Як росіяни вже наступали на Суми і можуть зробити це знову
Сергій Морфінов / ВВС News Україна
Від Сум до російського кордону – 30 км. Це як від Слов’янська до Часового Яру. Прикордонні райони Сумської області давно є прифронтовою зоною з мінометними та авіаційними обстрілами, гуркіт яких періодично чути і в Сумах, та постійною загрозою від диверсійних груп.
Тамтешні села, як і на Харківщині, стали фактично “сірою зоною”, звідки з минулого літа евакуювали тисячі колишніх жителів.
Але в останні тижні українське військове керівництво заговорило про Сумщину вже через можливий прямий наступ росіян – 560 км кордону області з Росією дають широкий простір для новоутвореного російського угруповання “Сєвєр”.
Тривогу підігріла розмова голови української розвідки Кирила Буданова з New York Times, де йшлося про спробу прориву у напрямку Сум.
Пізніше Буданов пояснив вже українським медіа, що росіяни спланували на Сумщині таку ж операцію, як і на Харківщині: “Зараз невеликі угруповання сил вони утримують у прикордонні (місто Суджа з боку РФ), але ситуація поки не дозволила їм приступити до активних дій”.
Тим часом російські провоєнні пабліки та коментатори намагаються всіляко розганяти тему “наступу на Суми” (як це відбувається і з “наступом на Харків”). Пишуть, що Суми є “простішою ціллю”, ніж Харків, і у випадку захоплення можуть відкривати подальші можливості для дій як у харківському напрямку, так і у напрямку Києва.
Водночас керівник безпекових програм українського Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук сумнівається у нинішньому потенціалі росіян вести наступальні дії одночасно на двох оперативних напрямках – Харківщині і Сумщині.
Що ж відбувається зараз на Сумщині та наскільки реальною є загроза наступу на Суми?
Як росіяни наступали у 2022 році
Сумська область зі зрозумілих причин була серед тих регіонів, звідки починалося повномасштабне вторгнення РФ.
О 3-й ночі 24 лютого 2022 року прикордонні пункти Сумщини опинилися під обстрілами, а до 17:00 техніка росіян була у центрі Сум.
Утім, Сумська область розглядалася тоді російською армією, перш за все, як маршрут швидкого наступу на Київ – паралельно з Чернігівщиною та північчю Київщини.
Тому перша техніка росіян не затрималася у Сумах і продовжила рух далі в напрямку української столиці. А наступні колони намагалися обходити міста, щоб не затримуватися там та не втягуватися у бої.
Основними місцями заходу російської бронетехніки були КПП Юнаківка зі сторони згаданої Будановим Суджі, район сіл Краснопілля і Угроїди на схід від Сум, а також КПП Рижівка біля російського Тьоткіно – на північний захід.
Також росіяни активно рухалися через Велику Писарівку на Охтирку і через Бачівськ на Конотоп – до міст, де були зосереджені місцеві Сили оборони.
Як розповідав тодішній голова Сумської ОДА Дмитро Живицький, регіон не готувався до вторгнення: “Ми думали: от, може, після політичних рішень у Росії, буде якась ескалація в Донецькій і Луганській областях. Але повноцінний наступ з боку Сумщини – ні, цього ніхто не очікував”.
Саме цим і пояснюється стрімкий рух росіян через область, де, наприклад, розташовані пункти постійної дислокації 58-ї мотопіхотної бригади (Конотоп) чи 27-ї реактивної артилерійської бригади (Суми) – більшість боєздатних підрозділів ЗСУ були тоді на сході України.
Що ж до кількості російських військ, які рухалися через Сумщину, то вона оцінюється у кілька тисяч одиниць бронетехніки та кілька десятків тисяч особового складу.
Наприклад, командир 15-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ Олександр Мордванюк розповідав, що тільки через напрямок Суджа-Юнаківка пройшло близько 1000-1200 одиниць техніки.
“Територія можливих бойових дій”
Після відступу росіян з Сумщини у квітні 2022 року область залишилася прифронтовим регіоном.
