Ніколи? Знову…
Ніколи? Знову…
Коли говорять про війну, то це не тільки про танкові бої з відірваними ворожими баштами. Це не тільки про феєричне відпрацювання артилерії по ворожій піхоті. Це й про людські життя.
Здавалося, що світ ніколи не допустить вбивств, подібних до тих, що були під час Другої світової. Але знову це відбувалося в Бучі, Ірпені, на Сході та Півдні нашої країни. Ми вважали, що ніколи світ більше не допустить катувань. Але ж ні: ми бачимо «Азовсталь» і те, що відбувається з українськими військовими після полону. Можливо, світ мав ніколи не допустити знищення мирних міст. Але ж ні: Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Марʼїнка.
Хіба країни Вільного Світу могли допустити таке в центрі Європи? Ніколи? Знову…
85 років тому політики кидали тигру шматки їжі та сподівалося, що звір зупиниться. Але єдине, чого хоче оскаженіла тварина, — це спробувати живого мʼяса. І коли настає цей момент, треба використовувати зброю, доки не стало запізно.
Сьогодні саме Україна спиняє скажену тварину, що рветься в Європу. І єдине, чого ми просимо, — допомогти нам зі зброєю. Нам потрібні ракети, щоб спинити пандемію, потрібна вакцина у вигляді ППО і важка техніка, щоб не дати розповсюдитися цьому вірусу.
Ми боремося не лише за нашу країну. Ми боремося за мир у Європі. За мир, якого досягли 79 років тому. Ми робимо це, щоб захистити свій дім, захистити Європу. Ми боремося, і завдяки цьому німці, французи, угорці та решта країн Європи читають про нацизм лише у новинах та підручниках історії.
Україна готова битися й надалі. Але нам потрібна зброя. Тому ми зараз у Німеччині обговорюємо важливість далекобійних ракет та іншого озброєння.
Перемогли нацизм — переможемо й рашизм!
З 2014 року у цей день спочатку громадськість, а з 2015 і держава урочисто відзначали Першу хвилину миру.
Вже йшла війна з російським агресором, але здавалося, що памʼять про перемогу над попереднім людожером допоможе впоратися і з нинішнім. Гасло «Памʼятаємо – перемагаємо» якнайкраще відбивало впевненість: якщо не забудемо, за що воюємо, – переможемо пітьму і цього разу.
Війна триває, і в лютому 2022-го ворог пішов ва-банк, вважаючи українців слабкими.
Прорахувався.
У ці травневі дні у ворога свої ритуали – «побєдобєсіє» і «можєм павтаріть».
Але поклоніння злу і смерті не забезпечує перемогу. Сьогоднішній день і про це також.
