Позиція Ватикану щодо нашої війни
Олександр Коваленко / Інформаційний спротив
Після саміту миру в Швейцарії ми вкотре переконалися в тому, що окрім країн і організацій, які відкрито й щиро підтримують Україну, є певний пул, які латентно симпатизують росії або займають корисливий нейтралітет.
Серед країн та організацій, які вкрай негативно сприймаються після кожної їхньої нової заяви, дії чи бездіяльності, знаходиться і Ватикан на чолі з Папою Римським. І після закінчення саміту світу, підсумкового комюніке, у багатьох виникло запитання, а який нам сенс продовжувати контакти з цією релігійною організацією та її представником, якщо користь від них рівним рахунком – нуль і навіть менше. Постійні заклики до миру та розмови з країною окупантом, без будь-яких попередніх умов, а також ігнорування у проповідях і заявах Папи слова “війна” звучать взагалі як підігравання росії.
Фактично позиція Ватикану – це пропозиція закрити жертву зґвалтування в одній кімнаті з ґвалтівником і, залишивши їх наодинці на кілька годин, чекати, що вони зможуть зрозуміти та пробачити один одного. Жертва простить ґвалтівника за зґвалтування, а ґвалтівник жертву, за те, що та чинила опір зґвалтуванню.
Думаю, всі знають, чим закінчиться настільки безрозсудний перформанс.
Власне, то що тоді, бойкот Ватикану? Насправді, як би вам цього не хотілося, але – НІ.
Ватикан – це керівний орган такої глобальної релігійної організації як католицька церква. Десятки й навіть сотні мільйонів католиків щодня прислухаються до слів Папи Римського, промови якого звучать щодо України хоч і не в таких тонах, як нам того хотілося би, причому від слова зовсім, але все ж таки в позитивному забарвленні. І це досягнення нашої дипломатії та постійних контактів із Ватиканом на всіх рівнях.
А тепер уявімо, що контакти, зустрічі, діалог припиняється, і від Києва на адресу Ватикану ретранслюється виключно негатив і критика. Чи зміниться риторика Папи на негативнішу щодо України? Так. І що нам із того? А те, що цей негатив укорінюватиметься в умах мільйонів католиків, які зараз співчувають Україні, а завтра…
А завтра вони будуть ставити запитання своїм урядам, чому на допомогу Україні виділяються кошти з бюджету, вирушає зброя та техніка за рахунок платників податків, і все це впливатиме на електоральну підтримку певних політичних сил. Переважна частина країн, які допомагають Україні, – католицькі, і у низці з них релігійна складова життя – визначальна в соціумі.
А тому… Папі Римському Франциску свою оцінку дасть історія, як свого часу дала її папі Пію XII, але це буде пізніше. Для нас важливо не рефлексувати на заяви Ватикану та Папи, які, на наш погляд, недостатньо справедливі стосовно України, а робити все, щоб вони докорінно не змінилися в дещо негативніший бік.
Тому робота в цьому напрямку для України залишатиметься пріоритетною та дуже важливою ще дуже довгий час.