Через сусідство з трьома російськими областями (Брянською, Курською та Білгородською) рутиною для її прикордонних районів стала “війна ДРГ”, заміновані дороги, мінометні обстріли та “прильоти” КАБів.
У переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, від Мінреінтеграції згадуються фактично всі прикордонні населені пункти Сумщини – як “території можливих бойових дій”.
Причому в останній, квітневій версії переліку додалися і самі Суми – датою “виникнення можливості бойових дій” там значиться 6 березня 2024 року.
У Сумській районній раді пояснили, що таке рішення скоріше процедурне і дозволить сумчанам, які виїхали з міста, оформлювати статус ВПО з допомогою і пільгами.
“Список населених пунктів – гіпотетичний! Тобто, затверджується на випадок, якщо р.. (Росіяни. – Ред.) раптом вирішать поперти. Поки що не панікуємо”, – додавав тоді місцевий паблік.
Формально “територіями можливих бойових дій” вважаються райони біля “територій активних бойових дій” або тимчасово окупованих територій або ж прилеглі до російського кордону і які періодично піддаються ворожим обстрілам.
Ситуація з постійними обстрілами прикордонних районів Сумщини почала стрімко погіршуватися ще у 2023 році, й у липні ОВА оголосила добровільну евакуацію з сіл у 5-кілометровій смузі біля російського кордону.
Відтоді, за словами нинішнього голови ОВА Володимира Артюха, зі 115 населених пунктів виїхало більше 12 тис. людей.
Але зараз через посилення обстрілів зону евакуації збільшили до 10-кілометрової.
Найбільш гострою ситуація стала біля містечок Білопілля та Ворожба за 40 км на північний захід від Сум (розташовані навпроти російського Тьоткіного, де у березні були бої за участі добровольчих формувань росіян, що воюють за Україну).
“Враховуючи наслідки та інтенсивність обстрілів білопільської громади, її жителям було рекомендовано евакуюватися… За останні місяці і особливо тиждень з боку ворога було нанесено дуже багато ударів і системами залпового вогню, і артилерійсько-мінометних та авіаційних ударів з застосуванням КАБів”, – розповідав Володимир Артюх 14 травня.
Навіщо росіянам наступ на Сумщині?
Тим часом росіяни намагаються створювати максимальний інформаційний тиск щодо “походу на Суми”.
Повідомлення про обстріли чи тривогу у Сумській області російські пабліки і “воєнкори” у Telegram супроводжують репліками на зразок “Пішла підготовка”. Хоча якоїсь більшої активності за цим зазвичай не відбувається.
На необхідності наступати на північні області України періодично наполягають і російські “мілітарні журналісти”.
Наприклад, Сергій Маржецький з сайту “Репортёр” пише: “На відміну від величезного Харкова, Суми, що знаходяться всього за 30 км від російських кордонів, з населенням трохи менше 270 тисяч осіб є набагато більш простою ціллю для операцій з оточення і взяття в блокаду”.
За його словами, після захоплення Сум “відкривається дорога на Київ і створюються передумови для подальшого оточення Харкова широкою дугою”.
Паралельно Сергій Маржецький каже про необхідність наступу і на Чернігів, що створить додатковий тиск на київський напрямок.
Наступ на Суми і Чернігів “відносно невеликими силами”, за його твердженням, змусить ЗСУ відтягувати додаткові сили з інших напрямків і створить “перманентну загрозу для Києва”.
“Для захисту столиці український Генштаб тоді буде змушений знімати реально найбоєздатніші частини з фронту на Донбасі та у Приазов’ї, значно послабивши там оборону”, – вважає російський автор.
За всіма цими формулювання про “взяти Суми”, “оточити Харків” і “наступати на Київ” проглядається тенденція реальних намірів росіян – бажання розширити активний фронт російсько-української війни і таким чином “розтягнути” українську оборону.
Про це зокрема пише британський аналітичний центр RUSI, який звертає увагу, що спроби наступу на Харків змушуватимуть українську армію перекидати резерви, зокрема і дефіцитні засоби ППО. Активність росіян на Сумщині слугуватиме тим же цілям.
