Вісті з фронтів. 05.08.2024 (відео)
Сьогодні Селідовський та Курахівський напрямки.
1. Спочатку нагадаю деякі “вихідні” дані щодо цих напрямків.
З формальної точки зору, це один операційний напрямок на якому діють війська (сили) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника зі складу його “Южного военного округа” (ЮВО), включаючи 1-й армійський корпус (АК), колишній так званий “1-й АК народной милиции ды-ны-ры”, а також 68-й АК зі складу “Восточного военного округа” (ВВО).
Так як УВ “Юг” противника веде бойові дії на кількох рознесених операційних напрямках Сіверському, Краматорському та Курахівському, які виокремлені один від одного смугою дії УВ “Центр” (існування чого до сих пір, як на мене, здається, м’яко кажучи, “трохи дивним” в системі організації та здійсненні бойового управління військами у Східній операційній зоні з боку російського командування), то йому доводиться, на відміну від інших російських УВ, скажімо так, “активно маневрувати” та “інтенсивно перегруповувати” власні війська (сили) на значні відстані, включаючи оперативні тили – від Сіверського Донця в районі с. Білогорівка (верхн.) до району Солодкого, Тарамчука.
Тому, коли ми ведемо мову про Курахівський операційний напрямок, варто мати на увазі, що мова йде лише про південну частину УВ “Юг”, у якого ще є північна частина (Сіверський та Краматорський напрямки), де оперують війська 2-го та 3-го АК, а також окремого угрупування повітряно-десантних військ (пдв).
За великим рахунком, 68-й АК повинен був би бути у складі сусіднього УВ “Восток”, яке складається якраз із об’єднань і з’єднань саме “Восточного военного округа”. Однак, судячи зі всього, зважаючи на напрямок і сенс тих завдань, які виконують його сили та засоби принаймні в оперативному відношенні, цей армійський корпус діє “в інтересах” саме УВ “Юг”.
На цьому операційному напрямку 8-а ЗВА противника діє більшою частиною своїх військ(сил), зокрема:
– 1-й АК – без двох бригад (114-ї та 132-ї омсбр, діють у складі УВ “Центр” на Покровському та Торецькому напрямках);
– 68-й АК – майже увесь тут, включаючи таке екзотичне з’єднання як 18-а кулеметно-артилерійська дивізія (кулад);
– 150-а мотострілецька дивізія (мсд), за виключенням одного мотострілецького полку (102-го мсп), вся тут;
– 20-а мотострілецька дивізія (мсд) також майже вся тут;
– і на “додаток” ціла “розсип” формувань територіальних військ (ТрВ) та мобілізаційного резерву (МР), в основному набраних і сформованих на теріторії окупованого українського Донбасу.
Особисто у мене немає жодного сумніву в тому, що смуга дії УВ “Юг” на Курахівському напрямку, так само як й смуга УВ “Центр” на Покровському, на даний момент є одним із основних напрямків докладання російським командуванням своїх головних зусиль в контексті його планів (задумів) на всю літньо-осінню кампанію 2024 року.
Саме про такий перебіг подій я писав ще зимою-весною нинішнього року, коли розглядав та розмірковував про можливі “перспективні” напрямки та ділянки можливого на той час “великого літнього наступу” росіян.
2. Те, що там відбувається зараз, в принципі свідчить, що російське командування мало на це питання достатньо схожі з моїми думки, зокрема, протягом крайнього місяця:
– Передові підрозділи 1-ї “ім. гіркіна” Слов’янської окремої мотострілецької бригади (омсбр) за дієвої участі 9-ї “ім.моторИлИ” омсбр після того, як їм вдалося захопити с. Нетайлове, продовжували свої спроби “взяти Карлівку” на Селідовському напрямку. Вони доповзли по обох берегах Карлівського водосховища до її східних околиць, але далі просунутись поки не можуть.
– Південніше в районі с. Невельске противник (очевидно, зі складу 9-ї омсбр), зайнявши “півсела”, суттєво відстав від основних сил, які ведуть бойові дії в районі Карлівки. Зрозуміти можна – дуже відкрита місцевість, очевидно, щільно замінована, тому наступати важко.
– Зате в районі м. Красногорівка противнику протягом 2-х місяців у результаті жорстких ближніх боїв із перемінним успіхом, очевидно, нарешті вдалося взяти майже все місто під свій контроль.
Тут діяли підрозділи 5-ї “захарастовської” окремої мотострілецької бригади (омсбр), посилені, ймовірно, 1-2 мотострілецькими батальйонами (мсб) зі складу 114-ї омсбр. Противник атакував у загальній дирекції з півдня на північ, поступово витісняючи підрозділи ЗСУ з міста на захід та північ.
На даний час, вірогідно, передові підрозділи противника вийшли з півдня в межах міста до р. Лозова, й їм залишається взяти під контроль лише дві великі (у сенсі довгі) міські вулиці – Крупської та Сєдова, відповідно на північ і захід, щоб нарешті “рапортовать” про повне “освобождение” м. Красногорівка.
– Безпосередньо на Курахівському напрямку (дирекція Мар’їнка – Максимільянівка) діяли підрозділи 150-ї мсд та 110-ї омсбр противника. Після того, як противнику вдалося зайняти східну частину с. Георгіївка, на цьому напрямку він здійснив цілу серію так званих “банзай-атак” із залученням більш-менш значних сил піхоти та бронетехніки у щільних бойових порядках, аби максимально швидко виконати найближче завдання – вийти на рубіж Максимільянівка – Гостре.
У цьому сенсі для передових підрозділів ЗСУ було декілька “критичних” моментів на цьому напрямку, адже противник також зосередив на цьому напрямку значне угрупування артилерії.
