Вісті з фронтів. 21.09.2024
Декілька слів “за Курскую волость”.
Думаю, вже ні для кого не є таємницею той факт, що російське командування готує на осінь (жовтень, можливо, листопад) “окончательное решение Курского вопроса”.
В цьому контексті варто зазначити, що командуванню противника для цього потрібно буде розгорнути на Курському операційному напрямку не “підручний” конгломерат нашвидкоруч зібраних бригад і батальйонів повітряно-десантних військ та морської піхоти, здатних вирішувати обмежене коло завдань, а цільне структуроване угрупування військ, основу якого повинні складати мотострілецькі та танкові війська.
Тобто противнику необхідно протягом найближчого часу провести оперативне розгортання на цьому напрямку визначеного комплекту (угрупування) військ (сил), здатного вирішити завдання з витіснення ЗСУ за межі державного кордону.
Більше того, в рамках підготовки до цих дій росіянам доведеться достатньо серйозно переформатувати й свою систему бойового та оперативного управління на цьому напрямку. Вже сьогодні достатньо очевидно, що існуюча просто є неефективною. А я би навіть сказав, неадекватною.
Сенсом цього переформатування, як на мене, повинно бути виокремлення зі складу УВ “Север” самостійного й “незалежного” командування УВ “Курск” із прямим підпорядкуванням командуванню всієї “Объединённой группировки вс рф на юго-западном твд” або взагалі ге-ша ви-си ри-фи.
Все це передбачає реалізацію цілого комплексу заходів підготовчого характеру – від облаштування майбутніх районів зосередження та розгортання військ до розгортання системи матеріально-технічного забезпечення та логістики майбутнього немаленького угрупування військ противника. Й варто зазначити, що противник ВЖЕ активно готує та облаштовує належним чином район своїх майбутніх наступальних дій на Курському напрямку.
Наприклад, після ураження (критичного пошкодження) мостових переходів через р. Сейм в районі Званоє та Глушково він знову навів понтонні переправи в цих районах і навіть зумів відновити мостовий перехід в районі с. Званоє.
Вже на сьогоднішній момент загальна чисельність російького угрупування, яке діє по тактичному напрямку “Суджа”, складає до 40.5 тисяч в\сл і поступово продовжує зростати. Лише протягом цього тижня противник перемістив до складу угрупування “Курск” (угрупування прикриття кордону):
– ще два полки 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) – 137-й парашутно-десантний полк (пдп) з Краматорського напрямку й 119-й пдп зі складу оперативного резерву,
– до 2-х гаубичних артилерійських батарей зі складу зведеного гаубичного артилерійського дивізіону 52-ї окремої артилерійської бригади, який діє на Харківському операційному напрямку.
А також ряд окремих підрозділів рівня “батальйон”, “рота”.
В контексті тих сил і засобів, які противник може залучити до складу такого роду угрупування військ варто, в першу чергу, звернути увагу на ті резерви, які він формує та розгортає у складі “Ленинградского военного округа” (ЛенВО), адже саме його війська (сили) складають основу діючого на цьому напрямку УВ “Север” (в тому числі угрупування “Курск”).
На даний момент “для Курска” командування ЛенВО у перспективі (тобто приблизно у двомісячний термін) може виставити резерви загальним обсягом до 14-15 тисяч військовослужбовців.
У цьому сенсі, в першу чергу, мова йде про 71-у мотострілецьку дивізію, яка формується на матеріально-технічній базі та у ППД (Печенга\кол. Петсамо – Лоустарі) 200-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 14-го армійського корпусу. Орієнтовна організаційно-штатна структура 71-ї мсд:
– управління (штаб + КП\ПУ),
– 126-й мотострілецький полк (мсп),
– 127-й мсп,
– 27-й окремий танковий батальйон (отб),
– 87-й самохідний артилерійський полк (сап),
– 37-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон (оптадн),
– 53-й окремий зенітний ракетний дивізіон (озрдн),
– 57-й окремий розвідувальний батальйон (орб),
– 9-й окремий інженерно-саперний батальйон (оісб),
– 43-й окремий батальйон зв’язку (обз),
– 129-й окремий батальйон матеріального забезпечення (обмз),
– 4-й окремий медично-евакуаційний батальйон (омеб).
Загальна чисельність дивізії планується на рівні 10.8-11 тисяч військовослужбовців.
Як бачимо, це достатньо “урезанный вариант” по чисельності у порівнянні з класичною радянсько-російською мотострілецькою дивізією у 14-15 тисяч в\сл.
Замість 3-х “лінійних” полків – 2, замість танкового та зенітного-ракетного полків – відповідно батальйон і дивізіон, у протитанковому дивізіоні, очевидно, тільки гармати.
Станом на зараз частини та підрозділи дивізії лише формуються. В ній існує суттєвий некомплект особового складу та штатного озброєння й військової техніки (ОВТ).