Угруповання “Сєвєр” і розвідка боєм
“На півночі, тобто на державному кордоні з Чернігівською, Сумською і Харківською областями, Україні протистоїть угрупованню військ противника “Сєвєр” – це з’єднання і частини новоствореного Ленінградського військового округу. Основна його складова – 44-й армійський корпус, зібраний “з миру по нитці” і укомплектований відсотків на 50 від штату. Тому 44-й АК виступає фактично при підтримці 11-го АК Балтійського флоту”, – описує сили росіян у розмові з BBC News Україна аналітик Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук.
За його оцінками, загальна чисельність цього угруповання – трохи більше 50 тисяч бійців, близько 1300-1400 танків і бойових броньованих машин, а також понад 1000 одиниць ствольної і реактивної артилерії.
Ці сили розтягнуті у смузі довжиною 750 кілометрів біля північних кордонів Україні у Брянській, Курській та Білгородській областях РФ.
“Зараз приблизно половина цього угруповання сконцентрована на Харківському напрямку. Для порівняння, на вузькому фронті на Покровському напрямку – головному напрямку удару ворога – чисельність угруповання ворога вп’ятеро більша”, – продовжує Павло Лакійчук.
“Кількість – це важливий показник, але не визначальний. Значно важливіші – укомплектованість, в тому числі боєприпасами і технікою, бойова злагодженість на усіх рівнях, військовий досвід командирів. А з цим у угруповання “Сєвєр” очевидні проблеми”, – додає він.
Утім, навряд незлагодженість чи недоукомплектованість підрозділів можуть бути гарантією, що росіяни не спробують наступати на Сумщині. Особливо з огляду на ймовірну головну ціль по відволіканню сил ЗСУ з інших напрямків.
“Чи матимуть вони успіх – сумнівно. Тією чисельністю, якою росіяни мають вести тактичні наступальні дії на двох оперативних напрямках – на Харківщині і на Сумщині одночасно – у них не вистачить сил”, – вважає експерт.
Про недостатність нинішніх сил для двох великих наступів росіян говорить й інший український військовий аналітик Іван Киричевський з Defence Express.
“На кордоні з Сумщиною стоїть максимум 10 тисяч російських військових. Росіяни наступають на Харківщину 30-тисячним угрупованням. У лютому 2022 року, коли вони наступали на Суми, йшла танкова армія – це кілька сотень танків і кілька десятків тисяч військових. Зараз росіяни на Суми можуть направити менше військ, ніж на початку війни”, – розповів він сумському виданню “Цукр”.
Крім того, на Сумщині й безпосередньо біля Сум також зводилися лінії оборони.
І хоча навряд чи можна робити зараз якісь висновки про їхню щільність та ефективність, Володимир Артюх розповідав, що фортифікаційні роботи, які проводила обласна адміністрація на третій лінії (де укріплення роблять цивільні будівельники), “завершують в найкоротші терміни”.
Також є природні перешкоди у вигляді річок Сейм і Псел, які проходять через область зі сходу на захід й роблять частину регіону болотистою.
Все це разом робить неможливим повторення стрімкої маневреної атаки росіян. Утім, просування навіть у “сірій зоні” в напрямку Сум на кілька кілометрів (наприклад, від тієї ж Суджі) може мати не найприємніші наслідки для міста у вигляді наближення артилерії до його передмість – надто вже близько центр області до Росії.
Загалом же Павло Лакійчук припускає, що росіяни можуть спробувати на Сумщині ту ж тактику “розвідки боєм”, що і на Харківщині: “Зазвичай вони “промацують” оборону на декількох напрямках, а потім концентруються на тому, де мають успіх”.
“Тож до оборони Сумщини і Сум слід бути готовими. Але і не панікувати. Прорвати оборону на 20-30 кілометрів вглиб – задача значно складніша і потребує на порядок більше сил, ніж бої в 5-10 кілометровій прикордонній смузі забезпечення”, – резюмує він.
На заставці ілюстративне фото
