Надії російських пропагандистів на Америку
Тімоті Снайдер / переклад Сергій Громенко
Кілька фрагментів із передмови до книжки Джулії Дейвіс “In Their Own Words”.
Російська пропаганда перебуває в тіні Америки. У той час, як Америка висвітлює Росію лише тоді, коли є що висвітлювати, та навіть тоді не завжди, російське пропагандистське телебачення починає щовечора з засновку, що все, що сталося за цей день, – справа рук Америки і вина Америки…
Це відображає проблему, яку покликана вирішити російська пропаганда. Оскільки Владімір Путін є босом босів в олігархічному режимі, де внутрішня політика неможлива, пропагандисти повинні спрямовувати увагу на світ за межами Росії таким чином, щоб російське керівництво виглядало праведним…
Їхня основна позиція полягає в тому, що Америка перебуває у постійній війні з Російською Федерацією. Оскільки Росія не може воювати і не може виграти жодну справжню війну такого типу, пропагандисти почуваються найкомфортніше, коли Америка налаштована проти самої себе. Вони майже ніколи не говорять про російську внутрішню політику, але зациклюються на кожному доказі американської внутрішньої слабкості.
Дональд Трамп – їхня улюблена зброя проти Америки. Трампа називають другом і союзником, «нашим Трампушкою» і «Дональдом Фредовичем». Після відставки його називають великою надією Росії. Його «дуже не вистачає»; Росія «готова обрати вас знову». Російські пропагандисти без проблем передбачили, що Трамп спробує здійснити переворот, коли програє вибори у 2020 році, адже це звична для них поведінка. Вони раділи, коли він це зробив, бо вважали, що це може призвести до громадянської війни у США. Їхнє висвітлення спроби перевороту Трампа спочатку було дуже позитивним. Коли вона провалилася, був зроблений дуже незграбний поворот до позиції, що все це було свого роду провокацією з боку демократів…
Пропагандисти явно особисто страждають від санкцій, які відокремлюють їх від їхньої власності в Європейському Союзі або ускладнюють їхні подорожі за кордон. Вони відправляють своїх дітей вчитися і працювати на Захід, у них немає ніякої реальної неприязні до Заходу. Це, я думаю, ще одна причина, чому вони не можуть втриматися від думки, що американці, які перебувають на їхньому боці, – ідіоти.
Коли Путін віддав наказ про повномасштабну війну проти України, у пропагандистів раптом виникла проблема. До нападу російські пропагандисти були впевнені, що Україна впаде перед Росією за «два дні» або навіть «десять хвилин». Але коли в лютому 2022 року Росія дійсно здійснила повномасштабне вторгнення в Україну, це запустило ланцюг подій, з якими пропагандистам було важко дати раду.
Передовсім, вони були відірвані від процесу. Вторгнення мало стати своєю власною пропагандою, «спеціальною воєнною операцією», яка повалила б український уряд за три дні, після чого відбувся б парад перемоги і теплий прийом з боку українських народних мас. Цього не сталося, бо було засноване на світогляді (Путіна), котрий був водночас і відверто хибним, і не підлягав критиці. Російські пропагандисти одразу ж переключилися на зручну ідею, що війна насправді була проти Америки, і що саме Америка її ініціювала… Я був вражений тим, як швидко це сталося – протягом кількох днів.
Самих українців треба було дегуманізувати. Це було прямим наслідком безглуздості війни. Росіянам потрібно було дати відчути, що вони в чомусь вищі, і що війна має якусь логіку. Її передумовою, як чітко дав зрозуміти Путін, було те, що насправді не існує української держави чи нації; це все змова, і вона негайно розвалиться. Якщо, як виявилося, більше українців захищалися, ніж очікувалося, це не означало, що Україна існує; це просто означало, що логіка спеціальної воєнної операції з винищування еліти мала поширюватися все далі й далі вниз, на населення…
Російські пропагандисти знову і знову використовують відверто геноцидну мову, закликаючи до знищення паразитів, черв’яків, демонів, зомбі тощо. Гротескне «денацифікаційне» обрамлення війни Путіним є геноцидом. Якщо всі українці за своєю природою є нацистами, то вбивати їх усіх буде правильно. «Нацистське» твердження ніколи не мало нічого спільного з політичною реальністю (до геноциду закликають справжні фашисти, ті, що в Росії) і завжди було пов’язане з виправданням цього вбивчого проєкту…
Америка потрібна Росії не просто як мішень пропаганди, а як фактичний союзник, якого пропагандисти закликають виправити (не згадувані) помилки, допущені їхнім (нібито непогрішимим) диктатором. Росії потрібен Трамп, тому що вона не може впоратися сама. Трамп дозволяє їм стверджувати, що в усьому винна Америка, і що це підтверджує саме американське керівництво. І тоді в Росії все може продовжуватися, як і раніше…
Самі пропагандисти (незважаючи на всі похвальби) усвідомлюють, що війна пішла не за планом і насправді йде дуже погано. Знову і знову їх ставлять у безвихідь: коли Україна захоплює територію, коли Росія не може захопити територію, коли потрібно мобілізувати більше росіян, коли Євґєній Пріґожин намагається здійснити переворот. Вони не можуть критикувати Путіна, і вони знають, що Путін не може перемогти без сторонньої допомоги: і тому вони вболівають за його союзників за кордоном.
Це саме по собі варто підкреслити в той час, коли багато європейців і американців, здається, запитують, як Україна може перемогти. Відповідь проста. Україна може перемогти, якщо європейці та американці повірять, що вона може, і продовжать допомагати…
Російські пропагандисти це знають. Вони повністю покладаються на свою власну сферу, сферу дискурсу. Війна не йде добре для Росії на реальному полі бою. Європейці та американці не зазнають практично жодних витрат. Але якщо вони якимось чином вирішать, що втомилися, Росія може перемогти.
Росія не може виграти власну війну, – такий очевидний висновок пропагандистів, але Америка може виграти війну Росії за неї. Америка, звичайно, не всемогутня, як стверджують російські пропагандисти, але в цьому вони мають рацію. З наближенням виборів у США їхні дискусії про Україну, як і про Росію та все інше, повністю зосереджені на тому, що відбувається всередині Сполучених Штатів. Режим, якому вони служать, і безглузда та геноцидна війна, яку він розпочав, можуть виграти деякий час, якщо і тільки якщо Сполучені Штати не підтримають Україну. І тому героями російської війни в російській пропаганді стають американці, які її підтримують.
Ілюстрація: фрагмент обкладинки книжки Джулії Дейвіс “In Their Own Words”