Ситуацію могла би виправити сама 200-а омсбр, якщо б її використали для доукомплектування 71-ї мсд, але на даний час 200-а омсбр ВЖЕ знаходиться частково на Курському напрямку, частково на Краматорському, а майже всі її підрозділи втягнуті у бої, тому задіяти її для цих цілей не вдасться. Тому дивізія формується достатньо повільно та поступово, її частини та підрозділи на цьому шляху “долають шлях” зовсім нерівномірно.
На даний момент найближче до повного укомплектування та закінчення процесу бойового злагодження, тобто набуття повноцінних бойових спроможностей, наблизився 127-й мотострілецький полк (мсп) цієї дивізії.
Тому, як на мене, ймовірно, вся 71-а мсд у повному штатному складі навряд чи з’явиться під Курськом. Скоріше за все, буде сформована дивізійна тактична група на основі 127-го мсп + артгрупа з 87-го сап-у, а також + якійсь мінімум із дивізійного комплекту у вигляді приданих рот\батарей\взводів зі складу вищевказаних батальйонів і дивізіонів.
По суті, ймовірно, буде як із 27-ю мсд, що формувалася на основі 21-ї омсбр зі складу 2-ї загальновійськової армії (ЗВА), яка зараз рветься на Покровськ. Спочатку приїде одним полком + підрозділи підсилення, а потім вже у процесі операції доїдуть два інших.
Так і тут, вірогідно, у “вирішенні Курської проблеми” спочатку прийме участь лише частина 71-ї мсд, така собі “зведена бригада”, а решта буде доїзжати по мірі формування.
Також очевидно, в рамках підготовки до масштабних наступальних дій в Курській обл. ри-фи противник намагається діями ВЖЕ розгорнутого на цьому напрямку угрупування створити собі зручні умови для подальшого зосередження та розгортання військ, тобто взяти під свій контроль визначені рубежі та райони. Зокрема:
– Очевидно, силами передових підрозділів 810-ї обр МП намагається прорватися по напрямку Журавли – Кремяне, витіснивши наші війська з с. Журавли.
– Діючи, ймовірно, силами 51-го парашутно-десантного полку (пдп) 106-ї повітряно-десантної дивізії та 56-го десантно-штурмового полку (дшп) 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), намагається прорватися по напрямках Снагость – Любимівка, а також Обухівка – Дар’їно, вийшовши в район західніше с. Дар’їно, намагається взяти повністю під контроль с. Любимівка.
Також противник атакував по напрямках:
– Снагость – Обухівка (ймовірно, 51-й пдп),
– Олександрівка – Ветрено, 810-а обр МП,
– Хитрівка – Погребки, а також Камишівка – Погребки, ймовірно, 200-а омсбр при підтримці окремих підрозділів 11-ї одшбр,
– Борки – Плехово, можливо, 155-а обр МП при підтримці одного батальйону 488-го мсп, діючого вздовж р. Псел.
Однак, успіху в цих випадках не мав.
Підсумуємо…
Очевидно, військово-політичне керівництво ри-фи так чи інакше буде вимушене “зайнятися проблемою Курської області”. Нехай навіть не прямо зараз, а трохи згодом.
І це напряму пов’язано з операціями російських військ у всій Східній операційній зоні. В першу чергу, стосовно використання резервів, ситуація з якими у росіян не така вже й радісна, як здається декому у нас.
Зрозуміло, що зупиняти поки успішний для себе наступ на Покровському, Торецькому, Курахівському та Куп’янському напрямках російське командування не бажає й навряд чи стане, принаймні найближчим часом. І, ймовірно, основна частина оперативних і стратегічних резервів противника приготована саме для цього. Однак, у цьому сенсі воно буде вимушене рахуватися із наступними факторами:
– Якщо “Курську проблему”, так би мовити, “запустити”, то вона може набути цілком неочікуваних форм і наслідків. Зволікати з її вирішенням – це явний стратегічний ризик для кремля.
– Очевидно, результати Вовчанського “прориву на 7 км” та Курська “неожиданность” явно не передбачались стратегічним планом російського командування на весну-літо 2024-го року. Принаймні у тій формі, яка існує на даний момент. І так, це ВЖЕ забирає війська та ресурси (а головне, резерви), які повинні були використані зовсім в інших місцях.
– Ну, й з математикою у російських пАлкоВВодцев явно щось не те або з усвідомленням основних принципів оперативного мистецтва. У цьому відношенні я ще раз рекомендую їм прочитати спогади генерала Гудеріана.
Якщо ви збираєтесь кудись прориватися, особливо у сенсі “глибоко”, то вам важливо мати перевагу в силах і засобах не тільки у сам момент прориву, а й бути спроможним ПІДТРИМУВАТИ цю перевагу протягом всього строку ведення операції, причому принаймні на ділянках і відтинках, де ви, власне, й прориваєтесь.
У цьому сенсі наполегливе бажання наступати ОДНОЧАСНО на 3-4-х операційних напрямках – дуже “дискусійне” рішення.
Фото: Генштаб ЗСУ
