Вісті з фронтів. 18.05.2024
Знову про можливий розвиток ситуації на Харківському операційному напрямку.
1. На обох ділянках свого тактичного вклинення (Вовчанський напрямок та напрямок на с. Липці) на даний момент противник продовжує свої спроби просунутись у двох місцях:
– Західніше м. Вовчанськ по дирекції Бугруватка – Стариця, а також вздовж правого берегу річки Сіверський Донець у загальному напрямку на південь. Тут, ймовірно, оперують підрозділи 1-го мотострілецького полку (мсп) 2-ї “таманської” мотострілецької дивізії (мсд), можливо, підтриманні окремими підрозділами 47-ї танкової дивізії (тд) 1-ї ТА.
– У північній частині м. Вовчанськ передові підрозділи противника (ймовірно, зі складу двох окремих мотострілецьких бригад\омсбр 6-ї загальновійськової армії\ЗВА – 138-ї та 25-ї омсбр) намагаються не тільки закріпитися в районі м’ясокомбінату, старого аеродрому північніше міста та в парі кварталів південніше вул. Терешкової та вул. Новоселівської, а й по можливості максимально глибоко просунутись у бік центру міста.
Противник різко наростив інтенсивність та обсяг свого вогневого впливу безпосередньо по місту, намагаючись таким чином “розчистити” шлях своїм атакуючим підрозділам і зривати будь-які контратакуючі дії підрозділів ЗСУ, які обороняються на цьому напрямку.
Очевидно, що противнику “було би легше”, якщо б йому вдалося також просунутись через лісовий масив західніше міста по дирекції Гатище – Синельникове. Й декілька таких спроб він робив.
Однак, схоже на те, що українські війска поки достатньо впевнено утримують свої позиції по річці Вовча південніше с. Гатище й до самого стадіону Агрегатного заводу, тому противник вимушений діяти “з огляду” на це як у самому м. Вовчанськ, так і західніше нього.
Що стосується ділянки в районі с. Липці, то протягом кількох крайніх діб противник не мав суттєвого просування на цьому напрямку, хоча за певною інформацією (яка ще потребує перевірки) йому вдалося просунутись західніше с. Лук’янці вздовж північного берегу р. Липець на відстань близько 1 км.
2. Для продовження, а тим більше нарощування темпів та розмаху своїх наступальних дій на Харківському операційному напрямку противнику, очевидно, необхідно протягом найближчого часу налагодити планомірне забезпечення своїх передових підрозділів усім необхідним для “життя та бою”. А також підтягнути свої тактичні резерви, особливо це стосується бронетехніки.
На даний час передові підрозділи ЗСУ, судячи зі всього, достатньо успішно (звісно, до певної міри) зривають ці спроби. Опосередкованим свідченням цього може слугувати той факт, що протягом крайніх 2-х діб підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) + декілька штурмових підрозділів зі складу 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) 11-го армійського корпусу (АК) противника по напрямку на с. Липці мають мінімальні темпи просування. Якщо про такі в данному випадку взагалі можливо вести мову.
3. Як може протягом найближчим часом розвиватись ситуація на цьому напрямку?
Як на мене, противник продовжить свої спроби “якомога глибше вклинитись” у міську забудову м. Вовчанськ, а також свої активні дії західніше міста вздовж обох берегів р. Сіверський Донець.
У цьому сенсі я би звернув особливу увагу на район с. Бугруватка. Якщо противнику вдасться форсувати р. Сіверський Донець із заходу на схід по напрямку на Приліпку й далі на Синельникове та Цегельне, то ситуація може набути різко негативного впливу на ту тактичну групу ЗСУ, яка зараз веде бої у м. Вовчанськ.
На даний час ймовірність цього невелика (адже противнику треба в такому разі спочатку підтягнути значні свіжі сили й засоби з району Нової Таволжанки та Архангельского, де вони зараз зосереджені, спочатку до с. Огірцеве, а потім далі у бік с. Бугруватка.
На даний момент це йому, скажімо так, “даётся с большим трудом”. В свою чергу, для нарощування своїх зусиль по напрямку саме на м. Вовчанськ йому також потрібні додаткові сили й засоби. Адже вже стало очевидно, що “пари” батальйонів 138-ї та 25-ї омсбр для цього буде замало.
Захопити місто “з ходу”, нахрапом у противника не вийшло. Й, очевидно, що мова в його штабах вже зайшла про так званий “планомерный штурм”. Окрім того передові підрозділи цих бригад, ймовірно, під час зазначеної спроби понесли відчутні втрати.
Коротше кажучи, будь-який подальший розвиток ситуації, пов’язаний з гострим бажанням противника “кудись наступать та прориватися”, потребуватиме від його командування вводу в бій (застосування) ДОДАТКОВИХ сил й засобів.
Тому постає у зв’язку з цим цілком логічне запитання – що, звідки та в яких обсягах може противник притягнути сюди швидко, протягом кількох діб, аби застосувати безпосередньо в атакуючих\штурмових діях на Вовчанському напрямку?
