку явно не вистачає сил, аби одночасно контратакувати в районі Глибокого й в той же час пробувати пробитися на самі Липці.
Таким чином, який висновок можливо зробити на основі оцінки всього цього співвідношення розподілу сил і засобів противника?
Очевидно, що для командування УВ “Север” “Курск важнее, чем санитарная зона в Харьковской области”.
Відповідно таку думку мУсьє лапин і підпорядкований йому штаб самостійно навряд чи сформулювали (й тим більше почали би втілювати у життя шляхом відповідного перегрупування сил і засобів). Ймовірно, “політичне керівництво” (пуйло та його “присні” чекісти) однозначно “поставило перед військами відповідне завдання” – вибити “киевских провокаторов” із Кемської, пардон, Курської “волости”.
Але, як на мене, якщо резерви противника продовжать формуватися та розгортатися саме в такому темпі, як це відбувається на даний момент, то дженераль лапин ризикує “зірвати всі встановлені терміни”. Або звільнення “священной территории” доведеться відкладати на “пізніше”.
Причому, якщо подивитися ще “ширше” (тобто у стратегічному сенсі), то очевидним стає й інший висновок – між Курськом і можливістю прорватись у Покровськ чи навіть ЗА нього кремль явно обере не перший варіант.
Фото: 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха
