Окупанти продовжують енергетичний терор України (фото)

Російські окупаційні війська в ніч на 11 квітня 2024 року завдали нового удару по енергетичній інфраструктурі України згідно з відкладеним лютневим планом. Основна тактика ворога зберігається незмінною, але навіть у цій стабільності є свої нюанси.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.

Чим били окупанти

У ніч на 11 квітня РОВ завдали по Україні комбінованого удару у складі:

20 крилатих ракет Х-101/555, запущених із дев’яти стратегів Ту-95 МС (збито 16 КР);
6 гіперзвукових ракет Х-47М2 “Кинжал”;
4 ракет Х-59, з яких збито дві;
40 дронів-камікадзе Shahed-131/136, з яких було збито 39.

Харків було також обстріляно 12-ма ЗУР С-300.

Під нальотом та ударами виявилася практично вся територія України, а самі удари, націлені на енергетичну інфраструктуру, охопили такі області:

Київську, Харківську, Львівську (зокрема – Стрий), Одеську (переважно наліт Shahed-131/136 та пошкодження одного об’єкта критичної інфраструктури), Запорізьку (удари по об’єктах критичної інфраструктури), Дніпропетровську, Миколаївську, Рівненську, Херсонську, Черкаську, Хмельницьку та Чернівецьку – тут робота ППО, знищення повітряних цілей.

Загалом Повітряні сили ЗСУ відбили основну хвилю засобів ураження противника, але області, де немає високотехнологічних засобів ППО, стали основною ціллю для ударів складними для перехоплення ракетами типу Х-47М “Кинжал”.

На що варто звернути увагу

Традиційно 20 ракет Х-101/555/55 запускалися з 9 літаків Ту-95МС, тобто зберігається пропорція навантаження 2-4 ракети на один борт. Це вкотре змушує задуматися над реальним ресурсом цих бортів і, як мінімум, середньостроковою перспективою застосування російськими окупаційними військами цієї компоненти навіть за нинішньої інтенсивності польотів.

Противник продовжує комбінувати номенклатуру засобів ураження, зберігаючи присутність ракет Х-101/555 як найчисленнішої компоненти. І це дивно, з огляду на досить серйозне накопичення КРМБ “Калібр”. Питання: чому “Калібри”, яких накопичено вже понад 300 одиниць, не застосовуються так само часто, як Х-101/555?

Свої здогади з цього приводу я неодноразово озвучував, і поки, не маючи речового фактажу, крім ігнорування, що триває під час ударів по Україні цієї ракетної компоненти, лише переконуюся у своїй правоті. А саме: ресурс пускових установок на носіях КРМБ “Калібр” зношений повністю, і подальше їх застосування загрожує інцидентами з самими носіями. А втім ремонт ПУ за нинішніх умов неможливий.

Цікаві й терміни між ударами. Періодичність комбінованих ударів у межах енергетичного терору має такий вигляд: 21 березня, 22 березня (наймасованіший за цей період удар), 24 березня, 29 березня, 31 березня, 11 квітня. Між 31 березня та 11 квітня пауза, яка дивним чином відповідає виробничим можливостям Х-101, а саме: в середньому дві ракети на добу.

Схоже, що російський енергетичний терор вийшов у фазу гострої залежності від виробничих можливостей з постачання Х-101.

Також на себе звертає увагу той факт, що під час цього удару не було використано 9М723 ОТРК “Іскандер”, хоча напередодні в Одесі влаштували формений терор саме цією компонентою. Протягом 10 квітня по Одесі та області було застосовано шість ракет 9М723 ОТРК “Іскандер-М” та три ракети ОТРК “Іскандер-К”, з яких було збито одну.

Схоже, по Одесі було застосовано добовий ліміт балістичних “Іскандерів”. Загалом до 10 квітня РОВ застосували по Україні 8 ракет 9М723 ОТРК “Іскандер”. Отже, боєкомплект у них у такій компоненті не гумовий, дозволити собі масований обстріл балістикою вранці, в обід, надвечір і після опівночі вони не можуть.