На перший погляд, до пам’яті приходять підрозділи зі складу ряду частин і з’єднань 44-го армійського корпусу, про переміщення яких до складу УВ “Север” я повідомляв ще напередодні активізації противника на Харківському операційному напрямку. Мова йшла про 30-й та 41-й мотострілецькі полки (мсп) 72-ї мсд та 128-ї окрему мотострілецьку бригаду (омсбр).
Але якщо мати на увазі можливість початку та проведення схожих дій противника на Сумському напрямку, про що повідомляв наш ГУР, то очевидно, що якась частина цих сил і засобів буде задіяна саме там або буде зображувати собою “повну готовність” до таких дій. Тобто буде “зайнятою”.
На даний час по напрямку на Липці противником були задіяні лише окремі підрозділи зі складу 41-го мсп (як правило, зведені штурмові роти). Основні сили тактичної групи 44-го АК ще не вводились у бій. Нагадаю, загальна чисельність сил і засобів 44-го АК, зосереджених та розгорнутих у смугах дії УВ “Курск” та “Белгород” становить приблизно 3500-3700 російських військовослужбовців.
По суті, це такий собі “мобильный резерв” оперативно-тактичного угрупування військ противника “Север” задля виконання “внезапно возникающих задач” тактичного рівня та масштабу на Харківському та Сумському операційних напрямках.
Однак в контексті вчорашньої заяви нашего ГШ ЗСУ про наявність у противника бажання (й звісно, відповідних планів) по прориву на тили наших військ, які оперують на Куп’янському напрямку, стає зрозуміло, що ці три з половиною тисячі “тушок” зовсім “не спасут гиганта мысли и отца русской демократии”. Потрібно підсилення зовсім іншого порядку, приблизно десь у повноцінну дивізію (це по мінімуму).
Де взяти? І тут ми вступаємо у сферу припущень і допущень.
Тому я висловлю на цей рахунок виключно власну точку зору, яка базується, звісно, на певній інформації, але зовсім не означає, що є “гарантованою”.
Як на мене, якщо російське військове командування на цьому напрямку продовжить свої спроби “переиграть нацистоФ” на оперативному рівні, то ми, цілком можливо, зможемо тут побачити:
– 1-2 мсп з Запорізського напрямку (ймовірно, 70-й чи 71-й мсп зі складу 42-ї мсд або частину 7-ї чи 76-ї десантно-штурмових дивізій\дшд, скоріше за все, в такому ж обсязі);
– 54-й мсп 3-го АК з Краматорського напрямку або 1 чи 2 полки зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії\пдд, скоріш за все, 299-й парашутно-десантний полк\пдп.
Можливі як комбінація з перераховних мною сил і засобів, так і використання лише певної частини з них. Однак, навряд чи загальний обсяг складе більше 2-3-х формувань рівня “полк”. Та й то не факт, що всі їх штатні батальйони виявляться придатними до цих дій (тобто боєздатними).
Зняття чогось з Куп’янського напрямку, у світлі крайніх оцінок розвитку ситуації на Харківському операційному напрямку Головнокомандувачем ЗСУ, навряд чи може бути схоже з зазначеним мною вище обсягом.
Адже тоді сенс “прориву до Білого Колодязя” (і далі в бік Великого Бурлука), так би мовити, “теряется”, бо найбільшого ефекту противник зможе досягнути (точніше кажучи, спробувати досягнути) лише за умови організації й проведення ОДНОЧАСНИХ наступальних дій як на Куп’янському напрямку, так і “через Вовчанськ на Білий Колодязь”.
Крынки.
После того, как олег власов получил генерал-майора и героя россии за “освобождение” села Крынки на левом берегу Херсонской области, плацдарм СОУ расширился ещё немного западнее и приблизился к очень размытой административной границе с Козачьими Лагерями.
Напомню, что 20 февраля сергей шойгу доложил владимиру путину о том, что Крынки взяты под контроль РОВ и зачищены. Точнее, если конкретизировать, то это путин вынудил шойгу сделать такое заявление, сославшись на некий доклад генерала теплинского.
В свою очередь, с 20 февраля плацдарм в Крынках не только не уменьшился, а наоборот увеличился почти на 2 километра на запад. Всего же по протяжённости зона контроля в Крынках у СОУ составляет до 6 км. И очевидно, что приоритетным направлением для расширения плацдарма являются именно Козачьи Лагеря.
В свою очередь, РОВ усилили свою тактическую группу в районе Корсунки свежими силами 234-го ДШП 76-й ДШД. Вероятнее всего, именно с этого направления РОВ попытаются в ближайшее время нарастить давление на плацдарм СОУ в Крынках. В настоящее время основным штурмовым ресурсом для РОВ является в районе Крынок 28-й МСП 70-й МСД и 328-й ДШП 104-й ДШД.
Тем не менее общее усиление ГВ «Днепр» не позволило ни теплинскому, ни орденоносцу власову своей 810-й ОБр МП решить проблематику плацдарма, и с учётом ускорившегося за два месяца процесса его расширения РОВ скорее теряют контроль над ситуацией, нежели её контролируют.
Фото: Генштаб ЗСУ
