Вісті з фронтів. 18.08.2024

Костянтин Машовець

На Курському операційному напрямку задум (план) українського командування, думаю, вже став достатньо наявним та очевидним.

Особливо після ударів по мостових переходах через р. Сейм (на фото) та ймовірного виходу передових підрозділів ЗСУ на західний берег цієї річки на відтинку Бирдин – Тьоткіно.

Як на мене, завдання полягає у взятті повністю під контроль ЗСУ частини Курской області ри-фи південніше р. Сейм на відтинку від Олексіївки до рубежу Спальне – Гир’ї.

Наскільки я розумію, станом на вчорашній вечір найближчим завданням було визначено ліквідацію “тьоткінського виступу”. Зважаючи на той факт, що передові підрозділи ЗСУ вже вийшли ЗІ СХОДУ на рубіж (приблизно) Комарівка – Новоіванівка, це не видається настільки вже нереальним.

Тепер про реакцію російського командування щодо подій на Курському операційному напрямку.

Очевидно, було вирішено “крепиться до последнего” (очікувано), тобто на даний момент угрупуванню військ (УВ) противника “Север” наказано “найти внутренние резервы”, наскирдувати особовий склад по різноманітних загашниках (включаючи колишній Кенігсберг і “полярные части”), але виставити на ключові напрямки принаймні ще 5-6 формувань рівня “батальйон” у боєздатному стані. Для урізноманітнення пропонувалося самого модного дженераля лапина відправити під Коренево (жартую).

Єдине, на що погодились старші “товариСЧи”, – це повернути до складу УВ “Север” його штатні сили та засоби, тобто частини та з’єднання, які на постійній основі входять до складу “Ленинградского военного округа” (ЛВО). Наприклад, підрозділи 200-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) вже фіксуються в тилах угрупування “Курск”, і, наскільки я розумію, 80-а омсбр також невдовзі підтягнеться. Перша – з Краматорського напрямку, друга – з Придніпровського. Обидві зі складу 14-го армійського корпусу (АК).

Загалом, це й є “искомых” 5-6 батальйонів, але це якщо ці бригади доїдуть до Курська (причому вкругаля) не у розібранному стані.

Однак, реальна потреба в силах і засобах у противника на цьому напрямку значно більша, це очевидно. Оперативна щільність військ, які має у своєму розпорядженні на Курському операційному напрямку російське командування, поки що не дозволяє йому повністю загальмувати рух ЗСУ.

Жодні норми та стандарти росіянами, у цьому відношенні, там не витримуються. Вони здатні перекривати основні транспортні вузли, напрямки, але належним чином вирішити проблему (зупинити ЗСУ) не можуть.

Якщо відволіктися від професійної термінології, то, скажімо так, поки росіяни мають на цьому напрямку “очагову оборону” (завдяки чому передові мобільні групи та підрозділи ЗСУ знаходять в обороні противника шпарини й просуваються на флангах і  по тилах противника), хоча намагаються її нарощувати й робити суцільною.

У цьому сенсі згадані мною “5-6 батальйонів” докорінним чином не вирішать питання. Рано чи пізно командуванню противника таки доведеться замислитись про резерви більшого масштабу.
Тим більше що російське командування у притаманному йому стилі вводить у бій, як то кажуть військові, “з колес”. Я ще за часів Балаклійського наступу ЗСУ його детально описував, тому повторюватися не буду.

Оті розбиті та попалені російські колони під Рильськом і Кореневим – це пряме слідство управління (“вождения войск”), яке демонструє командування УВ “Север”.

Таким чином, стає очевидно, що перегрупування певного комплекту військ (сил) УВ “Север” противника з Вовчанського напрямку (частини та підрозділи 11-го та 44-го АК) проблеми так і не вирішило. Зупинити ЗСУ противнику поки не вдається.

Разом з тим, основну масу своїх резервів російський ге-ша не поспішає задіяти в якості сантехнічної паклі на Курському операційному напрямку. Ну, власне, ніхто й не розраховував на те, що там служать неуки, в кінці кінців, модні смугасті штанці та крАсіві еполети вони там носять не просто так.

Там дехто з них навіть висловив на певних нарадах (які пішли майже чередом) “дерзновенную мысль”, а не скоплеїти нам ЗСУ й підготувати, так би мовити, свій “асимметричный ответ”, так би мовити, у несподіваному для них місці?

Проблема лише в тому, що цей “ответ”, так само як і сантехнічні роботи у Курській обл., потребуватимуть чергової, причому нехілої партії СИЛ і ЗАСОБІВ.

Питання – де їх швидко й в достатньому обсязі взяти?

Мобілізація ВЖЕ не врятує (бо вимагає витрати головного ресурса, якого у пуйла майже не залишилося, – ЧАСУ).

Отже, у стратегічному сенсі перед військово-політичним керівництвом ри-фи (це те, що ми називаємо колективом психопатів-чекістів, захопивших кремль) у контексті поточного ходу війни стоїть зразу декілька, скажімо так, “проблем”:

– “Протечки”, які загрожують перетворитись у справжній потоп у Курській області, треба ЧИМОСЬ паклювати.
– Покровськ з Торецьком також “треба брати” (але вони до першого ще навіть не доповзли). Відмова від цих “наступальних амбіцій” заради сантехнічних робіт на Курщині буде означати те саме, що для ЗСУ означав їхній минулорічній “наступ”.
– Очевидно, ні ЗСУ, ні Україна взагалі “у цьому році” не здадуться й не падуть. А між тим, “внутри” самої ри-фи з’явилися достатньо вагомі й достатньо неприємні “дзвіночки” у фінансово-економічній сфері (може так статися, що на наступний “годовий цикл” почне чогось чутливо не вистачати).
– Ймовірно, у кремлі зараз судомно прораховують наслідки продовження мобілізаційного розгортання ви-си ри-фи. Але ці наслідки навіть зараз взагалі не передбачувані – від економіки (включаючи “дико растущий” ВПК), яка й так страждає від нестачі КВАЛІФІКОВАНИХ робочих рук, в умовах напівізоляції, до соціально-політичної сфери або “межнациональных отношений”. І все це треба вирішувати не те що ОДНОЧАСНО, а у дуже короткий термін.

Більше того, на це потрібна ціла КУПА грошей, ресурсів тощо, а головне – людей.

Як з’ясувалось, якщо почати відгрібати з усього “страшного” мобілізаційного ресурсу ри-фи всякого роду непридатних і заброньованих, у стрій кремлю, звісно, знайдеться кого поставити, й немало. Але, як завжди, є нюанси.

Й головний з них – а хто сказав, що Україна буде “тихесенько спостерігати” за спробами кремля “порішати свої поточні та перспективні проблеми”?

Як на мене, головні подарунки, зазвичай, готують на Різдво.

Автор