Проте залишається невирішеною проблема застосування номенклатури ракет, які в багатьох областях не перехоплюють. Цієї ночі на Київ практично нічого не летіло, оскільки командування РОВ уже переконалося протягом 2023 року, що в столиці практично непробивна ППО. Тому весь комплекс засобів ураження спрямовується на області, де ППО якщо і може перехопити Shahed-131/136 або Х-101/555, то Х-47М2 “Кинжал” або 9М723 ОТРК “Іскандер” – ні.

Проблема з ППО

У цій ситуації явно проглядається те, що ресурс і можливості РОВ вивести терор у системний та глобальний характер гранично обмежені, але вони користуються тим, що практично вся Україна від ракет із проблематикою перехоплення не захищена. І саме на це робитимуть найближчим часом ставку – поступово, покроково занурюючи одну область за іншою якщо не в блекаут, то в стан енергетичної кризи. Хоча…

Хоча, здавалося б, маючи той потенціал і можливості, які є у наших партнерів, за весь 2023 рік і перший квартал 2024 вони цілком могли сприяти створенню в Україні щонайменше ще двох куполів ППО, аналогічних тим, що сформовані над Києвом.

Адже, здавалося б, 21 грудня 2022 року адміністрація США офіційно підтвердила намір надати Україні три батареї ЗРК Patriot. Одна батарея – це в середньому 24 пускові установки (при цьому на бойовому чергуванні в США стоять понад 1 100 ПУ). Німеччина 5 січня 2023 року зобов’язалася передати Україні одну батарею ЗРК Patriot (на бойовому чергуванні в Німеччині 30 пускових установок). А 18 січня Нідерланди, у яких на бойовому чергуванні три батареї по шість ПУ, зобов’язалися передати Україні дві пускові установки ЗРК Patriot.

Іншими словами, при оперативному реагуванні в Україні на сьогодні мало б бути не менше 34 ПУ або три батареї по 8 пускових установок і одна батарея на максималках – 10 ПУ. Тобто покриття столиці та трьох міст-мільйонників.

Що ми маємо фактично? Виконання своїх зобов’язань тими країнами, які мають найменшу компоненту ЗРК Patriot.

Наслідком цього є те, що практично всі області України опиняються під ефективними ракетними ударами РОВ компонентою, яку можуть перехоплювати тільки ЗРК Patriot.

Росіяни системно знищують нашу енергетичну систему. Це частина геноцидних практик – атаки на критичну інфраструктуру.

Ми повинні активізувати інформаційну кампанію назовні, аби донести партнерам, що продовження терору спровокує нові хвилі біженців і деградацію нашої економіки.

Якщо зараз не посилити українське ППО і не дати нам далекобійну зброю, війна обійдеться Україні та нашим партнерам ще дорожче, бо руйнування мають страшні наслідки.

Але. Після блекаутів зими 2023-го влада мала готуватися до повторних атак і зробити все для захисту наших енергопотужностей.

Мільярди гривень виділялися на будівництво захисних споруд і конструкцій, на укриття для трансформаторних систем. Наші міжнародні партнери особливу увагу приділяють допомозі в сфері енергетики. І так само виділяли гранти на її захист.

На чисельних пафосних конференціях і красивих слайдах влади ми слухали про те, шо Трипільська ТЕЦ, як і інші об’єкти, захищена.

Безумовно, в знищенні нашої енергетики винен ворог! Але суспільство має право дізнатися, так а що з захисними конструкціями та спорудами? Де гроші?

Чому наші міністри, голови агенцій і офісів реформ скачуть по конференціях і відрядженнях, міжнародних симпозіумах із відновлення і пафосних заходах, а сьогодні ніхто з них не поїхав на ТЕС і не дав брифінг на фоні зруйнованої станції?

Парламент давно втратив контролюючі функції, та вже 10 місяців немає години запитань до уряду. Сьогодні ми не змогли почути у ВР профільних міністрів. Тобто тотальна безвідповідальність триває.

Наступна зима буде важка. Й тому тим більше вже зараз треба професійно і фахово думати, як її пережити. Це не картинки на презентації друкувати…