Однак, переважна більшість цих “банзай-атак” противника закінчилися по двоваріантному шаблону – або висування колон противника виявлялось ще ДО рубіжів його розгортання (й відповідно, по ньому наносилось вогневе ураження), й він банально не встигав до них доїхати у боєздатному стані, або противник таки “проривався” у тактичну глибину, де натикався на МВЗ, вимушено зупинявся, й його методично розносили дронами та протитанковими засобами.
На даний час противник навіть “невпевнено контролює” Георгіївку. Однак у зв’язку з крайніми подіями у районі м. Красногорівка, очевидно, командування 150-ї мсд та 110-ї омсбр противника найближчим часом розглянуть варіант продовження наступальних дій вздовж залізниці, яка веде з Красногорівки в бік Гострого, якщо, звісно, не будуть сильно зайняті “ситуацією” в районі с. Побєда, куди їм, очевидно, доводиться спрямовувати частку своїх сил через необхідність підтримати дії сусідньої 20-ї мсд, яка “рветься” зараз до дороги Мар’їнка – Вугледар.
– Так, на даний момент, командування УВ “Юг” й зокрема 8-ї ЗВА “концентрують свою увагу” на двох дирекціях Парасковіївка – Костянтинівка (тут діє майже вся її 20-а мотострілецька дивізія\мсд) і південніше неї – 39-а окрема мотострілецька бригада разом із зведеною тактичною групою 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад) зі складу 68-го АК, у загальній дирекції Солодке – Водяне.
Також по цих напрямках задіяно принаймні до 3-х “мотострілецьких” полків ТрВ і до 4-х “окремих стрілецьких батальйонів мобілізаційного резерву” (осб МР).
Противник за будь-яку ціну намагається прорватися до вищевказаної дороги й таким чином, наскільки я розумію, примусити наші передові підрозділи відійти від Володимирівки та з району північніше Микільського під загрозою їх охоплення з півночі.
На даний час посиленим передовим підрозділам 39-ї омсбр противника південніше Костянтинівки вдалося наблизитись до дороги 00532, але “фізично” її перерізати (тобто “впевненно” взяти під контроль якійсь її відтинок) їм поки що не вдалося.
Окрім цього, усі спроби підрозділів 20-ї мсд противника прорватися безпосередньо з боку Парасковіївки у бік Костянтинівки вздовж р. Сухі Яли також до якогось “внятного” результату поки не привели. Саме тому я й наголосив на тому, що дії 150-ї мсд противника в районі с. Побєда з півночі саме для успіху дій 20-ї мсд будуть мати вагомого значення.
Окрім цього, очевидно, командування 150-ї мсд противника у цьому сенсі зіткнеться з певними труднощами. Адже в такому разі частинам і підрозділам цієї дивізії доведеться наступати на напрямках, які розходяться майже “під кутом у 90 градусів”, а саме Георгіївка – Максимільянівка (безпосередньо на Курахове), й одночасно намагаючись допомогти 20-й мсд по дирекції Побєда – Костянтинівка.
Думаю, після закінчення боїв за м. Красногрівку 150-а мсд (або краще сказати, той комплект її сил і засобів, якій діє на цих напрямках) отримає підсилення або 5-ю омсбр, або 110-ю омсбр для того, аби мати можливість ОДНОЧАСНО діяти саме таким чином – і на Курахове, й на Костянтинівку.
Трохи підсумуємо.
Немає жодного сумніву в тому, що командування 8-ї ЗВА противника як “основи” всієї південної частини УВ “Юг” на даний час “озабочено” цілою низкою завдань тактичного масштабу, які мають пряме відношення до головної (оперативної) його цілі – “усунення загрози м. Волноваха” (в сенсі відсунення українських військ на більш-менш прийнятну відстань від нього та КОМУНІКАЦІЙ, які до нього ведуть).
На даному етапі маємо декілька ділянок (або, краще сказати, відтинків) “напруження”, де російські війська виявляють неабияку активність. І вони не випадкові.
– Успіх противника в районі Красногорівки дозволить йому не тільки створити локальне (тактичне) положення “напівохоплення”, з урахуванням того факту, що 1-й та 9-й омсбр противника вдалося прорватися до Карлівки на Селідовському напрямку, для наших підрозділів, які обороняються в районі Невельського, а й створить ще одну проблему – дозволить активізуватися у бік Зоряного та Олександрополя по обох берегах р. Лозова, прямо з боку Красногорівки, тобто безпосередньо на Курахівському напрямку.
– Противник зовсім не випадково концентрує свої головні зусилля (по суті у вигляді більшої частини 1-го АК та 2-х повнокровних мсд самої 8-ї ЗВА) саме у бік Курахового. Він таким чином, очевидно, має певні плани на створення північного фасу “напівохоплення” більшого масштабу, ніж на Селідовському напрямку, – Вугледарсько-Курахівського. Ситуація полегшується для противника тим фактом, що південний фас (ділянка Микільське – Новодонецьке), на якому оперують сили й засоби УВ “Восток”, ВЖЕ, по суті, створений.
– Єдине, що, очевидно, ускладнює противнику проведення якихось більш-менш скоординованих і концентрованих наступальних дій у смузі УВ “Юг”, як це, наприклад, відбувається у смузі УВ “Центр”, – той факт, що 8-й ЗВА доводиться докладати головних зусиль на суттєво рознесених флангах. Тому, очевидно, її командування вимушене застосовувати принцип “почергової”(ну, або, якщо так більше подобається, “поетапної”) концентрації зусиль, на відміну від УВ “Центр”, яке намагається ОДНОЧАСНО наступати по всій своїй смузі. Спочатку одне завдання (зараз це Красногорівка), потім – інше (прорив на Курахове).
